Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Історія літератури
Літературознавство
Українська література підготовка до ЗНО
Розвиток віршованої літератури - ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть
Поряд із численними творами полемічної літератури починає зароджуватися віршована література і драматургія. Спроби застосувати до української мови метричну систему віршування, побудовану на чергуванні коротких і довгих складів слова (за античними зразками), виявилися невдалими, тому віршування починається під впливом усної народної творчості, вірші пишуться нерівноскладові, і від прози відрізняються лише заримованими закінченнями окремих рядків. Найдавнішими з таких творів вважають вірші Герасима Смотрицького, прикладені до „Острозької Біблії”.
На розвиток віршування, безперечно, вплинули братські школи, одним із обов’язкових предметів у яких була піїтика, тобто теорія і практика віршування. Учні братських шкіл писали так звані похвальні вірші, тобто вірші, присвячені релігійним святам або видатним особам. З часом віршування вийшло за межі шкіл, і тематика творів розширилася в історію та соціальну дійсність. Існує багато творів, присвячених Визвольній війні 1648-1654 pp., твори проти кріпацтва.
Великою популярністю у той час користувалися сатиричні вірші про духовенство та владу. До нашого часу дійшла лише невелика частина таких творів: „Вірш про попа Негребецького”, „Плач Лаврських монахів”, „Вірш про Марка Пекельного” та інші. Більшість сатиричних творів анонімна, бо автори остерігалися переслідувань з боку влади.
Велику роль у розвитку віршованої літератури і драми відіграли твори „мандрівних дяків”, тобто студентів духовних шкіл, що заробляли собі на їжу хоровими співами та постановкою невеличких сценок. Уся їхня творчість мала гумористичний характер, і різдвяні та великодні вірші були зовсім не про божественні події, а про те, як люди „вминають ковбаси” та „пиво, меди, горілку” п’ють. Саме завдяки творчості „мандрівних дяків” виникла бурлескна традиція в українській літературі.
На ґрунті бурлескної, гумористичної літератури виникають сатиричні вірші, спрямовані проти феодальної сваволі, духовенства, чиновників.
Ще одним витком у розвитку української віршованої літератури стала поява романсів.
Поряд з нерівноскладовою системою віршування виникає рівноскладова силабічна система („силаба” — від лат. „склад”).
Найбільш відомими поетами цього періоду були Климентій Зинов’їв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович, Симеон Полоцький, Семен Климовський та інші.
