Українська література підготовка до ЗНО

Козацькі літописи - ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть

Існує три літописи, в яких зображені події з життя українського козацтва, а літописцями виступили теж козаки. Це літописи Самовидця, Самійла Величка та Григорія Грабянки.

„Літопис Самовидця” охоплює події 1648-1702 pp., а також подає стислий огляд історії України 1703-1784 pp. Більш докладна оповідь міститься у літописі про Чорну Раду під Ніжином у 1663 році. Автор подає детальний опис ворогуючих таборів Сомка та Брюховецького і розправу останнього над своїм суперником та його прихильниками.

Чотиритомний „Літопис Самійла Величка” охоплює історичні події періоду 1648-1700 pp., доповнені народними переказами та легендами про Богдана Хмельницького.

Самійло Величко був високоосвіченою людиною, закінчив Києво-Могилянську академію і вільно володів шістьма мовами. Тому цей твір можна поставити в один ряд з найвидатнішими творами того часу.

Провідною темою літопису є гетмансько-старшинські усобиці. Лейтмотивом „Літопису Самійла Величка” є заклик до порятунку України. Величко тяжко переживав лихоліття України і висловлював з цього приводу свої думки та почуття. На думку автора, лихоліття мало б минутися, коли всі почнуть дбати про державні інтереси, а не про свої власні.

Мова літопису багата на образність та такі стилістичні фігури, як анафора, повтор, інверсія, містить багато риторичних запитань тощо. Оповідь часто переривається діалогами і монологами драматичного характеру. Стиль „Літопису Самійла Величка” героїко-патріотичний, піднесений.

„Літопис Григорія Грабянки” описує історію з часів виникнення козацтва і до 1709 року. У тексті літопису подається багато державних документів, гетьманських універсалів, актів, грамот. Твір написано тогочасною українською мовою, і автор щедро використовує вірші й панегірики (твір, в якому щось або когось прославляють).

Особливе місце в історичній прозі цього періоду посідає анонімний твір „Історія русів”. Цей твір пронизаний патріотизмом і вільнодумством, він проголошує ідею національної самостійності України. Цей твір був спрямований на посилення національної самосвідомості української інтелігенції.