Українська література - Посібник у форматі конспекту - Вікторія Радзіховська 2020

Творчість Марусі Чурай
Розділ I. Усна народна творчість. (Фольклор)

Про автора

✵ Напівлегендарна поетеса із Полтави. Про її існування відомо лише із народних переказів та легенд.

✵ Найкраща співачка свого часу.

✵ Жила у період Хмельниччини.

✵ Перифрази:

✵ «Дівчина з легенди»;

✵ «українська Сафо».

«Віють вітри, віють буйні»

Рід: лірика.

Жанр: родинно-побутова пісня.

Тема: страждання дівчини через розлуку з коханим.

Ідея: возвеличення кохання.

Зміст: дівчина, як билиночка, страждає, бо коханий далеко і вона не знає, що з ним. У неї болить серденько, але сльози уже не ллються. Роздумує, чи стане вона коли-небудь щасливою, де зараз її коханий, до кого ж зараз пригорнутися.

Важливо: саме цією піснею починається п’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка».

Художні засоби:

Паралелізм: Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.

Риторичне запитання: Чи щаслива та билинка, Що росте на полі?; Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?; До кого я пригорнуся, І хто приголубить?

Риторичний оклик: Озовися!

Риторичне звертання: милий.

Епітет: люте горе, щаслива билинка.

Метафора: віють вітри; дерева гнуться.

«Засвіт встали козаченьки»

Рід: епос.

Жанр: соціально-побутова пісня (козацька).

Тема: похід козаків, прощання хлопця із матір'ю та коханою.

Ідея: прощання з найріднішими людьми заради Батьківщини.

Персонажі: козак, його кохана Маруся та мати.

Зміст: засвіт встали козаченьки у похід. Маруся плаче, мати проводжає і просить повернутися через 4 тижні. Козак заспокоює жінок, просить молитися за нього. По дорозі кінь спіткнувся. Це поганий знак, тому козак просить у матері прийняти його Марусеньку, як рідну дитину.

Художні засоби:

Метафора: стоїть місяць; кінь спіткнувся; година настала.

Епітет: кінь вороненький; ясні очі.

Риторичне запитання: Яка ж бо то, мій синочку, Година настала, Щоб чужая дитиночка За рідную стала?

Риторичний оклик: За чотири неділеньки додому вертайся!; Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу у полі!

Риторичне звертання: мій синочку.