Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

НЕОПАЛИМА КУПИНА

Було це дуже давно. Два королі – польський та угорський – об’єднали свої війська і підступили до стін славного міста Дорогобужа. Захисникам града прибульці передали листа. Пропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї і здатися в полон. За це королі обіцяли усім зберегти життя. В іншому випадку, погрожували, місто буде спалене і на ласку переможців сподіватися нічого.

Коли минув відведений на роздуми час, із Дорогобужа вийшов посланець. Зайди-воїни зустріли його і провели за узвишшя, де на золочених стільчиках возсідали королі.

Я приніс відповідь на ваш лист, - сказав посланець і передав угорському та польському владарям бадилину із схожим на ясенове листям та з блідо-рожевим суцвіттям на верхівці.

Як ?! – здивувалися владарі. – Оце й усе ?

Посланець вклонився :

Мені старійшини доручили передати тільки це. А ще веліли сказати : якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.

Зібрали королі своїх радників та наймудріших мужів. Думали, думали – ніяк не зрозуміють, що саме захисники міста сказали їм цим зелом. Коли знайшовся один:

Я знаю це зілля. Воно горить і не згоряє.

Він взяв із багаття палаючу гілку і підніс її до квітучого куща. В ту ж мить увесь кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим полум’ям. Та ще через мить полум’я згасло. І всі побачили, що кущ стоїть неушкоджений – такий же рожевоквітий, усміхнений.

І всі враз зрозуміли, що саме відповіли захисники Дорогобужа на їхній ультиматум.

І мовив угорський король польському :

- Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме.

Давно це було…

Відтоді сотні разів вороги воювали наш край. Але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітнуть кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі і її народу. Неопалима купина. Так називається це зело. Здавна так називається.

Сам образ неопалимої купини використовується в Україні досить часто. Зокрема, значного поширення набула ікона, яка так і називається : „Неопалима купина”. На ній зображення богородиці з Сином на руках вписується у восьмикутну зірку, яка складається з двох – червоного і зеленого – чотирикутників з гострими кутами і увігнутими всередину сторонами. Зелений колір означає кущ купини, червоний – полум’я, яке охопило рослину. Ця ікона, виставлена у храмі чи в хаті, нібито зберігає приміщення від пожежі та блискавки.

Неопалима купина – поетичне зображення долі України та українського народу. Яких тільки бід не випадало на наш край! Його палили, грабували, нищили, століттями різні заброди висмоктували животворні сили, забороняли українську мову й культуру, викорчовували саму назву „Україна”. Але, як писав наш великий Кобзар:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Незнищенність нашої Вітчизни, незнищенність нашого народу – ось що символізує рожевоквітна неопалима купина. Знайте це.

Петров Олександр