„Українська література“ 9-10 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання

Давня українська література (XIV - XVIII ст.) - Старе українське письменство

Література XIV - XV ст.

Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів („Літопис руський“, „Києво-Печерський патерик“, „Литовський літопис“, „Короткий київський літопис“, „Хождєнія Данила Паломника“ тощо).

Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака, Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська повість „Александрія“.

Період кінця XV — початку XVII ст. вважається Першим українським Відродженням. Особливістю українського Ренесансу є те, що він мав значно більше поширення у суспільно- культурному житті, ніж у мистецтві, літературі.

Це період організації церковно-освітніх товариств (братств), шкіл з викладанням староукраїнською мовою.

Розпочалося книгодрукування (церковнослов'янською, а згодом і українською мовами). Створюються і рукописні книги (Пересопницьке Євангеліє). