Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Українська література підготовка до ЗНО
Лірика - РАННЯ ТВОРЧІСТЬ - Тарас Григорович Шевченко - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття
Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами.
Лірика
Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві („Думи мої, думи мої...”, „Перебендя”). Вірш „Думи мої, думи мої...” став не тільки поетичним заспівом до збірки „Кобзар”, а і визначенням спрямованості подальшої творчості.
Предметом творчості поета є Україна, де „...родилась, гарцювала козацькая воля”, до якої поет спрямовує всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і майбутнє народу, тільки ненька Україна привітає його: думи, „ як свою дитину ”.
Тему ролі митця і мистецтва в суспільстві Шевченко розвинув у вірші „Перебендя”. Сліпий народний співець Перебендя, опиняючись серед людей різних соціальних верств, виконує різні пісні, догоджаючи їм. Звідси — незадоволення собою, бо справжнє щастя Перебендя відчуває тільки тоді, коли його
...Серце поволі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу,
А думка край світа на хмарі ґуля.
Звертаючись до теми призначення митця і мистецтва, Шевченко заохочує українських письменників відтворювати героїчне минуле України. Бо й сам Тарас Григорович усе своє життя цікавився героїчним минулим рідного народу. У вірші „До Основ’яненка” поет сумує за Запорозькою Січчю, за козацькою волею, згадує колишню славу рідного краю:
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Поет вірить, що здобутки запорозького лицарства мають пробудити гідність у нащадків, бо:
Слава не поляже,
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Але сам Шевченко скаржиться на власне безталання, вважає, що йому не під силу віршованим словом пробудити національну свідомість українців:
...Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би, — був голосок,
Та позички з’їли.
Блуджу в снігах та сам собі:
Ой не шуми, луже!
Не втну більше...
„Батьком” Шевченко називає Основ’яненка. Звертаючись до старшого друга, якого „люде поважають” за „добрий голос”, закликає його відтворювати історичне минуле України, бо впевнений, що:
Наша дума, наша пісня,
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України.
У ранній ліриці Т. Г. Шевченко звертається ще до однієї теми — соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких і сирітських народних пісень. Вірші „Тече вода в синє море...”, „Вітре буйний, вітре буйний!”, „Нащо мені чорні брови...” автор назвав думками, тобто короткими ліричними віршами елегійного чи баладного змісту. Усі Шевченкові „думки” стали народними піснями.