Експрес-таблиця (тренажер) для підготовки до ЗНО з української літератури за програмою 2020 року

Автор

Назва

Рід. Жанр

Тема, ідея (дати, місце дії, цитати)

Герої, образи, зміст (цитати)

Напрям. Ключові слова (твір)

Примітки (цитати, портрети, зміст, ключові слова)

Усна народна творчість (фольклор)

Народ

«Ой Морозе, Морозенку»

Ліро-епос

Історична пісня

Возвеличення подвигу козака Морозенка в боротьбі з татарами. Кінець пісні: «Вся ти єси, Україно, Славою покрита, Тяжким горем, та сльозами, Та кров’ю полита!»

Козак Морозенко, стара мати Морозиха, татари, образ Савур-могили. Прототип — С. Мрозовицький

«То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, — То татар велика сила Козаченьків обступила». / «Вони його не стріляли І на часті не рубали, Тільки з нього, молодого, Живцем серце виривали. Поставили. на Савур-могилу...»

«Чи не той то хміль» (Пісня про Богдана Хмельницького)

Ліро-епос

Історична пісня

Возвеличення боротьби козаків проти ляхів (поляків) під проводом Б. Хмельницького. Золодий Брід, Золота Вода = Жовті Води (1648 рік)

Богдан Хмельницький. Національно-визвольна війна 1648-1654 рр.

«Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється» (паралелізм). / Ляхів 40 тисяч. / «Утікали ляхи — погубили шуби...» / «Становили ляхи дубовії хати, Прийдеться, ляшеньки, в Польщу утікати!» / «Їли ляхів собаки і сірії вовки».

Маруся Чурай Дівчина з легенди

«Віють вітри, віють буйні»

Лірика

Пісня (родинно-побутова)

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання

Дівчина

«Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу». / «Єсть же люди, що і моїй Завидують долі.» / «Тяжко жити без милого І в своїй сторонці!» / «До кого я пригорнуся, І хто приголубить?..» (використав І. Котляревський у «Наталці Полтавці»)

«Засвіт встали козаченьки»

Лірика

Пісня (суспільно- побутова, козацька)

Тема: зображення моменту прощання козака з матінкою та коханою.

Ідея: уславлення козаків, для яких громадянський обов’язок вищий за сімейне щастя

Козак, Марусенька, мати

Козак просить Марусю помолитися за нього, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся».

Син просить матір прийняти його кохану, «як рідну дитину». Мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка за рідную стала»

Народ

«Дума про Марусю Богуславку»

Ліро-епос

Дума

Тема: звільнення козаків-невільників Марусею Богуславкою з турецького полону.

Речитатив (спів-проказування)

Маруся, козаки-невольники. Композиція: заспів, основна частина, кінцівка (славословіє): «Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невольників...» /«На ясні зорі, На тихі води, У край веселий, У мир хрещений!»

Чорне море, Великдень, темниця, 700 невільників, 30 літ у неволі; дівка-бранка (попівна, дружина паші — турецького пана) дістає ключі й випускає невільників; вона просить козаків передати батькові в Богуслав, щоб її з неволі не викупав, бо вона вже «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного»

«Ой летіла стріла»

Ліро-епос

Балада

Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.

Ідея: висловлення співчуття до загиблого

Мати, кохана, сестра.

Символічні образи: зозуля — печаль, стріла — людиновбивство

Оплакувати хлопця прилетіли три зозулі: мати, кохана й сестра (метаморфоза).

«Де матінка плаче, Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця, Там слізок криниця (гіпербола); Де плаче миленька — Там земля сухенька (літота)»

Давня українська література

Невідомий

«Слово про похід Ігорів»

Переклад М. Рильського

Ліро-епос

Поема (героїчна)

Тема: невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців у 1185 р.

Ідея: заклик до єднання руських князів; засудження міжусобиць.

Центральний образ: Руська земля. Природа. 4 князі: князь Ігор, його брат буй-тур Всеволод, племінник Святослав Ольгович, син Володимир; ковуї (наймані воїни), київський князь Святослав, Ярославна, хан Кончак (сват), Гзак, Овлур (Лавор)

Орнаменталізм

Любов до рідної землі, хоробрість, мужність, вірність, нерозсудливість, марнославство, честолюбство

Перша битва в п’ятницю — перемога, друга битва — половці обступили русичів, на третій день половці перемогли. Поразка: «Тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі.». 4 князі в полоні. Туга Руської землі. «Мутен сон бачив у Києві» Святослав (чорне покривало)

Міжусобиці: «Перестали князі невірних воювати, Стали один одному казати: «Се моє, і те — теж моє».

Річки: Дон, Каяла.

Композиція: зачин (заспів), основна частина, славословіє («Здоров’я князеві й дружині, Що борються за народ християнський Із військами поганими! Князям і дружині слава!»)

Заспів: «Чи не гоже було б нам, браття, почати (оповідь)... по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна». Хочу «напитися шоломом з Дону» (перемогти). Ігор чекає брата Всеволода з Курська (куряни): «мої воїни. вправні: під трубами повиті, під шоломами злеліяні». Затемнення. Ігор: «Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути»

Він «ізронив золоте слово, зі сльозами змішане»: «Дітки мої!.. Рано взялись ви землю половецьку мечами разити, А собі слави шукати. Що ж натворили ви моїй срібній сідині?»

Плач дружини Ярославни (звертається до вітру, Дніпра-Славути, сонця).

Утеча (Овлур/Лавор). Повернення князя до Києва.

Славословіє

Нестор Літописець

«Повість минулих (временних) літ»

Епос

Літопис

(852-1113 рр., часів Київської Русі — ХІІ ст.)

«Про заснування Києва»

Апостол Андрій Первозваний, Кий, Щек, Хорив, Либідь

Монументалізм

Жадібність, нерозсудливість, вірність, помста, жорстокість

Поляни. Кий — перевізник. Київ заснував не на Дунаї, а на Дніпрі

«Про помсту княгині Ольги» (945 р.)

Князь Ігор, княгиня Ольга, древляни (посли приїхали свататися), древлянський князь Мал.

Події відбуваються в Києві та поблизу міста Іскоростень

945 рік. Князь Ігор пішов по данину до древлян. Вони його вбили за жадібність. Ольга помстилася за чоловіка: човен, мийня-баня, тризна (напоїли, 5 тисяч убили), пожежа (голуби та горобці)

Григорій Сковорода 1722-1794

(філософ) Український Сократ,

Езоп, Горацій, мандрівний філософ «Світ ловив мене, та не спіймав». Афоризми: Людина — коваль свого щастя.

Бери вершину й матимеш середину. З усіх утрат утрата часу найтяжча. Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром

«Всякому місту — звичай і права...»

Лірика (філософсько-сатирична)

Пісня (Збірка «Сад божественних пісень»)

Гостра сатира на сусп. життя XVIII ст.; висміяно здирництво, бюрократизм, пияцтво, розыусту, підлабузництво, гонитву за багатством («Петро для чинів тре кутки», «Федір-купець обдурити прудкий», «В сих дім, як вулик, гуде від гуляк», «Ладить юриста на смак свій права», «Тих непокоїть Венерин амур»)

Епіграф

Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разуме своем поучается святынь.

Сірах

Мудрість, розум, совість

Бароко

Здирництво, пияцтво, розпуста, підлабузництво. Совість, чесність. Чотирист. дактиль

«Я ж у полоні нав’язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум» (рефрен). «Як з ясним розумом вмерти мені». «Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь»

«De Libertate» («Про свободу»)

Лірика (патріотична) Ода (хвалебний вірш)

Тема: свобода — найвища цінність. Поезія присвячена Б. Хмельницькому

«Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото»

Бароко

Свобода, воля. Чотирист. дактиль

«О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!»

«Бджола та Шершень»

Епос

Байка

(Збірка «Байки харківські»)

Ідея «сродної праці» (за покликанням): пізнавай себе, свої нахили — у цьому щастя.

Праця повинна стати для людини природною потребою; знайди працю, яка найбільш тобі підходить

Бджола («природжене діло»), Шершень (паразитичне існування, крадіжка).

2 частини: сюжет і «сила» (мораль). Прозова форма.

Епікур: натура робить потрібне неважким, а важке непотрібним

Бароко

Праця за покликанням (за природою), паразитичне існування

Бджола (алегорія): «символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться». «Веселість серця — життя для людини» (Сірах). Полювання хорта (заєць).

«.Жити за натурою».

Епікур, Цицерон, Катон

Література кінця XVIII — початку XX ст.

Іван Котляревський 1769-1838

Зачинатель нової української літератури

«Енеїда» (видана 1798-1842) Перший укр. твір, написаний живою народною мовою

Ліро-епос

Поема (бурлескно-

травестійна)

6 частин Переробка (перелицювання) поеми Вергілія

Тема: подорож Енея, відтворення на основі сюжету античної поеми української дійсності XVIII ст.

