„Українська література“ 9-10 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання

Нова українська література

Історичне підґрунтя розвитку української літератури

- 1764 р.- скасування гетьманства;

- 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва;

- масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти;

- прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про переклад в Україні державних постанов та розпоряджень з української російською (1729), Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії (1753), заборона українських театральних вистав, перекладів українською мовою тощо).

Але у відповідь на кріпосницький і національний гніт посилюється опір народних мас, активізується культурно-громадське життя:

- вибухи народних повстань;

- організація Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, М. Гулак, П. Куліш, М. Костомаров та ін.);

- вихід „Книги буття українського народу“ М. Костомарова, у якій автор обурюється з приводу підневільного становища України, закликає до національного відродження; відкриття гімназій, ліцеїв, університетів;

- вихід першої граматики української мови Олексія Павловського;

- поява перших газет, журналів, альманахів („Молодик“, „Ластівка“, „Український альманах“);

- відкриття Харківської публічної бібліотеки, поява науково-літературних гуртків; вихід трьох збірок українських народних пісень за редакцією М. Максимовича; зародження нового українського театру (перші професійні театри - у Харкові, Києві, Полтаві);

- розвиток української музики і живопису (видатні кобзарі: Остап Вересай, Андрій Шут; композитори: М. Маркевич, С. Гулак-Артемовський; художники: Д. Левицький, В. Воровиковський, Т. Шевченко).

1798 р. - вихід перших трьох частин „Енеїди“ І. Котляревського, що знаменувало початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою.

Розмовною мовою були написані драматичні твори І. Котляревського „Наталка Полтавка“, „Москаль-чарівник“.

Процес становлення нової української літератури завершується виходом у світ „Кобзаря“ Т. Шевченка (1840).

Розрізняють три періоди розвитку нової української літератури:

1) перші десятиліття XIX ст.;

2) 40-60-ті роки XIX ст.;

3) 70-90-ті роки XIX ст.

Характерні ознаки нової української літератури:

- розвиток шляхом народності;

- вплив сентименталізму й романтизму - літературних течій, що прийшли із Заходу;

- на першому плані протест народу проти соціального й національного гноблення;

- поява нових тем соціальної та національної неволі, спільної боротьби трудящих проти царату, запроданства частини козацької старшини;

- поява нових образів народних месників, жінки-страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;

- поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балада, соціальна та історична повісті, реалістична драма, громадянська та інтимна лірика.