Творчі роботи наших відвідувачів
Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Герман Гессе мій улюблений письменник

Не вірити в щось загадкове, дивовижне, чудесне не має сенсу. Шарм життя в його манері підносити неочікуване, але таке приємне, є тією родзинкою, тією складовою нашого існування, яке іноді стає просто неземним. Повітряні кульки з нашими бажаннями все ж збуваються, все ж знаходять своїх адресатів, все ж втілюються. І інколи їх не потрібно шукати, інколи вони самі тебе знаходять, і в цьому є своя дивовижна цікавіть...
З творчістю Гессе я знайома лише пів року, але іноді і пів року вистачає. щоб зрозуміти любі серцю речі. Творчість цього німецького письменника захопила далеко не з перших сторінок, як зазвичай буває у всіх схожих розповідях. Я віддалась інтуіції, взяла прочитати одну з його книг "Гра в бісер", яка ще довго так і не відкритою лежала на столі. Манера відкладати все на потім? Можливо. Але якщо доля - значить доля. Так і в цьому випадку. Щось змусило все ж почати читати. А потім, як в старих, добрих, всім знайомих казках, час почав бігти з невпинною швидкістю, забираючи з собою все більше і більше прочитаних сторінок. Я,мабудь, почала з найнезрозумілішої книжки. Як писав Дмитро Затонський: "Читати "Гру в бісер", не враховуючи того, що часом цей твір ввібрав у себе буквально все з гессівського минулого, звичайно, можна, проте зрозуміти її, мабудь. неможливо. Не розшифрувати ті чи інші алегорії, натяки, символи, а саме збагнути як своєрідний художній організм."
Можливо тому я назвала "Гру в бісер" найнезрозумілішою, проте, слід зауважити, що в деякій мірі все ж це не зовсім так. Ти читаєш що-небудь, будь-яку книжку і стараєшся вхопити те зерно, ті слова, які були б тобі близькі, які б ти міг зрозуміти без зайвих поянень і без зайвих думок. Так і тут. Думки різні, їх багато, і читаючи, ти їх бачих, ти бачих до них пояснення, які б, здавалось, зовсім тобі непотрібні, тому що ти і сам можеш це сформулювати, але ні. Все далі і далі ти чекаєш продовження своїх очікувань і надій. І, мабудь, спочатку дивуєшся, що знаходиш їх. Але потім ти просто розумієш, що ось воно - твоє, і дивуватись немає чого.
Але розповісти про Гессе можна не тільки по "Грі в бісер". Чудові спогади викликає в мене інша його книга "Степовий вовк". Віра і страждання, позитив і негатив - у цій книжці продовжується вічна боротьба добра і зла. Але дивлячись на рядки, потрібно шукати іншого сенсу. Зовсім іншого. Так, герой "Степового вовка" Гаррі Галлер, впав у відчай, але тим не менш, він зумів повірити у себе. Не без допомоги сторонніх людей, але бувши вже майже на порозі смерті, він відмовився. Знайшов себе там, де ніколи не бачив. Творив те, що таємно ненавидів. Але зміг. Вибратися все ж з свого трикутника відчаю, ненависті і невизначеності. В цьому суть: показати читачу, що так може кожен. Життя зовсім не легка річ, але живемо! Але робимо вибір, проходимо повз всі перешкоди і невдачі. Хтось сам, а хтось ні. Проте воно все варте того, щоб йти далі і ніколи не здаватись, навіть якщо в тобі зневірився цілий світ.

Автор: Гуртовенко Ольга. м.Хмельницький.