Ідея: звеличення минулого України; утвердження українського народу, його традицій, духу свободи й побратимства; засудження кріпацтва.

В образах троянців — козаки,

в образах богів — пани.

Еней 7 років шукає Італію. Евріал:

«Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять»

Еней, Венера (мати), Юнона, Зевс, Еол (бог вітрів), Ацест, Нептун, Дідона (спалила себе), батько Анхіз, Сивілла, Ірися (богиня розбрату), цариця-чарівниця Цирцея; Латин, його дружина Амата, їхня донька Лавінія; відьма Фурія, рутульський цар Турн, цуцик няньки, король

Класицизм

Волелюбність, мужність, сміливість, кохання, хабарництво, пияцтво, розпуста. Подвиг, дружба, побратимство, вірність. Чотирист. ямб

Подорож: Троя — море — Карфаген — Сицилія — Кумська земля (пекло) — острів Цирцеї — край Латина.

Еней: «Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий». Юнона: «Розкудкудакалась, як квочка, — Енея не любила — страх»; Еолу обіцяла «дівку чорноброву». Нептун: «вимів море, як

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце в небі сяє, Тебе не забудуть. Т. Шевченко

«Енеїда»

«Енциклопедія народознавства»

аркадців Евандр (союзник Енея), син Евандра — Паллант (гине), воїни Низ та Евріал (подвиг, дружба, побратимство).

Початок: «Еней був парубок моторний...»

світелку». Зевес «кружляв сивуху і оселедцем заїдав». Сивілла: «бабище старая, Крива, горбатая, сухая, Запліснявіла.» «Любов к отчизні де героїть,

Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильніша од гармат»

«Наталка Полтавка» Перший твір

нової укр. драматургії

(п’єса)

Драма (соціально- побутова) Малоросійська опера на 2 дії (авторське)

22 пісні

Тема: зображення життя і побуту селян на початку ХІХ ст.; уперше показано тему вірності в коханні молодих людей з народу.

Ідея: оспівування духовної величі людини з народу.

Надідея:

«Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона».

Новаторство: героїня — дівчина з народу.

Дві дії.

Полтавщина, село, річка Ворскла, починається піснею «Віють вітри», закінчується піснею «Ой я дівчина Полтавка, А зовуть мене Наталка»

Наталка, Петро, мати Горпина Терпилиха, Тетерваковський (возний), Макогоненко (виборний), Микола-сирота.

Експозиція (вступ): пісня «Віють вітри»; зав’язка: зустріч Наталки з возним, який пропонує їй вийти заміж за нього;

кульмінація: Наталка відмовляється від одруження з возним; розв’язка: возний відрікається від Наталки, мати благословляє дітей.

Возний (мова): «Когда би я іміл — те- є-то як його — столько язиков, сколько артикулов в Статуті.»; «доселі ні одного не зділал» доброго діла

Класицизм з елементами сентименталізму

Вірність у коханні, дочірній обов’язок, конфлікт розуму й серця; покірність, боротьба за щастя, благородство, гордість, чесність, великодушність, здатність на самопожертву. Хабарництво, здирництво, зловживання, користолюбство, невігластво

Виборний про Наталку: «Золото — не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна,.. себе і матір свою на світі держить».

Наталка: «Не багата я і проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Знайся кінь з конем, а віл з волом». «Я покорюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду замуж».

Микола про виборного: «.Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться».

Микола про возного: «Юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить». Микола: «Один живу собі на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без талану і без приюту».

Петро розповідає про театр

Тарас Шевченко

1814-1861

Основоположник

Української літератури Кобзар

«Катерина» Присвячена В. Жуковському

Ліро-епос

Поема

(соціально-

побутова)

Тема: зображення трагічної долі жінки-покритки та дитини-безбатченка в тогочасному суспільстві.

Ідея: засудження моральних норм панівного класу, осуд розбещеності москаля. Ліричні відступи

Катерина, Іван (офіцер), батьки, карбівничий (лісничий), кобзар, Івась.

У Катерини позашлюбна дитина, батьки й офіцер відцурались. Утопилася

Романтизм

Кохання, вірність, порядність, честь, милосердя; зрада, жорстокість, батьки і діти, відповідальність

«Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люди, Роблять лихо з вами». / «Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати, Торбинками обвішаний Його повожатий» (малий Івась)

«Сон» Перша політична сатира

Ліро-епос

Поема

(сатирична)

Гостра сатира на царську Росію часів Миколи І, заклик до боротьби.

Епіграф

Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.

Иоанна, глава 14, стих 17 4 ч.: вступ («У всякого своя доля...»); Україна (краса природи, закріпачення);

Сибір (каторжні роботи декабристів: добувають золото «неситому»); Петербург (палац царя, землячок, «мордобитіє», пам’ятник Петру І). Засоби комічного: іронія, сатира, сарказм, гротеск, карикатура

Образи-символи: цар волі (революціонер), рожеві квіти (ідеї декабристів), сова (тривога, мудрість). Образ автора, землячок

(відцурався рідної мови).

Початок. «У всякого своя доля І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує.» /

«А той. Гострить ніж на брата». / «Кров, як воду, точить!..» (сарказм) «А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята.

«Нехай, — каже, — Може, так і треба» (сарказм). «Усі на сім світі — І царя— та і старчата — Адамові діти». /

«І знов лечу понад землею.»

Реалізм

Зло, жорстокість, знущання, хабарництво, деградація, покірність

Картини «раю»: «свитину з каліки знімають... з шкурою», «розпинають вдову за подушне». / «Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає...»/ Цар: сердитий, «цвенькає»; «неначе медвідь»; «мов кошеня». Цариця: «Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога.», «мов та чапля» (карикатура). Пани-придворні: «Мов кабани годовані — пикаті, пузаті!..» Картина «генерального мордобитія» (кульмінація)— цар підходить до найстаршого й б’є його в пику, той б’є меншого й так далі (гротеск). «.На скелі наковано: Первому (Петру І) — Вторая» (Катерина ІІ). / «Мій медведик! .Голову понурив Сіромаха.

Де ж ділася медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний» (гротеск)

«Кавказ»

Присвячена

другові поета Якову де Бальмену,

який загинув на Кавказі

Ліро-епос

Поема

(сатирича,

політична)

Тема: осуд колоніальної політики царської Росії на Кавказі.

Ідея: засудження загарбницьких воєн, гімн героям, які боролися за волю. Початок:

«За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає...»

«Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля»

Горці. Образи-символи: Прометей (народ), орел (російське самодержавство).

Епіграф

Кто даст главе моей воду,

И очесам моим источник слез, И плачуся и день, и нощь о побиенных...

Иеремии, глава 9, стих 1

«Кати знущаються над нами,

А правда наша п’яна спить».

Чурек (хліб), сакля (хата)

Реалізм

Возвеличення безсмертя народу, титанізм, незламність, заклик до боротьби за свободу, засудження війни, жорстокість. Любов до друга

«А тюрм! а люду!.. Що й лічить! Од молдаванина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!» (іронія) / «Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками» (гіпербола) /

«Слава! Слава! Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям Слава!» (сарказм) / «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!» / «Ви любите на братові Шкуру, а не душу!» (сарказм) Кінець: «Довелось запить З московської чаші московську отруту! О друже мій добрий!» (Яків де Бальмен)

«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»

Лірика

Послання (до інтелігенції)

Тема: показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: критика укр. еліти, байдужої до своєї історії, мови й батьківщини. Своєрідний заповіт українській інтелігенції, яка має бути разом з народом і просвітити його.

Початок: «І смеркає, і світає,

День Божий минає.

Тілько я, мов окаянний,

І день, і ніч плачу На розпуттях велелюдних.»

Епіграф

Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своего ненавидит, ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна.

Глава 4, стих 20

Братня любов лише на словах, лицемірство.

Закликає слов’ян єднатися

Реалізм

Патріотизм, лицемірство, наука, освіта, любов до рідної землі, матері, ближнього

«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». / «Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра.» (Інвектива) / «І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв.» / «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя.» / «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають». / «Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає.» / «Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата.» / «Молю вас, благаю!»

«Заповіт», 1845

Лірика (громадянська)

Вірш

Монологічне звернення до наступних поколінь

«Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте»

Реалізм

Любов до України, віра в перемогу

«І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом»

Пантелеймон

Куліш

1819-1897

«Чорна рада» Підзаголовок «Хроніка 1663 року»

Епос

Роман-хроніка

Перший

історичний

роман

Тема: зображення історичної події — вибори гетьмана в Ніжині 1663 р. (доба Руїни).

Ідея: утвердження думки щодо необхідності національної злагоди українців. Дві сюжетні лінії:

історична (боротьба за гетьманську владу Сомка та Брюховецького); любовна (Леся, Сомко, Петро, Кирило

Тур).

