Творчі роботи наших відвідувачів
Василь Стус
ДОРОГА ДОЛІ, ДОРОГА БОЛЮ ВАСИЛЯ СТУСА

Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозречно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей.

Вірш „Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний страдницький життєвий шлях письменника. Зі стриманих рядків перед читачем постає образ мужньої людини, патріота, борця, який вірить у свою правоту та її остаточну перемогу.

З гідністю ліричний герой звертається до неправедних суддів :

Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю. Чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті невідомих верст...

У цих рядках немає бравади, що герой не боїться смерті. Почуття страху перед вічною чорною прірвою властиве кожній людині. А от смерть з усвідомленням того, що чисте сумління передує останньому кроку, - це свідчення світлого життєвого шляху, яким прямувала людина. Дорогу долі ліричний герой сприймає через опис біблійного образу тяжкого хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа.

Моральну силу вистояти, тамуючи біль. Дає героєві переконання в тому, що правда – за ним, що він жив так, як треба достойній людині :

Жив, любив і не набрався скверни,

Ненависті, прокльону, каяття.

Життя В.Стуса було сповнено добра, любові, діянь заради України. Тому він вірив, що повернеться до свого народу дорогою вдячної памяті :

Народе мій, до тебе я ще верну.

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражденням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі,

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Петров Олександр