Була шоста година ранку

Творчі роботи наших відвідувачів

Була шоста година ранку. Легка головна біль пронизувала її наскрізь, і в очах тремтів маленький вогник ще вчорашнього сп’яніння..Відчинивши вікно, її зустріли зміни..Зміни, яких вона прагнула відтоді, як її покинула Людина, якою вона жила, зміни, яких вона не зустрічила ніколи й ніде..Минув рік як вона пішла..Її маленьке сонечко, надія, доброта, допомога й любов- її мама!Як же безтямно вона її любила!А зараз, зустрівши цю чорняву, вічно дивну, дівчинку, й не скажеш, що вона вміє бути щасливою..Вона ховалася від світу і єдиним спасінням хоча б тріхи не відчувати болі, був алкоголь.Отож надворі стояла осінь.Її осінь.ТА, яка їй давла змогу забути про все й зникнути з життя на цілесенький ДЕНЬ.Довго не думаючи, вона взяла зі столу засохлий букет квітів, поглянула на фото, що висіло на стінці, й повна розпачі та злості пішла геть, грюкнувши за собою дверима..Хто ж знав, що ні в чому невинні двері перебируть у неї її злобу й від їх зухвалості це, незабуте історією, фото впаде додолу й розіб’ється на шматки..Такі ж самі, які уже повний рік ледь існують у її грудях.Явно, о шостій годині світ набагато приємніший..Він і справді красивий!Лише бабуся на розі, яка щонедільного ранку просить милостині, не зрадила своєї традиції..Дівчина, чи то від подиву, чи просто від доброти простягла їй засохлий букет, на мить зупинилась й знову пошкандибала у тому ж напрямку.Цікаво, що відчула бабуся?Але думки вже зовсім були не тут…Прийшовши на цвинтар, глянувши на маленький дерев’яний хрест, на якому з жалем та смутком написане ім’я її мами, вона, звичайно, розплакалась..Плакала доти, доки не помытила, що надворі уже ніч..Повна страху, болі, невизначеності..Дорога додому була зовсім непомітна..І тепер, коли надворі світить Сонечко, грає музика, ніхто не згадає дівчинки, яка втратила себе всього у 17 років.. Дівчинки, яка одного осіннього ранку вийшла з дому та не повернулася.. Від неї залишилось лише фото розбите на мільйони шматків, фото, яке ніколи ніхто не збере докупи.. і бабуся, якій вона подарувала найбільше у світі радості.. Хто знає, можливо, її душа ще існує….кожного недільного осіннього ранку.. Можливо, таки існує..

Бережіть тих, кого любите…