Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

УКРАЇНО МОЯ!

Багато сторіч назад апостол Андрій дістався по Дніпру того місця, де стоїть нині златоверхий Київ, і промовив пророчі слова : ”На цих горах засяє благодать Божа”. І на тих святих кручах таки виникла держава – Київська Русь – Україна, одна з наймогутніших у світі, з надзвичайно трагічною до-лею, славетною історією і багатою культурою. Довелося українському наро-дові будувати величні собори, монументальні споруди, прикрашаючи держа-ву й несучи її славу крізь віки. А також мужньо боронити рідну землю від безкінечних нашесть чужинців, відроджуватися з пожарищ і руїн, плекаючи та несучи далі незгасимий вільний дух народу. І я пишаюся, що за тисячоліт-ню історію свого існування моя Батьківщина жодного разу не поневолювала інші народи, а тільки мужньо захищала свої кордони від жорстоких і під-ступних загарбників. Бо українці за характером народ миролюбний і пра-цьовитий, а такому народу війна не потрібна.

Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової пісні матері, де зробила перші кроки, де милувалася мальовничою природою. Тому вона відстоює свободу і честь своєї Вітчизни, культурні надбання, природні ресурси, саму землю, воду, повітря. Це і є іс-тинний патріотизм.

Перша згадка про Україну датована 1187 роком у літописі про великий сум народу з приводу загибелі князя Володимира Глібовича в битві з полов-цями. У 1189 році Україною були названі Галичина з Покуттям та Подніст-ров’ям. Починаючи з XVI століття цей термін набуває поширення в легендах і піснях. Так звідки ж походить ця така рідна моєму серцю назва – Україна?

Довгий час панувала думка про походження слова Україна від „окраїна”. Особливо пропагувалася вона в роки тоталітарного державництва. Адже саме окраїною своєї імперії вважала мою рідну землю Катерина II, яка знищила Запорізьку Січ. А ми їй за це пам’ятники встановлюємо?

В 1987 році дослідник М.Ткач висунув іншу гіпотезу. Він зазначив спо-рідненість слова „Україна” зі словами сторона, берег, країна, краяти. З часів Давньої Русі територія східнослов’янських поселень умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, або українами. Це перша версія. За другою, знаходячись у полоні далеко від Батьківщини, українські бранці в мріях, думах і піснях линули на рідну землю, „у країну” своїх батьків. Тобто слово „Україна” – самоназва Батьківщини. Особисто я схиляюся на бік цієї версії.

Дослідник Б.Чепурко у 1991 році, розділяючи попередню гіпотезу, роз-ширив тлумачення слова : „Очевидно, це і є радість (рай) – „раїна” Сонця, „край” одвічної гармонії, причина краю, земного відображення раю, спожи-вача і перетворювача енергії сонця”.

Як би там не було, а сьогодні назву „Україна” має суверенна, незалежна і соборна держава. І я щасливий, що мені довелося народитися в Україні – країні зі славною історією і багатою культурою. На уроках історії, літератури я вивчаю етапи становлення сучасної нації, знайомлюся із розвитком держав-ності і усвідомлюю себе часткою великого народу. Все більше переконуюся в тому, що саме від мене і від сотень тисяч таких, як я залежить доля України та її народу, який вистраждав і заслужив вільне, заможне і щасливе життя на своїй рідній землі. Настав нарешті час, коли ми можемо зняти панцир смутку, туги і неволі. А наша безмежна любов заграє веселкою над воскреслою дер-жавою у самому центрі Європи, ім’я якій – УКРАЇНА .

Петров Олександр Олександрович