Українська література - шкільні твори - 2026

Поетичне відтворення картин природи рідного краю у вірші П. Грабовського «Сон»

У поезіях П. Грабовського знаходимо чимало майстерно змальованих картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих («Сон», «Квітень», «Вечір», цикл «Веснянки»):

Зелений гай, пахуче поле,

В тюрмі приснилися мені, —

І луг широкий, наче море,

І тихий сумпо кружині.

Садок приснився коло хати,

Весела літяна пора…

Пейзажний вірш «Сон» нагадує кращі поезії такого ж плану Т. Шевченка, О. Пушкіні. Але П. Грабовський ніколи не був співцем лише «чудовної природи». Поет завжди показував невідповідність між красою природи й становищем трудового народу. Він ніби підказував читачеві, що треба боротися проти соціального й національного гноблення.

А в хаті… там знудилась мати,

І знудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь…

Сам поет у статті «Дещо про творчість поетичну» сказав: «Цікавий, щиро людський зміст до купи з виробленою, художньою закінченою формою становлять головні прикмети всякої істинної Поезії…»

Своєрідністю стилю П. Грабовського є поєднання революційного пафосу з глибоким ліризмом.

Як і Т. Шевченко, Грабовський багато років перебував у засланні. Але ніщо його не зламало. Завжди перед його внутрішнім зором поставала чудова картина природи рідного краю. І ніколи П. Грабовський не переставав мріяти про щастя й свободу українського народу.