Шрам із сином їдуть і бачать Київ: «Тут саме виїхали вони із-за гори. Перед ними так і заблищало, так і замиготіло, так і замережало церквами, хрестами, горами і будинками. Святий город сіяв, як той Єрусалим». Хутір Хмарище, Київ, урочище Романовський Кут, Чорногорія

Полковник Шрам (піп), син Петро Шраменко, Черевань, Череваниха, Леся (Олександра), Василь Невольник, Божий чоловік, Іван (Іванець) Брюховецький, Яким Сомко, гетьман Павло Тетеря, Кирило Тур, побратим Чорногор, Радзивілл, Тарас Сурмач, полковий осавула Гвинтовка, Васюта, Гордій Костомара, дід Пугач, писар Вуяхевич, московський князь Гагін, народ (чернь, козаки, міщани, селяни). Образи-символи: дорога (нелегка доля), хутір (ідилічний спосіб життя).

Блакитна стрічка (у прибічників Брюховецького).

Черевань: «Моя хата скраю, я нічого не знаю» (байдужість)

Романтизм

Патріотизм і зрада,

правда і брехня,

боротьба за владу,

нерозсудливість,

лицемірство,

жорстокість,

батьки і діти,

кохання,

побратимство,

милосердя,

благородство,

жертовність

Шрам: «по одежі й по сивій бороді. піп, а по шаблюці під рясою. — старий козарлюга». Василь Невольник: «дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі». Божий чоловік: сліпий кобзар, ходив без проводиря; у латаній свитині й без чобіт, грошей носив повні кишені й викупляв невольників. Сомко: «красоти зіло дивної», «голова в кучерях, як у золотому вінку». Він мріє «зложити докупи» Правобережну та Лівобережну Україну. Кирило Тур — «здоровенний козарлюга», широка пика, чуприна спадає за ухо; щирий, удає з себе ледащицю; характерник (чарівник). Брюховецький (перед виборами): «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, чоботи. попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте».

«Очі . чудні — так і бігають.»

Іван Нечуй-Левицький (Левицький)

1838-1918

І. Франко назвав

письменника

«колосальним,

усеобіймаючим

оком України»,

«великим

артистом зору»

«Кайдашева сім’я»

Епос

Повість (соціально-побутова, сатирично-гумористична)

Тема: показ життя українського пореформеного села (після скасування кріпосного права 1861 р.).

Ідея: висміювання дріб’язковості та жорстокості в людських стосунках (батьки і діти). Сміх крізь сльози.

Село Семигори, Бієвці, Київ. Прототипи — сім’я Мазурів.

Кінець (2 варіанти): «Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша».

«Арена людських пристрастей»

Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря Довбишівна, Мелашка (дочка бідних Балашів), баба Палажка, баба Параска, проскурниця.

Кайдаш: стельмах, у нього жилаві руки; лице бліде, наче в ченця; кучеряве волосся, як пух. Пив у шинку, постився в п’ятницю. Кайдашиха: висока, з блідим довгастим лицем, сірими очима, з тонкими губами; довго терлась коло панів, хоче «стати панею»

Реалізм

Егоїзм, невдячність, індивідуалізм, конфлікт, грубість, ворожнеча, духовна роз’єднаність у родині, користолюбство,

духовне убозтво, дріб’язковість, змізерніння душі, пияцтво, ненависть

Карпо: широкий у плечах, карі гострі очі, блідувате лице; тонкі губи мали щось неласкаве, очі були ніби сердиті; не просив допомоги (навіть у батька).

Мотря «з кремезними ногами»; «куслива, як муха в спасівку», у неї «серце з перцем».

Лаврін: молоде довгасте лице; веселі сині очі, русяві дрібні кучері на голові, схожий на матір.

Мелашка: «невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина».

Кульмінація — бійка Марусі з Мотрею (вибите око)

Панас Мирний 1849-1920 та Іван Білик (брати Рудченки) Перший симфоніст

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Підзаголовок «Роман з народного життя»

Епос

Роман

Перший соціально-психологічний роман

Тема: розкриття соціальних причин, що породили стихійного бунтаря.

Ідея: пошуки шляхів здобуття волі й правди (про нереалізовану силу людини, яка була народжена для прекрасних справ, але не розкрила своїх можливостей). Алегорія (воли — народ). Нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», повість «Чіпка», роман (1880 р., м. Женева). 1903 р. — видання в Україні під назвою «Пропаща сила». Композиція: «будинок з багатьма прибудовами й надбудовами».

4 частини, 30 розділів.

Початок: «Польова царівна» (молодий Чіпка побачив Галю, хазяйнує).

Кінець: «Так оце та правда?!» (убивство Хоменків, Мотря скаржиться на Чіпку у волость, Галя повісилася, арешт. Мотрю догодовувати взяв Грицько. Хату купив жид Гершко, завів там шинок)

Чіпка (Ничипір) Варениченко-правдошукач, «пропаща сила»; мати Мотря, батько Іван Вареник (Остап Хрущ, Хрущов, Притика) (двужон), баба Оришка, Бородай, дід Улас, Грицько Чупруненко, Христя, Мирін Ґудзь, Максим Ґудзь, Явдоха, Галя, пани Польські, писар Порох, секретар суду Чижик, Дмитренко, Лушня, Матня, Пацюк, родина Хоменків (дівчинка), жид Гершко. Село Піски (піщани).

ІІ частина: історія села Пісок (екскурс у минуле — понад 100 років, закріпачення). Прототип — Василь Гнидка

Реалізм

Несправедливість, розчарування, озлобленість, жорстокість, байдужість, лінощі, пристосуванство, заздрість, ненависть, лицемірство, індивідуалізм, відстороненість від громадських справ; нехтування моральними принципами; депресія, відчай; боротьба за волю, за соціальні права; служіння громаді, людська гідність, доброзичливість, благородство, співчуття, кохання; страждання, доброта

Чіпка: «літ до двадцятка», «чорний шовковий пух... на верхній губі». «Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах, . палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість . разом з якоюсь хижою тугою». Галя: «польова царівна», «розбишацька дочка»; «низенька, заквітчана польовими квітками, ... не схожа була на селянок, ... між високим зеленим житом, — вона здавалася русалкою». Максим Ґудзь (Махамед): «Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк»; «перший красень на селі», охочий до чарки й бійки. Віддали в солдати, деградація, контрабандист. Явдоха (мати Галі): підтримує чоловіка Максима. Пани Польські (генерал, пані, Василь Семенович): закріпачення, «п’явки людські». Грицько живе за принципом «моя хата скраю» (байдужість)

Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) 1845-1907

Корифей

українського

театру

«Мартин Боруля» (п’єса)

Драма Комедія

(автобіограф.) Комедія в 5 діях (за визнач. автора)

Тема: показ запопадливих куркулів, які під час розшарування села намагаються стати сільською буржуазією (дворянами).

Ідея: не слід розривати зв’язки з рідним середовищем заради приєднання до привілейованої касти. Гідність людини — у відповідності власній природі, у гармонії і щирості стосунків. Проблема: підміна етичних цінностей

становою належністю (бажання Мартина Борулі перейти в «панський» стан).

5 дій

Шляхтич Мартин Боруля, дружина Палажка, дочка Марися (Марина), син Степан працює канцеляристом у суді, повірений Трандалєв (пройдисвіт), Націєвський («жених»), сусід Красовський (шляхтич-кривдник), наймит Омелько (вайлуватий і незворушний), приятель Гервасій Гуляницький, його син Микола, чиншовики

(Матвій Дульський, балакучий Протасій Пеньонжка).

Кінець: Мартин спалює папери й просить розвіяти їх по вітру, благословляє Марисю і Миколу. «Вчіть дітей своїх, ... щоб мої онуки були дворянами»

Реалізм

Марнославство, обмеженість, невігластво, наївність, недалекоглядність, простодушність, довірливість, працьовитість.

Кохання, вірність, доброзичливість, порядність, право на особисте щастя

Мартин Боруля змушує дітей називати його «папінькою», судиться з Красовським, наймає прислугу. «Ох, дочко, ... як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе!» / «От мука мені з цим каторжним Омельком! І вигнав би, жаль, — давно служить, і привик до нього.» / «Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і . кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять.., а кофію не знаю. Піди до Сидоровички.., розпитай, ... коли

його подають: чи до борщу, чи на ніч?» Про Націєвського: «Та ми вже скінчили з ним: 500 рублів приданого, весілля на наш кошт, ... хату поставить у городі». / «А синок! Я тут із шкури вилазю, ... а він там п’янствує». Марися до Націєвського: «Душа моя до вас не лежить, і очі мої не стрінуться з вашими. Люблю другого, . а за вас я тоді вийду заміж, як у Спасівку соловейко заспіває!»

Іван Франко 1856-1916 Каменяр, лірик високої проби

«Чого являєшся мені у сні?..»

