Українська література - Посібник у форматі конспекту - Вікторія Радзіховська 2020
Остап Вишня
Розділ IV. Література XX століття
Про автора
✵ Справжнє ім’я та прізвище - Павло Губенко.
✵ Засновник жанру усмішки в українській літературі.
✵ Письменник-гуморист.
✵ Заарештовано і засуджено до смертної кари. Згодом вирок замінили на ю років ув’язнення. Письменника звинуватили у підготовці терористичного акту.
Важливі цитати та перифрази:
✵ «король українського тиражу»;
✵ «поет полювання»;
✵ «майстер сміху»;
✵ «моя зброя - сміх»;
✵ «мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка»;
✵ «Ви - сміху й гумору до пари, Ви - укрсатири Головвишня»;
✵ «друг людини, друг природи й праці, грізний ворог нечисті і зла»;
✵ «Вишня володів секретом внутрішньої свободи за важких ситуацій, свободи від «нечистої сили» і своєї, і чужої-»;
✵ «його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна й треба вчитися в нього творчого ставлення до життя, але марна річ - наслідувати його»;
✵ «кожна мисливська усмішка - це сонячна палітра звуків, барв і запахів, ліричного й комічного»;
✵ «він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники»;
✵ «він швидко завоював село, його ім’я стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шевченка».
«Моя автобіографія»
Рід: епос.
Жанр: гумореска.
Тема: розповідь про батьків, навчання й формування письменника.
Ідея: у гумористичній манері висвітлено фактори, які вплинули на формування Остапа Вишні.
Цитата: «тут - увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства».
Персонажі:
✵ Павло - оповідач, Остап Вишня.
✵ Батько.
✵ Мати.
✵ Іван Максимович - учитель Павла. «Доброї душі дідуган. Учив він сумлінно».
✵ Бариня.
Будова: три частини.
Зміст
Спочатку автор розповідає історію народження. Мати до ю років говорила синові, що його витягли з колодязя. Народився він і листопада 1889 року в містечку Грунь на Полтавщині.
Про свій родовід знає мало. Один дід письменника був швецем, а інший - хліборобом. Батьки мали сімнадцятеро дітей.
Батько ще в дитинстві говорив, що хлопець буде писати.
Автор роздумує, що письменники - не такі люди, як інші. На нього вплинули картопля, коноплі, бур'яни, у яких малий Павло не один раз роздумував про Всесвіт.
Від батька часто отримував наганяя за свої витівки. Малий Павло ховався під ліжком і думав: «Чого тільки не доводиться переживати через ту літературу?».
Одного разу Павло впав з коня і дуже вдарився. Потім ще тижнів три хворів. Саме тоді хлопець задумався: «мабуть, я для літератури потрібний, коли в такий момент не вбився».
У школі вчитель Іван Максимович не один раз давав лінійкою по руках, але письменник його дуже любив і досі вдячний за те, що змушував заглядати в книжку.
У шкільний період у Павла формувалася і класова совість, бо батько, відправляючи до барині, змушував цілувати їй руку. Він же слухався, але в той же час толочив їй квіти на клумбі. «Тоді добре затямив, що пани на світі є».
Спочатку Павло навчався у Зіньківській школі, а згодом - у київській військово-фельдшерській. Після цього вступив до університету.
Найбільше вразила письменника книга «Катехізис» Філарета. Знав він її напам'ять.
Ще з дитинства Павло любив читати. Йому не подобалася книга про «Руського паломника», бо була дуже великою, боляче нею по голові отримувати від матері.
Писати почав із 1919 року. Публікував у газетах фейлетони під псевдонімом Павло Грунський.
У 1921 році почав працювати перекладачем у газеті «Вісті». Згодом став письменником, взявши псевдонім Остап Вишня.
«Сом»
Рід: епос.
Жанр: усмішка.
Тема: розповідь про сома, що живе у річці Оскіл.
Ідея: виховання любові до природи.
Збірка: «Мисливські усмішки».
Місце: Харківщина, річка Оскіл.
Важлива деталь: поєднано ліризм із гумором.
Персонажі:
✵ Дід Панько - місцевий житель, який знає все про річку Оскіл та сомів, які у ній живуть.
✵ Я (оповідач) - Остап Вишня.
✵ Рибалки.
✵ Соми.
Будова: чотири частини.
Зміст
На початку твору автор запрошує читача побувати на Харківщині біля річки Оскіл. Далі він описує, яка чудова там природа.
Дід Панько, місцевий мешканець, розповідає, що навпроти радгоспу «річище в Осколу широченьке, а вода чиста-чиста». Він говорить, що купатися там не можна, бо «закрутить, завертить - і немає чоловіка».
Дід розповідає, що живуть там величезні соми. Один такий, що й панських гусей їсть. Панько згадує про книгу професора Сабанєва, у якій описано сома вагою 400 кілограм.
Одного разу вирішили дід із паном впіймати того найбільшого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмаженого гусака, прив’язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку.
Сидять, дрімають. Раптом як смикне щось налигача! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід - пана. Довго водили, поки й витягли того сома.
І
Такий величезний був, що вчотирьох несли його додому. Тоді розчинили рибину, а всередині - панський собака Джой. Любив він в Осколі купатися, то сом його і проковтнув.
Коли діда питали, чи він не бреше, той відповідав, що навіть у книжці відомого Сабанеева описано, як в Уфимській губернії сом начебто проковтнув ведмедя. Соми - вони такі могутні, що й катера могли б проковтнули, аби не боялися шуму.
Якось один знайомий рибалка розповів оповідачеві, що вудив він на Дніпрі, аж раптом повз нього на шаленій швидкості промчав човен без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся крик про допомогу. Рибалка підплив ближче, а там був переляканий дідок. Однією рукою тримався за човна, а друга - у воду звисала. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне, що аж до сусіднього села дотягнув. Коли риба нарешті втомилася, рибалкам вдалося зупинитися. Вони витягли величезного сома.
Наприкінці твору описано особливості життя сома та розповідається, як його краще ловити. Сом - риба осідла, рідко десь плаває. їсть він качок, жаб, рибу, гусей. Найкраще їх ловити літньої ночі на спінінг, вудочку або спеціальні гачки. Інколи в його череві нібито можна знайти й холодну закуску: копчену ковбасу, шпроти та інше.
Наприкінці автор запевняє, що на власні очі бачив сома завбільшки як комбайн. Тому «це, дорогі читачі, серйозно і без жодного перебільшення».
