Всі публікації щодо:
Історія літератури
„Українська література“ 9-10 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання
Нова українська література
Історичне підґрунтя розвитку української літератури
- 1764 р.- скасування гетьманства;
- 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва;
- масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти;
- прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про переклад в Україні державних постанов та розпоряджень з української російською (1729), Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії (1753), заборона українських театральних вистав, перекладів українською мовою тощо).
Але у відповідь на кріпосницький і національний гніт посилюється опір народних мас, активізується культурно-громадське життя:
- вибухи народних повстань;
- організація Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, М. Гулак, П. Куліш, М. Костомаров та ін.);
- вихід „Книги буття українського народу“ М. Костомарова, у якій автор обурюється з приводу підневільного становища України, закликає до національного відродження; відкриття гімназій, ліцеїв, університетів;
- вихід першої граматики української мови Олексія Павловського;
- поява перших газет, журналів, альманахів („Молодик“, „Ластівка“, „Український альманах“);
- відкриття Харківської публічної бібліотеки, поява науково-літературних гуртків; вихід трьох збірок українських народних пісень за редакцією М. Максимовича; зародження нового українського театру (перші професійні театри - у Харкові, Києві, Полтаві);
- розвиток української музики і живопису (видатні кобзарі: Остап Вересай, Андрій Шут; композитори: М. Маркевич, С. Гулак-Артемовський; художники: Д. Левицький, В. Воровиковський, Т. Шевченко).
1798 р. - вихід перших трьох частин „Енеїди“ І. Котляревського, що знаменувало початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою.
Розмовною мовою були написані драматичні твори І. Котляревського „Наталка Полтавка“, „Москаль-чарівник“.
Процес становлення нової української літератури завершується виходом у світ „Кобзаря“ Т. Шевченка (1840).
Розрізняють три періоди розвитку нової української літератури:
1) перші десятиліття XIX ст.;
2) 40-60-ті роки XIX ст.;
3) 70-90-ті роки XIX ст.
Характерні ознаки нової української літератури:
- розвиток шляхом народності;
- вплив сентименталізму й романтизму - літературних течій, що прийшли із Заходу;
- на першому плані протест народу проти соціального й національного гноблення;
- поява нових тем соціальної та національної неволі, спільної боротьби трудящих проти царату, запроданства частини козацької старшини;
- поява нових образів народних месників, жінки-страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;
- поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балада, соціальна та історична повісті, реалістична драма, громадянська та інтимна лірика.