Лірика (інтимна)

Вірш (Збірка «Зів’яле листя»)

Осмислення власних душевних переживань, мотив нерозділеного кохання

Ліричний герой — добра, щира, духовно багата людина, нещаслива в коханні

Нещасливе кохання, щирість.

Ямб

«В життю ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні — пісні». / «Являйся, зіронько, мені Хоч в сні!»

«Мойсей»

Ліро-епос

Поема

(філософська) Другий Заповіт

Тема: історичний шлях нації; взаємини невизнаного вождя-пророка й народу.

За визначенням автора, «...смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом».

Ідея: визволення українського народу з-під колоніального гніту, пошук українцями національного та духовного відродження, заклик вірити у свій народ, у його майбутнє.

Пролог (звернення-заповіт) і 20 пісень-розділів.

40-річна дорога древніх гебреїв (євреїв) з Єгипту (де вони були рабами) до Канаану (Ханаану) як до їхньої омріяної, Богом обіцяної (обітованої) землі (Палестини), до свободи.

«Фата морґана» (марево).

Біблійна основа сюжету, але очевидна аналогія з українською нацією та її шляхом.

Оповідь від третьої особи

Мойсей, народ-юрба; негативні персонажі — Датан, Авірон; загострення конфлікту між народом і пророком; заборона проповідувати, але Мойсей піднімається на вічовий камінь і розповідає притчу-казку про дерева, що обирали короля (терен, алегорія). Вигнання Мойсея з табору (каміння, діти). Словесний двобій з демоном пустелі Азазелем, сумніви. Молитва Єгові (Богові); на горі у вранішньому освітленні Мойсей здається титанічним героєм. Міф про сліпого гіганта Оріона (поводир-хлопчина «веде» до сонця). Єгова карає Мойсея за сумніви. Мойсей побачив Палестину (землю обітовану), але помирає. Його смерть — поштовх, що розбудив народ. Молодий Єгошуа («князь конюхів») продовжує справу пророка

Неоромантизм

Віра в майбутнє, сильна особистість, зрада, зневіра, милосердя, жертовність, доброта, покірність, жорстокість, рабська психологія

Пролог — ямб (терцина)

Розділи — анапест

Пролог. «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу...» / «Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом...» / «І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі». / «Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний.» / «Твойому генію мій скромний дар весільний». / «Ті слова про обіцяний край Для їх слуху — се казка; М’ясо стад їх, і масло, і сир — Се найвищая ласка». /

Кінець: «Люд героїв сотворить.

Задуднять — і пустині пісок На болото замісять.

Авірона камінням поб’ють,

А Датана повісять.

Через гори полинуть, як птах,

Йордан в бризки розкроплять,

Єрихонськії мури, мов лід,

Звуком трубним розтоплять.

І підуть вони в безвість віків,

Повні туги і жаху,

Простувать в ході духові шлях І вмирати на шляху...»

«Захар Беркут»

Підзаголовок

«Образ

громадського

життя

Карпатської Русі в ХІІІ віці»

Епос

Історична повість

Тема: зображення боротьби карпатської громади проти нашестя монголів (1241 р.).

Ідея: возвеличення патріотизму, мужності, уміння долати перешкоди; засудження зради, жадібності, збагачення за рахунок інших

Основна думка:

сила народу — в єдності.

Епіграф

Дела давно минувших дней, Преданья старины глубокой...

О. С. Пушкін

Село Тухля, Карпати

Захар Беркут, син Максим; боярин Тугар Вовк, дочка Мирослава; Бурунда-бегадир, вільні тухольці, монголи.

Захар Беркут: 90-літній старець, мудрий ватажок тухольської громади, лікар.

Сон про Сторожа (святий

камінь). Потоп. Тугар Вовк:

заручившись підтримкою князя Данила («володаря всіх земель»), прагне заволодіти вільним краєм, тухольці виганяють його. Пристає до монголів (подвійний зрадник). Рятує Максима. Максим: полон, мужній, розсудливий: порадив робити засіки (перешкоди із зрубаних дерев) у вивозі (видовбаний у скелі вихід), а потім піти всім із села, пустити монголів у кітловину. Пропонує монголам таємний хід. Мирослава: зреклася батька, кохає Максима, зробила метавки

Романтизм

Патріотизм, волелюбність, перевага громадських інтересів над особистими, мужність, сила волі, жорстокість,

кохання,

зрада,

підступність,

влада,

багатство,

батьки і діти,

самопожертва,

самовладання,

чесність

Захар Беркут: «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождому лучається». «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові». «Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!»

«. Міняти одного хлопця (сина) на руїну наших сусідів — се була б ганьба.» «Ми побідили нашим громадським ладом, нашою

згодою і дружністю.»

Максим: «молодий гірняк», «перший удалець на всю. верховину».

«Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». «Нащо тут великої сили, де сама природа своїми. скалами спиняє вас?»

«Життя в неволі нічого не варте.»

Тугар Вовк: «Був. як дуб. Плечистий,

. з грубим, чорним волоссям, . подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».

Мирослава: «виховання її було мужеське». «Я не стану зрадницею свого краю!»

Література ХХ ст.

Михайло Коцюбинський 1864-1913 Сонцепоклонник

«Intermezzo» (перерва,

відпочинок)

Епос (з елементами драми)

Новела

(психологічна,

лірична,

автобіографічна)

«Присвячую

Кононівським

полям»

Тема: роль і місце митця (письменника) у суспільному житті.

Ідея: суспільний обов’язок митця — бути на передньому краї боротьби народу за свої права.

Кононівка

Образи-символи: Моя утома, Ниви в червні, Сонце, Три білі вівчарки (Пава — дворянство, Трепов — жандармерія, Оверко — селянство), Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города (потяг), Людське горе.

«Білі мішки» (повішені).

Оповідь від першої особи — письменника. Майже суцільний пейзаж

Імпресіонізм

1. Депресія (душевна втома), зневіра; 2. Спокійно-споглядальний стан (гармонія з природою); 3. Обурення, гнів, нетерпіння

«Я не можу розминутися з людиною.

Я не можу бути самотнім». «Кує зозуля.

Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін ку-ку! ку-ку!»

Кульмінація: зустріч із селянином: «Говори, говори!» «П’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка». «Між людьми, як між вовками». Розв’язка: «Іду поміж люди. Душа готова.»

«Тіні забутих предків»

В. Шекспір «Ромео і Джульєтта»

Епос

Повість

(психологічна,

філософська)

Тема: показ життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, єдності людини й природи.

Ідея: заклик до нащадків пам’ятати про найістотніші філософські категорії: життя, любов і смерть.

Кінофільм С. Параджанова

Іван Палійчук (легінь),

Марічка Гутенюк, Палагна, мольфар (чарівник) Юра, чаклунка Хима;

фантаст. образи: нявка, щезник, чугайстир, арідник (злий дух).

Карпати. Реальне і казкове, язичництво і християнство

Неоромантизм+імпресіонізм

Кохання, перемога життя над смертю, єдність людини й природи. Ворожнеча, жорстокість

Іван: сопілка (флояра), двічі грала трембіта (похорон рідних), цукерка, полонина. Річка Черемош забрала Марічку, зник на 6 років. Палагна, ґазда (господар), маржинка (худоба). Юра. Іван розбився, похорони. Ігрища

Василь Стефаник 1871-1936

«Покутська трійця»

«Камінний хрест»

Епос

Новела

(студія — художнє дослідження душевних переживань героя)

Тема: зображення еміграції західноукраїнського селянства до Канади на межі XIX та XX ст., розкриття зв’язків з рідним світом.

Ідея: краса людського існування можлива лише в єдності з усім навколишнім світом, це відчуття наповнює змістом життя, дає радість і щастя. Горб — символ виснажливої праці. Камінний хрест — символ терпіння, титанічної праці, могили, страдницької долі.

Сізіфів труд

Іван Дідух, дружина Катерина, сини, кум Михайло, Яків, селяни. Іван повертається після 10-річної служби у війську, спадщина — клапоть землі (горб), стає ґаздою, любить свою тяжку працю (Переломаний), рідні вмовили емігрувати до Канади, спродав усе, попрощатися запросив «ціле село»; залишив грошей, щоб пом’янули їх та покропили хрест, який поставив на горбі. Кульмінація (танок): «Іван тормосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу.»

Експресіонізм

Виснажлива праця, любов до праці, рідної землі; нерозривна єдність із землею, батьки і діти, потворність і краса

Іван Дідух: «порєдний чоловік». «Догори ліз кінь як по леду, а в Івана як . хто буком по чолі тріснув, . велика жила напухала йому на чолі». «Вік свій збув на тім горбі», «стола не знав». «Ціла хата заридала (синекдоха).» Катерина: «лиш шкіра на кості», «тєжко-с працувала, у далеку дорогу вібраласи».

«Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє.»

