Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Творчі роботи наших відвідувачів

Чекає…

Присвячується бабусі, яка кожного дня сидить біля могили свого чоловіка……

Вітер віє і очі сушить її,

Щоб хоч трохи вони просльозились.

Але марно чекати, що заплаче вона -

Давно біль у душі вся втопилась

Їй лишається час і чекає усе,

День у день тут сидить і благає.

Молить Бога за те, щоб померти уже.

На землі їй вже місця не має!!!

Вона пильно вдивляється в фото його.

Там ще він молодий і красивий.

Й розуміє, що більш не вернути того,

Де жили вони в щасті і в мирі.

Не вернути роки, ті найкращі віки

Де вони все життя будували.

У любові своїй ростили дітей,

Й всі незгоди коханням долали.

Погляд нижче піде і на землю впаде

І пройде від кутка до куточка.

На коліна тоді поставить її

Щоб зібрала усі тут листочки.

Вітер знову подує і нові принесе,

А вона їх завзято збирає.

Гляне в бік на зарослий травою куток -

То вже місце на неї чекає.

Вже не хоче нічого, вже не хоче життя…

Вона хоче лягти біля нього,

І забути про все, бо це вже не буття

Це обуза велика для всього.

Вже давно усі ждуть і чекають того,

Як відкине свої вона ноги.

Діти-внуки поспішно розділяють майно,

А у неї інші тривоги….

Позбираючи листя, траву поскубе

і на лавочку знову сідає .

Люди йдуть по дорозі, хвилини летять.

А й байдуже все, вона не помічає!!

Їй лишились роки, ну а може і дні -

Цього ніхто ще не знає ,

Але кожного дня з самого рання

Знов приходить сюди і чекає..