Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

Світло вуличних ліхтарів в моїй голові

Все світять і світять, а місто живе. Чому кажуть, що місто спить? Він

проговорює тисячі молитв, про те, чого не сталось і мільйони надій на

те, що очікується. Двигуни прогресу не можуть спати чи відпочивати.

Схоже на двигун вічної дії,а кажуть, що такого не має. Люди навіть

вночі дивляться на життя. І обидві реальні. І обидві довгі, як

вічність. Ви думаєте вічність не закінчується?! Спірна думка. Вона

десь почалась і тим більше, десь має закінчитись. Ми занадто прості,

щоб побачити її смерть.

Які далекі ми в своїх цілях про саме дороге, що в нас є. Як довго ми

можемо жити, щоб одного разу 5 хвилин бути справді щасливим? Постояти,

наприклад, біля моря у дощ, стояти і думати, як це все-таки гарно.

Людина, яка любить дощ, не зможе від нього відмовитись. Тому що є речі

більші, ніж можна собі уявити. І частіше всього це прості побутові

речі. Довші, ніж наше життя, а з ним і вічність. Хоча я не знаю які у

неї рамки, але я точно знаю, що вони є. І хай весь світ буде проти, я

знаю - вони є. І, можливо, вони не більші ніж наші думки.А, можливо,

вони менші за світло ліхтарів, які освічують наші думки вночі, тоді,

коли ми живемо ще одним своїм таким коротким життям…

Автор: Гуртовенко Ольга, м. Хмельницький