З ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО ПЕРЕЯСЛАВА

Творчі роботи наших відвідувачів

Подія, про яку оповідає легенда, відбувалася на землях сучасного Переяслава.

Дика орда кочівників котилася по землях мирних русичів. Змітаючи все на своєму шляху. А перед ордою котилася чутка про непереможного страшного богатиря, який любив позмагатися силою з охочими, та ніхто ще не вирвався із його залізних обіймів.

Підійшла орда і до містечка, яке стояло на березі ріки Трубіж, неподалік від прадавньої могутньої ріки Славутич-Дніпра. Хан вирішив трохи розважитись : став табором навпроти містечка і послав сказати князеві, що як знайдеться сміливець, який переможе його богатиря, то він обійде містечко стороною, нікого і нічого не зачепивши. Князь кинув клич серед воєвод, серед знатних і прославлених вояків – ніхто не погоджувався; кинув клич серед населення. І там ніхто не зголошувався. А триденний термін закінчувався. Пізно ввечері сиділи князь та його прибічники в гридниці ( будівля для прийому гостей), сумно посхилявши голови – завтра всі вони будуть стоптані дикою ордою.

Служник доповів. Що до зали проситься старий гусляр. Князь наказав провести його сюди.Дід зайшов. Низенько вклонився князеві,торкнувши землю білою бородою, і мовив :

Князю, не про ту силу питаєш, не там шукаєш, Не руками, не мечем можна збороти чужоземного богатиря, а силою Духу !

Князь сумно посміхнувся і сказав :

Ані меча, ані духу немає. Всі ми загинемо, старче, завтра…

У мене є юнак. Котрий стане на герць!

Де він? Швидше його сюди!

Старий вийшов і за мить повернувся з худорлявим, невисоким юнаком. Він підійшов до князя, не схиливши голови в поклоні, сміливо глянув на князя і на присутніх. Всі заговорили в один голос :

Це насмішка – хіба цей слабосилий хлопець може протистояти в поєдинку?

Цей хлопчисько утече, тільки побачить велетня-чужоземця!

Він виставить нас на посміх…

Юнак спокійно обвів поглядом усіх присутніх. Всі змовкли, вражені поглядом хлопця – його зеленкуваті очі світилися. Мов зорі, пропікаючи кожного аж до найдальших закутків душі.

Князь мовив :

Нам вибирати немає з кого. Іди, сміливцю, на поєдинок ! Може, ти врятуєш рідний край…

Хлопець ледь помітним кивком голови подякував князю і вийшов геть. За ним, вклонившись, вийшов старий гусляр.

Ледь торкнулися перші промені сонця землі, чужоземний богатир твийшов на відведене поле, взявся за боки і гукнув страшним голосом :

Ну, де ж ваш вояк? Злякався?

Юнак довго не виходив. Нарешті всі полегшено зітхнули – хлопець поспішав на поле бою. Однак ані меча, ані зброї ніякої не було в нього – він ніс перед собою гуслі. Богатир зневажливо зареготав :

Оця комаха хоче зі мною стати на герць?

Юнак упевнено наблизився до нього та обернувся обличчям до чужого війська, що стояло напоготові, ладне щомиті кинутися вперед, і заспівав. Диво сталося небувале – всі мов закам’яніли. Богатир заніс кулака, щоб одним махом збити хлопця з ніг, але ніби на невидимий бар’єр натикався, якесь заворожене коло оточувало юнака, не даючи змоги напасникові наблизитись до нього.

Хлопець закінчив свою пристрасну. Чаруючу пісню і рушив на богатиря. Той спочатку поткнувся вперед, та раптом ніби наколовся на пронизливий і палаючий погляд юнака, зупинився. Зігнувся. А потім повернувся і з перекошеним обличчям почав тікати, страхітливим криком перелякавши військо. Вояки, побачивши таке, теж кинулися навтьоки. Топчучи все під ногами – своїх товаришів, намети, добро. Все з тупотом. Гвалтом. Криком розтало далеко в степу. Більше про цю орду ніхто не чув.

Отак невідомий юнак перейняв славу у страшного могутнього богатиря. Відтоді і зветься містечко, де відбувалися ці події, Переяслав.

Петров Олександр