Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

Світ плакав

( 1933-й)

Останній шматочок, у закутку знайдений,

Брудний, мов земля, що зродила його,

Колись золотилась колоссям лагідним.

Тепер – страшна пустка, немає того.

Маленьке дівчатко, замурзане й кволе

Той хлібчик у ручках тремтячих тримає.

Не вірячи в щастя, тремтливо й поволі

До губок блідих його простягає.

Й оченята великі, глибокі надмірно,

Темніють зраділо від того шматка.

„Це хліб, це життя!” - розтинає повільно

Музика радості голод кутка.

Вкусила. Мов камінь – черствий, задубілий,

Не хоче кришитись, опирається вперто

І зубки маленькі встромила невміло

„Не вмерти, не вмерти, о, тільки б не вмерти!”

Хтось темною тінню над нею схилився,

Скоцюбилась злякано, хлібчик ховає.

Здичавіло, бездушно, як звір, подивився,

Жорстоко і грубо той хліб вириває.

„Братику, братику!” - й небо завмерло,

Від жаху розплакалось, сором змиває.

Куди ж ти дивилось? Невже й ти вмерло?

Байдуже ти, небо! Брат сестричку вбиває!

ЇЇ оченята застигли змарніло,

На личку холоднім погасло життя.

Світ плакав судомно, стогнав очманіло,

Труною чорнів злісний холод кутка.

Листопад 2008р.

Куксенко Аліна