Ольга Кобилянська 1863-1942 Гірська орлиця

«Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»)

Епос

Новела

(музична)

Тема: зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнуть краси в житті. Ідея: оспівування незалежності, самодостатності жінки-інтелектуалки, творчої особистості.

Меланхолія — сумний настрій.

Жіноча емансипація (незалежність); фемінізм (рівність).

Автобіографічний твір.

Марта — оповідач.

Кульмінація — тріснута струна (резонатор)

Центральний образ — музика. Три дівчини винаймають помешкання. Художниця Ганнуся: витончена, «сама краса», «улюблениця долі»; з погордою ставиться до людей. Егоїстична (повертається з Італії із сином, але без чоловіка; спричинила смерть Софії, сказавши необережні слова). Марта: учителька, безкорислива любов до ближнього, готова обійняти весь світ, таким жінкам «належить царство на землі», зразкова мати й господиня, терпляча.

Софія Дорошенко: піаністка, нещасливе кохання, розорення сім’ї, смерть батьків, усе віддає музиці (Шопен); непривабливий зовнішній вигляд (ґудзик на нитці, покусані рукавички)

Неоромантизм

Дружба, творчість, краса, гармонія, кохання, погорда, праця, свобода вибору, упевненість, зневіра, батьки і діти, мрія, пошуки щастя, успіх

Ганнуся: «збудована була прегарно», «ясна блондинка». «Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так уповні.» «Коли б усі були артисти освічені й виховані, . не було б стільки погані й лиха на світі, як тепера, лише сама гармонія й краса». «Я живу штукою (мистецтвом), і вона вдоволює цілковито мою душу; ... коли не віддамся, то не буду застрашеною птахою.» Марта: «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». Софія: «.темне, лагідно лискуче густе волосся, уложене. в грубий вузол. Профіль був . чисто класичний»

Леся Українка (Лариса Косач) 1871-1913 Дочка Прометея

«Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!»)

Лірика (філософська)

Вірш (Збірка «На крилах пісень»)

Тема: осмислення ліричним героєм змісту свого життя, боротьба й віра в перемогу над хворобою та кривдою в суспільстві.

Ідея: оптимізм за будь-яких життєвих обставин.

Переплітаються громадянські, патріотичні, інтимні й пейзажні мотиви

Ліричний герой: людина вольова, оптиміст, борець.

Сізіфів труд:

«Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать,

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать»

Неоромантизм

Оптимізм, нескорений дух, непересічна особистість, власні негаразди. Трист. анапест

«Гетьте, думи, ви, хмари осінні!» / «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі». / «Все шукатиму зірку провідну.» / «Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні.» / «Буду жити! Геть думи сумні!»

«Лісова пісня»

(п’єса)

Драма

Драма-феєрія

Тема: світ людини та світ природи в гармонійних і суперечливих взаєминах.

Ідея: безсмертя духовного начала в людині (згоріло Мавчине тіло, але любов Лукаша подарувала їй невмирущу душу; світ урятує краса). Провесна, ліс на Волині (Полісся). Композиція: пролог, 3 дії (весна, літо, осінь).

Сопілка.

Метаморфози (перетворення):

Мавка — верба, Лукаш — вовкулака.

Кульмінація: Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, Перелесник запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство

Мавка, Лукаш, мати, дядько Лев, Килина; Лісовик, «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка Польова, Водяник, Перелесник, Марище («Той, що в скалі сидить»), Куць, Злидні, Доля, Пропасниця.

Мавка: «в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами», «як панна, бо й руки білі, ... убрана не по-наськи». Лісовик (до Мавки): «.Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить». Мавка: «Ну, як-таки, щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!»

«Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!»

Неоромантизм

Краса душі, гармонія, матеріальне й духовне, любов до природи, кохання, вірність, міщанство, благородство, батьки і діти

Мавка: «Заграй, заграй, дай голос мому серцю!» «Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше». «.Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись».

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає». Лукаш: «Я душу дав тобі? А тіло збавив!» Мавка: «О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно.../ Легкий, пухкий попілець / ляже, вернувшися, в рідну землицю, / вкупі з водою там зростить вербицю, — / стане початком тоді мій кінець». / «Грай же, коханий, благаю!»

Микола Вороний 1871-1938

«Блакитна Панна»

Лірика (пейзажна)

Вірш

Тема: гармонія природи й мистецтва. Ідея: звеличення краси природи. Образ весни

Образ Блакитної Панни (весни). Узагальнено-ідеалізований образ жінки.

Лексика: біблійна («Осанна!»), мистецька (арабески, камеї, фрески, гротески). Асонанс, алітерація

Символізм

Краса природи. Хорей

«Має крилами Весна запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах...» / «Гори, гай, луги, поля — вся земля Їй виспівує: «Осанна!» / «В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні.»

Олександр Олесь (Кандиба)

1878-1944

«Чари ночі»

Лірика (інтимна) Романс

Тема: філософське осмислення скороминущості життя і його вічності; гімн молодості, коханню.

Ідея: заклик любити життя, цінувати кожну щасливу мить

«Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада». / «Лови летючу мить життя! Чаруй, хмілій, впивайся.»

Символізм

Гімн молодості, коханню; щирість, мрійливість, насолода від життя; добро — насолода, зло — страждання. Чотирист. ямб

«Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі.» / «Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла». / «Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє». / «Загине все без вороття: Що візьме час, що люде, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди». / «І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі.»

«О слово рідне! Орле скутий!..»

Лірика (патріотична)

Вірш

(медитація)

Тема: роль поетичного слова в житті народу.

Ідея: осуд національного безпам’ятства, зневаги до рідного слова, рідної мови.

Біблійні образи: судні дощі, слово- меч

«О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких.»

Символізм

Рідна мова. Чотирист. ямб

«Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев.

О слово! Будь мечем моїм!

Ні! сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним»

Павло Тичина 1891-1967 Кларнетизм (збірка «Соняшні кларнети») Поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням. Феномен доби, покараний славою. Зрадив Поезію на догоду партії. Сонячний кларнетист

«О панно Інно...»

Лірика (інтимна)

Вірш

Глибокі переживання ліричного героя, що згадує про юнацьке кохання.

Загадковий сюжет, тендітна аура недомовленості, образи-символи.

Паралелізм. Асонанс (а, і).

Алітерація (н)

«Я — сам. Вікно. Сніги.Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги.» / «Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги.»

Символізм

Любовний трикутник, світла туга за втраченим коханням.

Ямб

«Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом — небо. шепіт гаю... О ні, то очі Ваші. — Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...»

«Пам’яті тридцяти»

Лірика (громадянська)

Вірш-реквієм

Тема: присвята загиблим під Крутами київським студентам (1918 р.).

Ідея: утвердження патріотизму, гуманізму, засудження жорстокості, терору, класової ненависті.

Каїн

«На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців...» / «На Аскольдовій могилі Український цвіт! — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука?» (Метонімія)

Символізм

Патріотизм, подвиг. Терор, жорстокість, братовбивство.

Хорей

«На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! — Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих.»

«Ви знаєте, яклипа шелестить...»

Лірика (інтимна)

Вірш

Мотив кохання, захоплення ліричного героя повнотою життя.

Паралелізм картин природи й людських переживань

«Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі»

Символізм

Кохання.

Ямб

«Ви знаєте, як сплять старі гаї? — Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов’ї. «Я твій», — десь чують дідугани»

Максим Рильський 1895-1964 Неокласик («гроно п’ятірне»)

«У теплі дні збирання винограду.»

Лірика (філософська та інтимна)

Сонет

Гімн життю та молодості.

Провідний мотив: людське серце здатне відчувати, кохати, вірити в будь-якому віці.

Випадкова зустріч дівчини з немолодим чоловіком, юності зі зрілістю

Подорожній — не горе-залицяльник, а людина, яка досягла найвищого рівня духовного розвитку, митець. Екзотичні образи мулів, винограду, лампади, Кіпріди (Афродіти)

«У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду,

Ясна, як сад, і радісна, як сміх.

І він спитав: — Яку б найти принаду, Щоб привернуть тебе до рук моїх?

Вона ж йому: — Світи щодня лампаду Кіпріді добрій.»

Неокласицизм

Кохання, вічність, зрілість, молодість

«Гукнула свіжо й весело на мулів, І чутно уші правий з них прищулив, І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо І мовив: — Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду» (4+4+3+3)

Анафора і, алітерація с і н

Микола Хвильовий (Фітільов) 1893-1933

«Розстріляне відродження»

ВАПЛІТЕ, літ. дискусія 1925-1928 рр.

«Геть од Москви! Дайош психологічну

Європу!»

«Я (Романтика)»

Епос Новела Присвята: «Цвітові яблуні»

Тема: роздвоєність людської особистості, що бере на себе відповідальність перебудувати світ шляхом убивства інших і втрачає власну сутність. Змальовано чекістський терор в Україні під час громадянської війни.

