Українська література підготовка до ЗНО

Лірика - РАННЯ ТВОРЧІСТЬ - Тарас Григорович Шевченко - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття

Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами.

Лірика

Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві („Думи мої, думи мої...”, „Перебендя”). Вірш „Думи мої, думи мої...” став не тільки поетичним заспівом до збірки „Кобзар”, а і визначенням спрямованості подальшої творчості.

Предметом творчості поета є Україна, де „...родилась, гарцювала козацькая воля”, до якої поет спрямовує всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і майбутнє народу, тільки ненька Україна привітає його: думи, „ як свою дитину ”.

Тему ролі митця і мистецтва в суспільстві Шевченко розвинув у вірші „Перебендя”. Сліпий народний співець Перебендя, опиняючись серед людей різних соціальних верств, виконує різні пісні, догоджаючи їм. Звідси — незадоволення собою, бо справжнє щастя Перебендя відчуває тільки тоді, коли його

...Серце поволі з Богом розмовля,

То серце щебече Господнюю славу,

А думка край світа на хмарі ґуля.

Звертаючись до теми призначення митця і мистецтва, Шевченко заохочує українських письменників відтворювати героїчне минуле України. Бо й сам Тарас Григорович усе своє життя цікавився героїчним минулим рідного народу. У вірші „До Основ’яненка” поет сумує за Запорозькою Січчю, за козацькою волею, згадує колишню славу рідного краю:

Не вернуться запорожці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну

Червоні жупани!

Поет вірить, що здобутки запорозького лицарства мають пробудити гідність у нащадків, бо:

Слава не поляже,

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Але сам Шевченко скаржиться на власне безталання, вважає, що йому не під силу віршованим словом пробудити національну свідомість українців:

...Тяжко, батьку,

Жити з ворогами!

Поборовся б і я, може,

Якби малось сили;

Заспівав би, — був голосок,

Та позички з’їли.

Блуджу в снігах та сам собі:

Ой не шуми, луже!

Не втну більше...

„Батьком” Шевченко називає Основ’яненка. Звертаючись до старшого друга, якого „люде поважають” за „добрий голос”, закликає його відтворювати історичне минуле України, бо впевнений, що:

Наша дума, наша пісня,

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України.

У ранній ліриці Т. Г. Шевченко звертається ще до однієї теми — соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких і сирітських народних пісень. Вірші „Тече вода в синє море...”, „Вітре буйний, вітре буйний!”, „Нащо мені чорні брови...” автор назвав думками, тобто короткими ліричними віршами елегійного чи баладного змісту. Усі Шевченкові „думки” стали народними піснями.