Всі публікації щодо:
Забіла Віктор

Українська література підготовка до ЗНО

Віктор Миколайович Забіла - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII — перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.)

Творчість Віктора Миколайовича Забіли була позначена сумною зіркою нещасливого кохання. Дівчину, до якої він сватався, віддали за іншого. У своїх поезіях він виливав увесь біль кохання, яке проніс крізь життя, тугу за щастям та сумні роздуми про майнову нерівність, що руйнує долі людей. Талант Віктора Забіли, прониклива глибина і ліризм його віршів, гарна мова і близькість поетики до народнопісенної — все це привернуло увагу літераторів до його творчості.

Сам поет не переймався друкуванням своїх віршів, тому широкого розповсюдження його поезія не набула, і скоріше мала камерний характер. Деякі твори В. Забіли з’явилися в альманасі „Ластівка” 1841 року та в „Черниговских губернских ведомостях” 1857 року. Збірка „Співи крізь сльози” існувала в рукописних списках, і тільки її частина була надрукована окремим виданням на початку 40-х років XIX століття. Ця збірка збереглася лише в одному примірнику, знайденому Є. П. Кирилюком.

Знайомства В. М. Забіли в літературно-мистецькому колі сприяли розвиткові його творчості та посиленню інтересу до його творів. Він приятелював з Т. Шевченком, спілкувався з художником В. Штернбергом, з уславленим композитором М. Глінкою. Ритміка поезій В. Забіли була близька до пісенної і сприяла тому, щоб його твори були покладені на музику. Дві його поезії — „Соловей” („Не щебечи, соловейку”) і „Гуде вітер вельми в полі” — поклав на музику М. Глінка. Це одні з найкращих його романсів. До деяких своїх пісень В. Забіла сам писав музику. Відомо також, що мелодію до вірша „Човник” склав Т. Шевченко.