Творчі роботи наших користувачів Незнайко в Океанії

Творчі роботи наших відвідувачів

Незнайко в Океанії

Незнайко в Океанії

Космічні ракети плавно приземлилися. Синхронно відкрилися люки, і коротуни по трапах зійшли на землю.Всі мешканці Квіткового міста радісно вітали відважних мандрівників. Найбільше радів Незнайко. Адже йому довелося стільки пережити на Місяці, що про повернення додому вже і не мріялося. Від такого вистражданого щастя Незнайко цілував кожну квіточку, що траплялася йому, вітався з кожним перехожим і навіть з кожним жучкомпавучком.

Та ще не встигли Винтик і Шпунтик транспортували ракети в ангар, як Незнайко запропонував відправитись у нову подорож . Він просто не міг всидіти на одному місті. Ошалешений такою пропозицією, Знайко схопився за голову і побіг додому. „Ти невиправний!” – вигукнула Ромашка Незнайкові. Малюк образився на всіх. Він взяв вудочку і пішов рибалити. Квіткове місто розкинулося на мальовничому березі Огіркової річки. В ній водилося безліч риби. Та зловити її було ой як не просто, а з огляду на ріст коротунів, навіть небезпечно. Незнайко сів на березі і замислився, що признатися чесно, з ним траплялося не часто.Він пильно спостерігав за листочками, які пливли за течією. Аж раптом в його голові народилася геніальна ідея. Незнайко швидко зібрав вудочку і помчав до Знайки.

Знайко вів спостереження у підзорну трубу і щось записував у свої численні щоденники. Раптом у двері хтось постукав. Це був Незнайко. Знайко не дуже зрадів, бо не любив ,коли його відволікали від спостережень. Але гостя впустив в дім. Той з порога став ділитися з товаришем своїми ідеями. Огіркова річка, як правильно міркував Незнайко, обов’язково кудись впадає. Можливо у море. І чому б коротунам не пересвідчитись у цьому? Можна трансформувати космічну ракету у субмарину і відправитись у морську подорож. Знайко на якусь мить замислився, а потім зібрав нараду.Були запрошені механіки Винтик і Шпунтик. Саме від них залежала доля майбутньої мандрівки. Механіки повинні були побудувати дивокорабель для надводних і підводних подорожей за кресленнями, які розробив Знайко. Лікар Пілюлькін мав підібрати надійну і фізично витривалу команду. А головним консультантом у цій подорожі був обраний професор водних наук Якірець. Ідея дуже припала до душі коротунам. Всі з великим натхненням взялися до роботи.

У назначений час все місто зібралося на березі Огіркової річки, щоб урочисто спустити на воду дивокорабель і провести відважних мандрівників у нову подорож. Команда була майже та сама, що і під час подорожі на Місяць. Долучився Якірець, без якого морська експедиція була б не доречною. Пончик не погоджувався їхати. Але Незнайко пообіцяв йому нечувані ласощі в заморських містах, і той погодився. А ще Незнайко взяв з собою Бульку, бо песик дуже нудьгував без нього. Щоб економити паливо, Винтик і Шпунтик розгорнули вітрила. І попутний вітер поніс корабель з відважними мандрівниками назустріч новим пригодам.

Корабель йшов за течією.Квіткове місто зникло з виду. Навколо розкинулися прекрасні пейзажі.Траплялися невідомі міста.Там також жили коротуни, які радо вітали „Мрію”.У Запасливому місті мандрівники значно поповнили запаси питної води і їжі, чому несказанно радів Пончик, який мав відмінний апетит.На світанку п’ятого дня команда „Мрії” прокинулася від дивного шуму.Якірець пояснив,що попереду гирло річки.Тому необхідно сховати вітрила, задраяти люки і спуститися під воду.Так значно безпечніше долати перехід до моря.За лічені хвилини вітрильник перетворився у субмарину. Команда зібралася перед величезним іллюмінатором, через який було добре спостерігати за всім, що відбувається ззовні.Навколо все вирувало, субмарину кидало зі сторони в сторону. Коли все стихло, перед мандрівниками відкрилася дивовижна картина. Найрізноманітніші риби бавилися в коралових садах. Під враженням від неймовірної краси Гусля заграв на флейті ніжні мелодії, Цвєтік написав вірші, а Тюбик старався намалювати як можна більше фантастичних картин. Субмарина занурювалася все глибше. Зникли яскраві мешканці моря. Згодом все оповив суцільний морок. Раптом потужні прожектори вихопили у темряві величезний підводний грот, вхід до якого перекривав гігантський спрут.Своїми щупальцями він оповив субмарину і вже хотів її розчавити.Та його увагу привернули істоти, що хаотично рухалися всередині. Декілька хвилин спрут спостерігав за ними, а потім потягнув субмарину углиб гроту. Мандрівники затамували подих від захоплення. Перед їхнім взором розкинулася підводна галявина, вкрита дивовижними поліпами і коралами.Всюди плавали морські мешканці, які були дуже схожі на коротунів. Але замість ніг у них були риб’ячі хвости. Вони з подивом і острахом дивилися на незвичайний предмет. В субмарині тим часом паніка остаточно вщухла. Мандрівники зрозуміли,що морське чудовисько не завдасть їм шкоди. Земляни були вражені побаченим і готувалися до виходу в океан. Для цього всі одягли спеціальні скафандри для дихання і пересування під водою. Скафандр був навіть у песика Бульки. Коротуни вийшли із субмарини і роздивлялися навкруги. Тим часом спрут повернувся на свою варту. А до зeмлян в упряжці морських коників мчав один із підводних мешканців. Він радо привітав прибульців і запросив їх у гості до володаря Океанії. Тут з’явилися кілька упряжок. Гості сіли у великі мушлі, що слугували каретами, і вирушили за провідником. Краса навколо вражала. Скоро екіпажі підпливли до перлинового замку.Вартові трубили в екзотичні мушлі.Жителі Океанії радо вітали гостей, тим більше, що земляни були першими гостями в історії Океанії. Прибульці підпливли до трону володаря. Він був дуже радий і оголосив бал начесть гостей. Всі танцювали і веселилися. Землянам було трохи незручно танцювати у скафандрах. Але це не затьмарювало загальне свято. Жителі Океанії виявилися дуже гостинними і допитливими. Вони докладно розпитували про життя на суші, розповідали про свою краіну. Особливо подружився володар Океанії з професором Якірцем і Знайком. А його наймолодша донька заприятелювала з Незнайком і песиком Булькою.

Та настав час прощатися, бо запаси кисню у скафандрах вже майже вичерпалися. А коротунам ще треба було встигнути повернутися із морських глибин на поверхню.Жителі Океанії подарували землянам чудернацькі мушлі і корали. Навіть акваріуми з рибками і крабиками. Дуже хотілося наймолодшій доньці володаря Океанії залишити собі песика Бульку. Адже він був такий потішний. Ганявся за рибками між коралами, смішно виляв хвостиком, коли наздоганяв якусь із них. Але це було не можливо, бо без кисню песик загинув би під водою. Мандрівники тепло попрощалися із жителями Океанії. Всі дякували Незнайкові за чудову ідею підводної мандрівки.

Спрут обхопив субмарину своїми щупальцями і виніс її з морських глибин на поверхню, а сам поринув у безодню. Коротуни швидко поставили вітрила, і підхоплена вітром „Мрія” понесла їх до Огірковоі річки, до рідного дому. Всі обговорювали свою дивовижну подорож. І тільки Незнайко сидів осторонь на палубі. Він вже мріяв про нові пригоди.

Петров Олександр Олександрович (29.11.1996р.н.)