Ідея: той, хто задля ідеї, хай навіть і найкращої, позбавляє життя інших, неминуче зазнає моральної деградації та спустошення.

Початок: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія».

Палац розстріляного шляхтича. Вино. Канделябр. Оповідь від першої особи

Інсургенти (більшовики): «Я» (чекіст), доктор Тагабат, Андрюша, дегенерат;

мати Марія, теософи: Зет, Ігрек; черниці, версальці (контрреволюціонери).

Кульмінація: розстріли, убивство матері.

«Я»: «Я — чекіст, але я і людина» (роздвоєність); «главковерх чорного трибуналу комуни; нікчема, яка віддалася на волю хижої стихії», «її м’ятежний син», інсургент.

Мати Марія: «наївність, тиха жура і добрість безмежна»

Імпресіонізм

Фанатизм, злочин, убивство,

жорстокість, садизм, моральна деградація, роздвоєння особистості, батьки і діти, материнська любов, доброта

Доктор Тагабат: «злий геній», «із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця», «мій звірячий інстинкт». Андрюша: «невеселий комунар, коли треба розписатися під темною постановою — «розстрілять», завше мнеться». Дегенерат (пес революції): вірний вартовий, палач із гільйотини; ішов з поля тільки тоді, коли закопали розстріляних; низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся, приплюснутий ніс, нагадує каторжника; сторож душі «Я». Кінець: «Я зупинився серед мертвого степу: — там, в далекій безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни»

Володимир Сосюра 1898-1965

«Любіть Україну!»

Лірика (патріотична)

Вірш-послання

Любов до рідного краю (патріотизм), гордість за свою країну, зневага до ворогів, майбутнє пов’язане з долею молодого покоління.

Неопалима купина (символ безсмертя)

«Любіть Україну, як сонце, любіть.» / «Для нас вона в світі єдина, одна.» / «Як та купина, що горить — не згора...» /

«Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози.»

Щира любов до рідної України, віра в молоде покоління, любов до рідної мови.

Амфібрахій

«Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою, як пісню, що лине зорею.

Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!»

Валер’ян Підмогильний 1901-1937

«Розстріляне відродження»

«Місто» 2 епіграфи

Епіграф І Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома —на янгола...

Талмуд

Епос

Перший урбаністичний роман

Роман кар’єри Епіграф ІІ Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло? А. Франс

(Двоякий характер людини)

Тема: історія розвитку людини, яка потрапила з провінції до столиці; філософські питання буття. Відцентрований роман — дія розгортається довкола персонажа. Маргінал — перебування людини в певній соціальній спільноті (село, місто).

Місто Київ, 20-ті роки ХХ ст. (часи українізації)

Розповідь від третьої особи.

Бритва. Людина.

Український Растіньяк

(«Батько Горіо» Оноре де Бальзак)

Степан Радченко: письменник; ні позитивний, ні негативний; поет Вигорський, критик Світозаров, сільська дівчина Надійка; Лука Гнідий, дружина Тамара Василівна (мусінька), син Максим; Зоська, Рита, земляк Левко; син священника Борис Задорожній. Степан: 25 років; підпасич, повстанець, секретар сільбюро, активіст; «розпорядок — ... запорука досягнень»; «м’які волосинки, неголені вже тиждень», «волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків»

Екзистенціалізм

Двоякий характер, гордість, незалежність, егоїзм, нерозсудливість, необдумані вчинки, меркантильність; самовдосконалення, рішучість, наполегливість, зосередженість, здібність до навчання, допитливість; страждання, захоплення, розчарування

Лука Гнідий поселив Степана в сараї. Літер. вечірки, поет Вигорський (прототип Є. Плужника), критик Світозаров (прототип М. Зерова), оповідання «Бритва». Не закінчив інститут, лектор, гонорари. Борис і Надійка. Зоська: мале на зріст, у капелюшкові; палила, стрижена, отруїлась. Вона про Степана: «Душа в тебе погана». Секретар журналу. Балерина Рита: складена з двох тонів — чорного (волосся, сукня) та смуглого (обличчя, тіло). Розчарування в подругах. Творча криза. Кінець: «Воно (місто) покірно лежало внизу хвилястими брилями скель, позначене вогняними крапками. Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей»

Юрій Яновський 1902-1954 Лицар культури нації

«Майстер корабля»

Епос

Роман (романтичний, пригодницький, автобіографічний,

мариністичний), «кінороман», монолог-сповідь оповідача, авангардна проза 20-х років XX ст.

Тема: творча інтелігенція — еліта суспільства.

Ідея: «підняти якір свого корабля й поставити паруси»; поетизація прекрасного в людині, її поривів до гармонії зі світом і собою.

Майстер на носі корабля — дерев’яна фігурка з профілем жінки.

Одеса, Італія, Румунія, острів Ява. Вплив зарубіжної романтичної класики

То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно, редактор) — Ю. Яновський, сини Майкл і Генрі, Сев (режисер О. Довженко), Професор (художник В. Кричевський), Директор (П. Нечеса), Тайах (балерина Іта Пензо), Богдан (матрос), місто — Одеса («Голлівуд на березі Чорного моря»), море. Монолог-сповідь 70-літнього То-Ма-Кі (кіномистецтво, культура нації). Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана, будується справжній вітрильник (на ньому плаватимуть учні мореходної школи)

Неоромантизм

Життєлюбство (романтика вітаїзму), вільне творче начало, духовність, подвиг, кохання, відданість дитячій мрії

То-Ма-Кі: «Уявіть собі юнака — невисокого і стрункого, з сірими очима і енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий.» «Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога нова і кожне місце — дорога». Сев: «в ньому є одвічне обличчя Людини, суворі риси завойовника, серце мандрівника і творця». Тайах: білоголова, стрижена, в англійській блузі». Богдан: «.прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями»

Остап Вишня (Павло Губенко) 1889-1956

Король українського тиражу, поет полювання

«Моя автобіографія»

Епос

Гумореска

Гумор і легка іронія в розповіді про дитинство та юність, сім’ю, навчання, початок літературної діяльності.

«У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився...», містечко Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині.

У батьків за 24 роки було 17 дітей. «Писатиме», школа, учитель Іван Максимович, лінійка, бариня-експлуататорша.

Численні алюзії (натяки)

3 частини

«Наші з М. К. Зеровим стежки розійшлися. Він на Рим, я — на Шенгерієвку». Військово-фельдшерська школа. «Як ударила революція — завертівся». Громадянська війна. «Під’їхала «платформа», мене й посадили. Потім випустили, але я вже з «платформи» не злазив. Нема дурних». Книжки любив з м’якими палітурками (Філарет, Соломон). Перший псевдонім — Павло Грунський

Любов до життя, любов до людей, оптимізм, життєрадісність, віра в краще майбутнє

«Жив я в Києві. У Харків «мене переїхали». Газета «Вісті». «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати?!» Остап Вишня. Маститий письменник (пульс, рука). Літературні організації: ВАПЛІТЕ, «Плуг». Хвильовий, Досвітній. Ставлення до театрів, тварин (коза, оса). Колір — жовто-бурий. Син: «Людиною буду». «Чому я поспішав так із . автобіографією?.. Сам зробиш — знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть»

«Сом»

Епос

Усмішка (збірка

«Мисливські усмішки»)

Тема: гумористична оповідь про рибалок, які намагались спіймати сома на Осколі; змалювання краси рідної природи.

4 частини. І частина. Річка Оскіл, озера, водяні лілеї, човники, дикі качки, болотяні курочки, очерет, зелене латаття

Дід Панько, пан, рибалки.

ІІ ч. Дід Панько, сом гусака ковтнув; дід Панько з паном уловили сома, усередині — панський собака сетер-гордон Джой. Книга Сабанєєва (сом вагою 400 кг проковтнув ведмедя, катер)

Любов до природи, доброзичливість, дотепність, життєрадісність

III ч. Сом — сильна риба (довго тягнув човен з рибалками).

IV ч. Узагальнення про сома: що їсть, яка краща наживка; можливо, буде важити 100 тонн.

«Письменникові не до лиця. перебільшувати»

Микола Куліш 1892-1937

«Розстріляне відродження»

ВАПЛІТЕ

«Мина Мазайло

(п’єса)

Драма

Комедія (сатирична), «філологічний водевіль»

Мольєр

«Міщанин-

шляхтич»

4 дії

Тема: змалювання процесів українізації у 20-х роках ХХ ст.

Ідея: засудження національного нігілізму персонажів, у свідомості яких укоренилось переконання в тому, що все українське — «третій сорт».

Харків (столиця).

Засоби комічного: гротеск, сатира

Мина (службовець, працює на Дон-вугіллі, покруч системи, «валуєвський асистент»), дружина Лина (Килина), донька Рина (Мокрина), син Мокій, Уля Розсоха, тьотя Мотя Розторгуєва з Курська, дядько Тарас з Києва, Баронова-Козино (учитель російської мови), Губа, Тертика. Немає позитивних персонажів. Кульмінація: звільнення Мини з посади за опір українізації. Кінець. Комсомолець Тертика: «Скажемо всім Мазєніним: гол!»

