Всі публікації щодо:
Фольклор

Українська література підготовка до ЗНО

Народний епос - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії — минулого і сучасного, намагався зазирнути у майбутнє.. Це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох. Її краса і художня довершеність захоплюють і дивують, викликають повагу і гордість за український народ, його славетну історію. Знайомлячись із творами українського героїчного епосу, можна переконатися, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своїх героїв. Про це свідчать і легенди („Як Сірко переміг татар”), і балади („Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси”), і думи, і пісні, і навіть казки („Яйце-райце”, „Іван — мужичий син”). Безперечно, всі вони є не лише джерелом інформації про історичні події, а одним з найважливіших джерел історичної та національної самосвідомості народу.

Українські народні думи героїчного змісту та, історичні пісні становлять художній літопис історії українського народу. Цей літопис не завжди документально точний, бо містить у собі елементи художнього вимислу, ліричні відступи, народно-філософські узагальнення тощо. Однак події у ньому більшою мірою хронологічно окреслені. І думи, й історичні пісні відображають історію народу в художніх образах, які допомагають чіткіше збагнути значимість зображуваних подій. Українці у своїх думах і піснях із захопленням зверталися до часів Запорозької Січі.

Основна провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до батьківщини, що виявляється, насамперед, у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам. Не можна не помітити ознак оптимізму, властивого народній творчості навіть у тих творах, де описуються сумні й трагічні події. Особливим піднесенням патріотичного почуття і національної самосвідомості позначені думи і пісні періоду Визвольної війни 1648-1654 pp., думи та пісні, присвячені Богданові Хмельницькому і його бойовим соратникам: Іванові Богуну, Данилові Нечаю, Максимові Кривоносу. На боротьбу вставали справжні герої, лицарі-козаки, такі, як Перебийніс, що „лядськую славу загнав під лаву”, або Богдан Хмельницький:

Гей, поїхав Хмельницький із Жовтого броду.

Гей, не один лях лежить головою в воду.

(„Гей, не той то хміль...”)


Надзвичайною величчю сповнено, наприклад, чудову маршову пісню того часу „ Гей, не дивуйте, добрії люди”. Глибоким проникненням у суть історичних подій відзначаються думи про Хмельницького та Брабаша і про смерть Хмельницького.

Проте дослідники відзначають, що в історичних думах, на відміну від історичних пісень, немає любовних мотивів.

Основним творцеві і носієм українського історичного епосу є трудовий народ. Але в створенні його брали участь і представники прогресивної частини старшинської верхівки. Авторами деяких дум були безпосередні учасники подій, наприклад, війн або морських походів проти турків, або люди, що поділяли ратні подвиги з Богданом Хмельницьким.


Теорія літератури

Слово „епос” — давньогрецького походження й у перекладі означає „слово”, „розповідь”. Давній героїчний епос — це розповіді про подвиги легендарних предків, про подорожі й незвичайні пригоди, у яких виявляються їх розум і кмітливість, мужність і героїзм. Епос бере початок із фольклору й об’єднує героїчні народні пісні, сказання, поеми.

Кожен народ має свій героїчний епос. Греки — „Іліаду” та „Одіссею” Гомера, німці — „Пісню про Нібелунгів ”, індійці — „Рамаяну ”, українці теж мають подібні твори — історичні думи та пісні, а також пам’ятку давньоруської літератури „Слово о полку Ігоревім”. Герої давнього епосу для сучасних поколінь є прикладом служіння батьківщині, народові.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.