Казка про дідуся - пенсіонера

Творчі роботи наших відвідувачів

Казка про дідуся - пенсіонера – міліціонера

Жив собі на світі дідусь. Його звали Орест. Він був пенсіонер-міліціонер. Дідусь Орест ніяк не міг зрозуміти дещо. Чому він завжди не вкладається в час?

Одного разу дідусь пішов у ліс по гриби. Багато їх там було! Аж раптом пройшов біля нього гном з кошиком…

- Ура! Я знайшов цей гриб! – радісно закричав гном.

Дідусь обережно підійшов до нього і тихенько спитав:

- Еее… Вибачте, що турбую… Хто ви???

- Я гном, – представився він і низенько вклонився – я прийшов у ліс, щоб зібрати кілька магічних грибів. Мені вони потрібні для зілля…

- Можна поцікавитися, гноме, для якого зілля? – з цікавістю запитав Орест.

- Ну це секрет! Якщо королева почує, що я сказав, то мені від неї добряче дістанеться… - з тривогою мовив він.

- Аааа… Ну тоді добре! Не кажи! – погодився пенсіонер і попрощався.

Наступного дня дідусь Орест встав, вмився, одягнувся та пішов на роботу. Там до нього зателефонувала їхня робітниця:

- Алло! Доброго дня, Орест! До вас є одна дуже важлива справа… - розповіла вона.

- Доброго дня! А яка справа? – запитав міліціонер.

- Бандити… Втекли з в’язниці… Аж троє… - розчарувала його робітниця.

- Мені треба їх вистежити? – догадався пенсіонер.

- Так… Я пошлю вам по факсу їхні фото… Вам дуже пощастило, що є фото. До побачення! – попрощалася вона і вислала фото.

Міліціонер згадав гнома. Він взяв фото і побіг в ліс. Там знову ходив гном.

- Здоров! – привітався він.

- Доброго дня, гноме! У мене до тебе є одна справа – сказав Орест.

- Яка? – зацікавився гном.

- Мені треба трошки більше успіху… Я не встигаю нічого робити… - попросив міліціонер – у мене зараз важлива справа, але у мене навіть немає часу її виконати…

- Я можу дати тобі інгредієнти до зілля, хочеш? – запитав він.

- Так! Звісно! – погодився дідусь.

Гном взяв листочок і написав на ньому:

„3 пелюстки рожевої фіалки

1 голка з кактусу

Своя одна волосина з голови

Сіль (1 чайна ложка)

Водорості”

Орест аж скривився прочитавши це:

- А де я маю взяти водорості?

- В морі! – вигукнув він.

- В морі??????? – страшенно здивувався міліціонер – в якому ще морі??? Зараз осінь!!! Чи я з аквалангом буду шукати?!

- Слушна думка! – погодився гном – ти ж хочеш успіху?

- Так… - погодився Орест – але…

- Жодних „але”! Успіх потребує багато зусиль, - мовив він – радій, що я тебе перенесу чарівною паличкою на море…

Гном побіг у королівство, взяв там акваланг та свою чарівну паличку.

- Перенісімоморесімо! – закричав гном і дідусь зник.

Міліціонер ніколи не бачив таких див. Йому навіть здалося, що все це – сон. Гном переніс його аж-аж на мертве море. Він заліз в воду і поплив на саме дно, шукаючи водорості. Він дуже злякався, бо побачив якусь жінку, з пишним волоссям, ракушками і діамантів. Це була Русалонька. Вона до нього підплила і пробурмотіла:

- Стчо шугаєж?

Орест теж відповів не своїм голосом:

- Вьодоросі.

- Пліфі жараз лівіше, а пготім на низ – порадила Русалонька.

- Джзякую! – подякував Орест та поплив наліво.

Він плив, плив і нарешті побачив водорості, попрямувавши вниз. Він зірвав багато, на всякі випадки. Випливши з води, він закричав: гноме!!! І з’явився знову у темному, дрімучому лісі.

- Ну що? Дістав? – запитав гном.

- Аякже! – відповів він.

- Молодець! Тепер тобі вже самому потрібно потрапити в королівство – заявив чарівник.

- Ой… - зітхнув він.

- Треба дістати два інгредієнта: пелюстки фіалки та голки кактуса – розповів гномик.

- Добре… - погодився він.