Модернізм

Міщанство, нігілізм, шовінізм, обмеженість, полохливість, поступливість, непослідовність, духовна деградація

Рина вводить Улю в «курс справи», просить Улю закохати в себе Мокія. Телеграма тьоті Моті. Приїжджає дядько Тарас. Мина хоче змінити своє прізвище на Мазєнін, а Мокій — додати до свого Квач. Мину «дражнили» з дитинства. Тьотя Мотя: «Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків»! Нащо . іспортілі город?»; «прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». Мині не вдається вимова рос. звука [г]: «Пахнєт сеном над луками». Мокій про Улю: «очі, рот, стан — все чисто українське». Стаття

Богдан-Ігор Антонич 1909-1937

«Різдво»

Лірика (філософська, календарно-обрядова)

Вірш

Поєднання язичницьких і християнських мотивів.

Лемки.

«Місяць круглий» — хліб; «золотий горіх» — поганський знак

«Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий»

Символізм

Традиції, повір’я; тяжкі випробування

«Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх.

У долоні у Марії

місяць — золотий горіх» (тяжкі випробування Божої Матері Марії)

Олександр Довженко 1894-1956 Кінорежисер

«Зачарована Десна»

Епос

Кіноповість (автобіограф.)

Тема: спогади автора про дитинство (людей, сім’ю, природу, село, повінь, війну).

Ідея: гімн людині праці, її духовному багатству й безмежному терпінню. Умовно сім розділів: «Город і хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи». Село Сосниця.

Цитати: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм».

Кінець: Я «не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Більше за все малий Сашко любив музику — клепання коси

Річка Десна, природа; малий Сашко-оповідач, дорослий автор-оповідач, дід Семен, батько Петро, мати Одарка, прадід Тарас, прабаба Марусина, дядько Самійло, родич Ярема Бобир, отець Кирило, учитель Леонтій Созонович Опанасенко.

Світ реальний і уявний: яблукуватий кінь, лев.

Немає чіткого сюжету: церковні книги, морква, картина Божого суду, «добрі діла», брати-соловейки, народження сестри, повінь, Паска, косовиця, лев, підслухана розмова коней, до школи.

Дядько Самійло «обкосив би всю земну кулю»

Реалізм

Добро, людяність, народна мудрість, щастя, оптимізм, любов до батьків; шанобливе ставлення до старших, до людей праці; любов до «всього живого»; уміння бачити красиве в повсякденному житті

Дід Семен: «дуже схожий на Бога», письменний; любив сонце, кашляв; був «добрим духом лугу і риби», «розмовляв з усім живим». Прабаба Марусина: маленька, прудка; мала видющі очі, «без прокльонів не могла прожити...»

Батько Петро: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив». «З нього можна було писати. богів». Убогий одяг, в очах повно смутку, «тяжкі кайдани неписьменності». «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий». Жарт любив, такт розумів. Зневажав царя. Був прекрасний навіть тоді, коли «стояв на майданах у фашистській неволі, і люди вже за старця його мали». Мати любила «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго...»

Андрій Малишко 1912-1970 Поет-пісняр

«Пісня про рушник»

Лірика (філософська, особиста)

Пісня.

Музика П. Майбороди

Материнська любов і відданість своїм дітям.

Монолог

Образи-символи: рушник — життєва дорога.

Мати проводжає сина з рідної домівки «в дорогу далеку» (інверсія) і дарує на щастя вишитий рушник

Материнська любов, безкорисливість. Чотирист. анапест

«Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї.» / «Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров». Анафора (1 — 13 разів)

Василь Симоненко 1935-1963 Шістдесятник, дисидент

Витязь молодої української поезії

«Ти знаєш, що ти — людина?»

Лірика (філософська)

Вірш-звернення

Кожен має залишити слід на землі, а тому треба поспішати жити, творити, кохати.

Ідея: усвідомлення кожним своєї унікальності

«Ти знаєш, що ти —людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні»

Унікальність, цінність життя, неповторність, гідність.

Боротьба проти морального занепаду, бездуховності

«Більше тебе не буде. Завтра по цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! Бо ти на землі — людина.»

«Задивляюсь у твої зіниці...»

Лірика (громадянська, патріотична)

Вірш-присвята

Розповідь про щиру синівську любов ліричного героя до неньки- України.

«Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік»

«Хай мовчать Америки й Росії (метонімія),

Коли я з тобою говорю!» /

«Ще не всі чорти живуть на небі, Ходить їх до біса на землі». /

«Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук?»

Патріотизм, дружба, підтримка, взаєморозуміння. П’ятист. хорей

«Україно! Ти — моя молитва, Ти моя розпука вікова. Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права». /«Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи — все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено»

«Лебеді материнства»

Лірика (патріотична, філософська)

Пісня (колискова)

Тема: мати й Батьківщина — поняття нероздільні.

Ідея: кожен повинен зберігати у своїй душі загальнолюдські цінності. Оповідь-монолог

Образи-символи: мати (Батьківщина), лебеді (любов і вірність), казка (дитинство). «Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину»

Любов до матері, патріотизм, людяність, вірність, повага до звичаїв і традицій рідного краю.

Хорей

«Мріють крилами з туману лебеді рожеві...» / «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу.» / «Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати». / «За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата». Алітерація (р)

Василь Голобородько 1945

«Наша мова»

Лірика (патріотично-філософська)

Вірш

Верлібр

Уславлення ролі рідної мови, її значущості в житті народу.

Мова —це існування нації

«кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами у товаристві розмовляємо»

Постмодернізм

Любов до рідної мови.

Верлібр

«кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо»

Олесь(Олександр)

Гончар 1918-1995 Інтелектуал світу

«Модри Камень»

Епос

Новела

5 глав

Тема: спогади вояка-партизана про зустріч у словацьких горах з дівчиною Терезою (несподіване кохання з першого погляду).

Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у надзвичайно складні воєнні часи (Друга світова війна).

Розповідь від першої особи

Оповідач (радянський солдат), його товариш Ілля, Тереза, її мати. Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною. Зав’язка: прихід партизанів у хату. Розвиток дії: перебування партизанів у домі, їх відхід.

Кульмінація: розповідь матері про те, як поліцаї забрали Терезу. Розв’язка: спогади оповідача про кохану, діалог

Неоромантизм

Доброта, довіра, милосердя, сміливість, самопожертва, симпатія, закоханість, вірність, туга за нерозквітлим коханням

Початок: «Бачу, як ти виходиш з своєї гірської оселі.» «Померкло, стерлося все. Навіть те, що звуть незабутнім першим коханням. Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне? Ти — як жива. Бо далекі Рудні гори скрізь ідуть за мною.» Кінець. Тереза: «Зараз ми маємо час! Зараз я доскажу вам усе недосказане тоді. Слухайте ж!»

Григір Тютюнник 1931-1980 Шістдесятник

«Три зозулі з поклоном»

Епос

Новела «Любові всевишній присвячується» (автобіографічна основа)

Тема: показано глибину справжнього кохання і ставлення людей один до одного.

Ідея: любов — велика таємниця, яку ще нікому не вдалося розгадати. Вона підносить людину на вершину щастя або робить її безкінечно нещасною. Лист. Тоталітарний сталінський режим.

Сосна, що «тато садив».

Зозуля — туга, жіноча самотність. Любовний трикутник — Михайло, Софія, Марфа

Оповідач (син, хлопець-студент), батько Михайло, мати Соня (Софія), Марфа Яркова, Карпо (товстопикий, рудий), поштар дядько Левко.

Фраза «три зозулі з поклоном» означає «прохання забути, не кохати», «відпусти».

Оповідач: «Я виходжу з-за клубу, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив)»

Нерозділене кохання, чесність, благородство, самозреченість, бережливе ставлення до людини, співчуття, мудрість, ніжність, вірність, щирість, здатність зрозуміти чужу душу, страждання, любовний трикутник — три долі

Батько Михайло: «якось і не старів», «сокіл був», «очі так і печуть чорнющі. Гляне було — в грудях так і потерпне». «Учора дав мені товариш скалку від дзеркальця, і я вперше за два роки себе побачив... Не тільки голова вся, а й брови посивіли». «Маленька» Марфа: «Прийде до пошти, сяде на поріжку.»; «сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотом». «Видно, ... волосся вмирає раніше, ніж людина». Карпо «над галушками катується»

Василь Стус (Петрик) 1938-1985

Шістдесятник, дисидент

«Господи, гніву пречистого..»»

Лірика (філософська, релігійна)

Вірш-медитація (віршова молитва), «стоїчна» поезія

Тема: відображено екзистенційну (буттєву) проблему вибору ліричним героєм власного життєвого шляху, де панує краса та добро.

