Підготовка до ЗНО та ДПА з української літератури

ЗНО - Балади - Народний епос - Усна народна творчість


3.3. Балади

Балад. - невеликий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно- історичного або героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом.

У давнину баладами супроводжувалися танці. Пізніше спів відділився від танцю і і балада стала самостійним жанром народнопісенної творчості, а згодом літератури.

Характерні ознаки балади:

- напруженість композиції,

- трагічна розв язка,

- відчутне емоційне напруження,

- у центрі сюжету - лише одна подія з життя головного героя,

- лаконічність оповіді,

- незначна кількість героїв.

Балади були джерелом художньої літератури, з якого черпали мотиви і настрої Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.

Мотиви балад:

- туга за нареченою,

- убитий на війні козак,

- почуття дівчини, з яких насміялися,

- зле чаклунство,

- прокльони свекрухи на адресу молодої невістки,

- зрада і помста.

Серед сюжетів балад виділяють кілька тематичних груп:

1. Міфологічні, пов’язані з легендами про перетворення людей у птахів, рослин (наприклад, добре відомі балади про дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого в явора та ін.), алегоричні (про голубку і голуба).

2. Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин - на тему інцесту (бра. j сватається до сестри; про вдову та її женихів - рідних синів).

3. Про сімейні стосунки за часів патріархальних відносин - чоловіків та жінок, батьків та дітей (про чоловіка, який убиває жінку за намовою матері; про сина, який проганяє з дому матір-удову; про матір, яка пропиває дочку та ін.).

4. Історичні балади, які межують з історичними піснями (про зустрічі рідних в турецькому полоні; про Бондарівну й пана Каньовського; про гайдамаків, які вбивають Марусиного сина та ін.). 5. Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків, наймитів, емігрантів, січових стрільців)

Українські балади-пісні відображають світобачення й уявлення різних поколінь, їх зв’язок з природою: персонажі балад представлені символами. Син, якого прокляла матір, стає явором, невістка, яку зненавиділа свекруха, - тополею. Дівчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть постає в інших образах: „в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче“, є образи ясного сокола, сизого голуба, сивої зозулі.

Трапляються у баладах казкові мотиви, дуже поширена гіпербола, що стосується фізичної сили героїв.

Народні балади:

„Ой не ходи, Грицю“, „Ой летіла стріла“, „Ой на горі вогонь горить“, „Козака несуть“, „Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш“, „Бондарівна“ та ін.

Балада „Бондарівна“

У баладі розповідається, що в „містечку Богуславку...гуляла Бондарівна, як пишная пава“. Серед дівчат була й Бондарівна, коли до них підійшов пан Каньовський. Він обійняв, а потім ще й поцілував Бондарівну, на що дівчина відповіла, що пан „не годен“ її цілувати, а тільки „роззувати!“ Добрі люди шепнули Бондарівні, щоб вона тікала. Бігла дівчина „з високого мосту,...помежи домами, А за нею два жовніри 3 голими шаблями“. Коли спіймали Бондарівну й привели до пана, той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і Каньовський її застрелив. А батькові давав таляри „за хорошу дочку“.

Ой вдарили в усі дзвони,

Музики заграли,

А вже дівку Бондарівну

Навіки сховали.

У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.

Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.

Художні особливості твору

Порівняння: „Там гуляла Бондарівна, як пишная пава“, „Межи ними Бондарівна, як сива голубка!“.

Риторичні оклики: „Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!“, „Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!“, „Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!“, „Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!“, „Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!“, „Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!“, „Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!“, „А вже яс дівку Бондарівну навіки сховати!“.

Звернення: „Тікай, тікай, Бондарівно...“, „А чи волиш, Бондарівно?..“, „Ой волію ж я, пан Каньовський...“, „Оце ж тобі, старий Бондар...“, „Бондарівно, моя донька...“.

Повтори: „Тікай, тікай...“, „...хорошая, хорошого...“, „старий Бондар...“.

Риторичні запитання: „А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?“.

Епітети: „добрі люди“, „сира земля“.

Гіпербола: „ударили в усі дзвони“.