Орест попрямував до королівства. Там було дуже гарно. Висіло багато картин, росли багато вазонів, але ніде пенсіонер не бачив фіалок та кактусів. Аж ось дивиться на дверях табличка: „Тут живе королева”. Міліціонер аж побліднув. Тільки біля самих дверей росли фіалки та кактуси. Він обережно підійшов, відірвав 3 пелюстки, відрізав голку кактуса і втік з королівства. Тут відчинилися двері королівни і вона почала доганяти його. Міліціонер ледве втік. Вийшовши в ліс, він повідомив про це гнома.

-Перенесятуся! – закричав закляття гном і вони зникли. А явилися вдома в міліціонера. Гном пішов на кухню взяв котел, наповнив його водою і попросив Ореста відрізати з голови волосину. Він послухався і відірвав. Гном кинув ці інгредієнти та збігав на кухню. Він взяв чайну ложку і наповнив її сіллю та досипав в котел. 5 хвилин воно постояло і гном перелив його в баночку.

- Пий! – приказав він Оресту.

Коли міліціонер пив, гном казав:

„Успіх, успіх ти прийди!

Й вдачі Оресту принеси!

Йому це треба, дуже-дуже,

Дай ти вдачу, прошу мужньо!”

Орест якраз випив. Він відчув зміни. В нього був добрий настрій і він з задоволенням хотів вистежити злочинців. Міліціонер дав фото гному.

- Я знаю де вони! - закричав гном – сказати?

- Ні! – заперечив міліціонер – це ж моя робота!

- Ну добре… - погодився чарівник – але знай: їх знайти дуже легко!

- Дякую тобі, друже! Дякую за зілля! – подякував Орест гному.

- Нема за що! Звертайся, коли хочеш. Просто крикни „Гноме!” і я з’явлюся. Бувай! Успіхів! – попрощався гном і зник.

Орест побіг на пошуки злочинців, взявши з собою його собаку – Джесіку. Вона винюхувала. Аж раптом вона швидко побігла. Втікала людина. Орест придивився: Та це ж він втік з в’язниці! Міліціонер побіг за ним. Витягнув з кишені наручники і заарештував його. Так само легко він знайшов й двох інших. На роботі всі дуже дивувалися. Але Орест тільки всміхається: Таємниця ж! Одного дня чудодійне зілля втратило сили і Орест знову став сумним і нічого не встигав. Він пішов у ліс до сови. Вона уважно вислухала його.

- З тобою все ясно! Це все легко змінити!

- Так? – здивувався Орест.

- Звісно! Дуже легко! – втішила міліціонера сова – на завтра сьогодні встанови розклад. Наприклад: „Встаю

Вмиваюсь

Їм

Одягаюсь на роботу

Працюю”

- І що це дасть? - запитав Орест.

- Як це що? Ти тільки щось виконаєш з розкладу, закреслиш. І так ти навіть нічого не забудеш, бо будеш з розкладом – мовила вона.

- І так що? Все життя з цим розкладом??? – роздратувався дідусь.

- Ні! Звичайно, ні! Поживеш з розкладом 6-7 днів, а потім сам звикнеш все робити вчасно – розповіла сова.

- Добре, я складу розклад і подивлюся, що з цього вийде – погодився Орест і попрощався з совою.

Прийшовши додому він взяв листочок і почав складати розклад на наступний день. Поживши день за розкладом, він й справді відчув маленький результат. Коли вже й пожив тиждень за розкладом, то відчув не малий результат, а великий та позитивний. Міліціонер пішов з хорошим настроєм до сови та розповів їй про все.

- Ну! Бачиш! Я ж казала що діє, а ти не вірив!

- Вибач, приятелько! Тепер завжди буду тобі вірити! Дякую тобі! А що тепер? Вже не складати розклад? – запитав дідусь.

- Ні, вже не треба – погодилася сова – тепер вже складай цей розклад у себе в голові! Потім ти забудеш просто про цей розклад і будеш все вспівати!

- Добре! Дякую! – подякував Орест та попрощався.

Він жив довго та щасливо. І все життя був вдячний сові. Гном звичайно теж старався та залишився другом Ореста, але він не зробив його успішним на все життя, так як сова…

Присвячується моєму дядьку Оресту!

З найкращими побажаннями, Богдан!

Автор: Слутий Богдан