Ідея: утвердження людського духу, прагнення не загубити в тяжких випробуваннях неповторності своєї долі

«Господи, гніву пречистого благаю — не май за зле. Де не стоятиму — вистою. Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки»

Сила духу, волі; незламність, непорушність принципів, протидія слабкості; віра в добро, справедливість

«Вірою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене од біди вберегти»

Іван Драч 1936-2018 Шістдесятник, дисидент Сонячний поет

«Балада про соняшник»

Ліро-епос

Балада (модерна)

Тема: роль поета та поезії, обдарованості.

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденності.

Асоціації, персоніфікації (олюднення), символи

Соняшник (поет), сонце (поезія). «Поезіє, сонце моє оранжеве, Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником»

Символізм

Талант, обдарованість, натхнення.

Верлібр

Соняшник-хлопець має шорстке зелене тіло, він бігає наввипередки з вітром, рве груші-гнилиці, стріляє з рогатки, купається; побачив сонце «у червоній сорочці навипуск» (воно їхало на велосипеді) і попросив покатати його

Дмитро Павличко 1929

Шістдесятник

«Два кольори»

Лірика (патріотична, філософська)

Пісня

(народна пісня літературного походження)

Тема: відображено символіку «двоколірності» світу: червоне — чорне. Провідний мотив: мотив дороги — символ людської долі, її перипетій і колізій, поєднаний з мотивом материнського благословення

«Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба»

Людська доля, життєва дорога, материнська любов, родинні цінності, кохання, радість, щастя; печаль, горе, смуток, журба

«Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш горточок старого полотна І вишите моє життя на ньому»

Ліна Костенко 1930

Шістдесятниця

«Маруся Чурай»

Ліро-епос Роман у віршах (історичний роман)

Тема: нещасливе кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.

Ідея: незнищенність українського народу, особистості з багатим духовним світом.

2 сюжетні лінії: особиста та історична (визвольна війна під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).

9 розділів:

«Якби знайшлась неопалима книга»,

«Полтавський полк виходить на зорі», «Сповідь», «Гінець до гетьмана», «Страта», «Проща», «Дідова Балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

Полтава, річка Ворскла, Київ.

Розділ «Сповідь» — екскурс у минуле (найбільший за обсягом, центральний). Любовний трикутник: Маруся, Грицько Бобренко, Іван Іскра.

«Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє». Перевага матеріальних інтересів над духовними

Маруся, батько Гордій (загинув), Гриць Бобренко, його мати Орихна Бобренчиха, Галя Вишняківна (багата), Іван Іскра, дід Галерник, мандрівний дяк, Лесько Черкес, війт Горбань, полковник Мартин Пушкар, Яким Шибилист, фантастичний образ Хо.

Маруся: «Ця дівчина... Обличчя, як з ікон». «Нерівня душ — це гірше, ніж майна!» «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». «Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить!..»

Гриць: зрадник, удовин син; лінивий, слабодухий, пристосуванець, «безславно вмер». «...Він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні». / «Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги». /

«Немов живе в мені два чоловіка.» / «Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще нелегше — жить на дві душі!»

Вірність і зрада. Внутрішня духовна краса; кохання — високе та світле почуття; честь, спорідненість душ, однолюбство, служіння народові, порядність, благородство, співчуття, шляхетність, жертовність, беззахисність, гордість, доброта, нетерпимість до кривди, гідність, щирі почуття, непосильний тягар життєвих випробувань.

Роздвоєність душі, духовне убозтво, жорстокість, егоїзм, черствість, жадібність, безпринципність, нікчемність, плітки, ненадійність, продажність, паразитизм, обмеженість,

неприязнь, помста, погордливе кепкування

Іван Іскра (син гетьмана Остряниці, полковий обозний; заможний): «А слово скаже — з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова. / Таке обличчя, зразу і не звикнеш, — різке, як меч. Тонке, як тятива». / «Ми з нею рідні. Ми з одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні й невпокорені і матері посивіли від сліз». /«Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!» / «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа». / «Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні». / Іван рятує Марусю від страти (привіз універсал від Б. Хмельницького). Дід Галерник: «великовоїн — од трьох шабель ще й досі не загоєн». Мандрівний дяк: писав історію України, але вона безслідно зникла. «Хоч би лелеки. нам Гомера принесли!» (відсутність писемних свідчень про історичні події того часу).

Лесько Черкес хоче врятувати Марусю: кинувся із шаблею на судовий стіл, пропонує одружитися.

Орихна Бобренчиха: ненавидить Марусю. Шантажує сина: «Все запишу на церкву й монастир.». Кінець: дівчата заспівали «Ой не ходи, Грицю». «Дівчатонька. Цю не співайте, я ж іще жива»

«Страшні слова, коли вони мовчать...»

Лірика (філософська)

Вірш

Ліричний роздум про значення слова в житті, свідомості людини

«Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучився, болів, із них почав і ними ж і завершив»

Роль слова в житті людини.

П’ятист. ямб

«Людей мільярди, і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. (антоніми) Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»

Твори українських письменників-емігрантів

Іван Багряний (Лозов’ягін) 1907-1963

Письменник-емігрант

«Тигролови» (Перша назва «Звіролови»)

Епос

Роман (пригодницький — з елементами автобіографізму)

Тема: трагедія України в часи тоталітарного режиму, відображення впливу сталінського терору на людські долі.

«Сміливі завжди мають щастя» (лейтмотив).

2 частини, 12 розділів (1-й розділ «Дракон», 12-й розділ «Навзаводи зі щастям»).

Зелений Клин, Хабаровськ, тайга,

Уссурійський край, Далекий Схід, Сіхоте-Алінь.

Початок: «...Вирячивши вогненні очі,

дихаючи полум’ям і димом, ... летів дракон (ешелон)»

Григорій Многогрішний — нащадок гетьмана Дем’яна Многогрішного, майор НКВС Медвин, Сірки: батько Денис, мати, Наталка, Грицько; Мороз, пантовщик Пятро Дядоров, Фійона, тубілець Кім-Гі-Сун, охотінспектор Вася Потаюк.

60 коробок-вагонів — «ешелон смерті». Другий ешелон віз партійну еліту. Знущання майора Медвина. Григорій утікає: «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи». Тайга. Рятує дівчину від ведмедя, родина Сірків, Зелений Клин. П’ятнування — стріляти в плями на дереві. Пантування — полювання на оленів (молоді роги — панти).

Рід Морозів. Легенда про водоспад. Різдво. 2 Грицьки в Хабаровську, поїзд «Владивосток-Москва». Убив Медвина. Прощання.

Григорій і Наталка втікають у Маньчжурію (Китай). Мати вимолювала зустрічі

Волелюбність, любов до життя, незламність, заперечення зла й насильства, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин, взаємодопомога, гуманізм, дружба, сміливість, кохання, ніжність, турбота, любов до ближнього, чесність, альтруїзм, милосердя, працелюбність, відповідальність. Жорстокість, ницість, садизм, знущання, бездуховність, моральний занепад

Григорій Многогрішний: юнак, 25 літ, авіатор, засуджений; «...Похитуючись і важко дихаючи, стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором». Наталка (звіроловка): «Гнучка, як пантера, і така ж метка, а строга, як царівна». «Гнучка, як вуж, граційна, як мавка...»

Медвин: деспот; чорнобривий, з м’ясистим носом, йому понад 30 літ.

Денис Сірко: «кремезний, броватий», «вусатий дідуган».

Мати: «в очіпку і в рясній, стародавній спідниці»; «вона полтавка з кореня». Григорій до Медвина: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі... тисячі нас. Замучених, закатованих. Ти матимеш дітей, але не матимеш радості.» Написи на снігу:

«Фійона Медвину привіт передавала»; «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний». Собака Заливай. Кінець: «Але — сміливі завжди мають щастя»

Євген Маланюк 1897-1968

Імператор

залізних строф, Український Одіссей

Письменник-емігрант

«Празька школа»

«Уривок з поеми»

Лірика (громадянська, історична)

Вірш

Тема: осмислення героїчної і трагічної історії України.

Ідея: оптимістична віра у свій народ та його світле майбутнє, намагання пробудити в читача психологію переможця.

Епіграф

Я син цієї породи.

Е. Вергарен «Козацька» лірика

«Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук»,/ «Я волю полюбив державну»./ «Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана — Тих отаманів курінних.»/ «Й чия упевнена рука Зміцняла сивого Мазепу»./ «Вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти!»

Патріотизм, оптимізм

«Херсонські прерії — мов Січ.» / «Бо ж там тече козацький Буг.» / «Як не калічила Москва.» / «Та враз підвівсь, і запалав, І з серця кров'ю крикнув Гонта». / «...Даремно, вороже, радій.» / «Ще засилатимеш, на жаль, До Києва послів московських, — І по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько»