Мій вихідний день

Творчі роботи наших відвідувачів

Мій вихідний день

Пустотливий промінець проник крізь щілину у шторах і залоскотав обличчя. Я смачно потягнувся, піднявся і розпахнув вікно . Ранкова прохолода огорнула ще сонне тіло . В рясній росі купалися сонячні зайчики. Пташине багатоголосся сповіщало, що день видасться погожий. Тож гріх провести його вдома, тим паче, що сьогодні вихідний. Все, вирішено, їдемо на природу.

Горнятко чаю, бутерброд, нехитрі збори, дорога. І ось ми вже на озері. Ще досить рано, тому вітрець не встиг розвіяти легкий туман над водою. Череда мирно пощіпує росяні трави. Поодинокі рибалки розставляють вудки. Тато теж рихтує снасті, а мама готує легкий сніданок. Я з насолодою вдихаю п’янке повітря і зачаровано вслухаюся в довкілля. Жаби виводять рулади, цвірінькають всюдисущі горобці, вторять їм синички. Ось дятел стукотить, зозулька закувала, защебетав в верболозах соловейко і жайвір вже піднявся в височінь. Аж раптом почулося таке довгожданне „фію-фію“. Так, це вивільга. Її пісенька, кумедна і разом з тим неповторна, дуже мене тішить. Іду обережно на спів і ,о чудо, в кущах чітко бачу золоту красуню ! Не зразу вірю в таку удачу, бо пташка ця досить полохлива. Мені ще ніколи не доводилося її бачити.За мить вивільга теж мене помітила і порхнула у зарості. Я повертаюсь до нашого маленького табору, розповідаю про зустріч, яка мене так вразила. Раптом в моїй голові зринули рядки. Я взяв аркуш паперу, олівець і написав вірш про мою улюблену пташку.

Вивільга – красуня, мов сонця промінець,

Вбралася в яскравий жовтий жупанець.

Всю зиму сумувала в заморській стороні

Та на Вкраїну рідну вертає навесні.

Додому поспішає без зайвих балачок ,

Бо розпустилось листя і вже зацвів бузок .

На дерево присіла у рідному гаю .

І пісня залунала „ Фію – фію – фію “.

А як підступний ворог спів обірве зненацька ,

Розлюченою кішкою мяучить чудернацько .

Самець тендітну самочку зуміє захистити

Й одразу пропонує міцну сім’ю створити .

За діло прийнялися й гніздечко враз сплели

І у гілок розвилці його підвісили .

На батьківщині птахи продовжить рід бажають .

Вже п’ять яєць відклали і діточок чекають .

А за два тижні радість прийшла в щасливий дім :

Горласті пташенята „Привіт“ сказали всім !

Щоб виросли пташата й співали нам пісень ,

Їх вивільга годує по двісті раз на день !

Прожерливі малята не гребують нічим ,

А гусінь волохата найбільш смакує їм .

За літо птах з’їдає чимало шкідників ,

А в серпні відлітає до теплих знов країв .

І серце завмирає, бо вже не чує спів

Цих надзвичайних пташок – захисників лісів .

Але в жовтневій зливі й січневому снігу

Я вірю – знов зустріну цю пташку золоту .

Тим часом татові всміхнулося рибальське щастя. Ми вирішуємо варити уху прямо зараз, бо на природі вона особливо смачна .

Так непомітно промайнув день. Вечоріє,пора збиратися додому. Враженнями і озоном ми запаслися на цілий тиждень. Сьогодні справді видався вдалий день.

Петров Олександр (12 років)