Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

З Україною в серці…

Я народилась на щедрій землі з дивним ім’ям – Україна. Це казковий край безмежних степів, неозорих ланів, прадавніх таємничих лісів. Це земля моїх могутніх і славних предків, які залишили у спадок священні звичаї та традиції, безцінні дари - слово і пісню. Саме ці духовні символи з давніх-давен були неодмінними супутниками хоробрих захисників нашої Батьківщини. Пісня підіймала войовничий дух запорозьких козаків, а могутнє слово було сильною зброєю в руках тих, хто закликав до боротьби за свободу і незалежність.

Багато складних випробувань випало на долю нашої держави. Були незгоди і поневіряння, заборони і невизнання, але вона вистояла, відродилася з попелу, як той казковий птах-Фенікс, і попри всі негаразди не здалася, хоча втратила багатьох своїх найкращих, найвідданіших синів і дочок. І ось сьогодні, в часи розквіту і змужіння моєї держави, я з гордістю пишаюся тим, що маю славне ім’я - Українка, маю змогу говорити, писати, думати мовою, якою користувалися Сковорода і Котляревський, Шевченко і Куліш, Хвильовий і Стус. Саме через це в серці пробуджуються такі поетичні рядки:

Україно моя!

Щедра, славна земля.

Я в любові тобі присягнуся,

І до серця твого притулюся.

Чарівні заспіваю пісні,

І полину думками у сні

На простори широкі твої,

Де ліси, і поля, і гаї –

Все купається в пахощах дня,

Дощ зустрічає - радіє земля.

Я горджуся, Вітчизно, тобою.

Всі незгоди пройдуть стороною,

Новий рік принесе визнання

Моя рідна, священна земля!

Коли мене запитують, чи дійсно я вірю в майбутнє нашої України, я відповідаю: „Так!”. Просто нам треба збагнути те, що майбутнє буде зроблене тільки нашими руками і що саме сьогодні може бути закладено фундамент нашого щастя.

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Шлях в тебе чистий і доля ясна.

Чується пісня твоя солов’їна,

А біля хати - калина рясна.

Знову розквітнуть твої небокраї,

В зелені шати вдягнуться ліси,

І полетять щебетливії зграї -

Вічне натхнення добра і краси.

Вірю, бо знаю – ти знову засяєш,

Першою станеш у всіх на чолі,

Гідную славу і волю ти маєш,

Мужніх синів і дочок на землі.

Вірю в твою непохитную силу,

Владну творити дива неземні.

Квітни же вічно, моя Україно,

Зірка яскраво горить вдалині.

І, звісно, Україна-це Шевченко, а Шевченко – це Україна.

Це сповідь перед тобою, Безсмертний Тарасе….

Кобзаре мій, твоє пророче слово

Бентежить душу й тіло крізь віки.

Його до себе кличу знову й знову

В часи зневіри й розпачу роки.

Життя поклав ти на терези долі,

Весь час шукав оспіваної волі,

Тягнувся серцем на Україну убогу,

І повернувся, дякуючи Богу.

Гортаю тихо я твоє творіння,

Це джерело натхнення і прозріння.

Думки назовні рвуться у блакить,

Їх не спинити в рокову цю мить.

В них правда криється й завзяття.

Єднаймося, - в цім сила наша, браття.

Шевченківська нам зірка освіти

Тернистий шлях до спільної мети.

Безсмертний погляд з висоти гранітної колони…

Це місце знам’янчанам всім святе,

Дорогою до тебе йдуть мільйони,

І стежка ця повік не заросте.

Т.Дубок ,вчитель української мови

та літератури ЗШ №1 ім.Т.Г.Шевченка

Знам’янської міської ради

Кіровоградської області,

член товариства „Просвіта”,

переможець обласного етапу

конкурсу „Вчитель року-2007”