Коли стихає дощ

Творчі роботи наших відвідувачів

Коли стихає дощ…

Поглянь лишень на свої сни. Далекі неосяжні мрії розуму. А що далі, то все бажаніше і все цікавіше. А що ж робити? Забувши про всі свої проблеми вирушаємо туди, де ніколи не буде смутку і горя. Однак лише горизонт. Самісінький горизонт. Перед очима єдине перо, та незрозуміло від якої пташки. Єдина думка та єдине бажання: дійти. А куди ж-бо дійти? Куди податись? Туди, мабуть, де співають пісні, де чутно жарти та веселощі. Там завжди свято. Сама енергія від людей. Перебування там ніби зцілює. А що ж? Правда?

Хто ж його знає. Такі далечі краї та незрозумілі рядки для нашого уявлення. Ми звикли бачити реальність зовсім іншою. Не такою. Ми звикли, що чорне – це чорне. А біле – це біле. Хто ж повірить що все навпаки? Як би ж спробувати, як би ж пізнати що то таке. Що таке щастя та веселе життя. Ох, чимало людей його пізнали, але хочуть повернутись назад. Залюбки помінялись би з нами місцями, бо то дуже сумно, коли все передбачувано та добре. Недарма ж люди кажуть, що життя- то білі та чорні смуги. І що ж: через всі не пройдемо. Що ж далі нас чекає. Цього ми не знаємо. Але що це я? Смутно та сумно від таких думок. Мрії та хороші настрої роблять з нас сильних людей. Не в плані фізичного, як в плані морального. Куди цінніше, коли розум готовий до війни. А серце вперто стоїть на своєму. Йде до цілі, не зважає на ті перепони, що готує нам життя на наших дорогах. Довгих, важких дорогах життя. Які інакше пройдемо, по-різному вишукано та цікаво. Лише б спробувати зробити все інакше. Лише б спробувати забути про негатив. Лише б віддати серце майбутнім радощам. А що ж тримає нас так за руку? Не відпускає від себе до останнього? Реальність? Можливості?

Мабуть ми самі себе тримаємо за свою ж руку. Не пускаємо себе туди, куди хоче серце, а потім все життя жалкуємо за тим. Чого так і не досягли. Потім дуже прикро за все це. А що ж тепер поробиш? Що ж тепер вдіяти, коли так вибрано твою дорогу? Кажуть. Людина сама кує свою долю, так чому ми постійно кажемо „нічого не можна змінити”, „немає іншого вибору”? Все занадто заплутано все із-за того, що все дуже просто та ясно. Лише живи. Та лише дихай.

А все інше, воно буде, буде лише там, де ти захочеш. Коли зрозумієш, що так повинно бути. Ти сам обираєш для себе свою долю. Тільки дуже пізно розумієш це.

Автор: Гуртовенко Ольга, м. Хмельницький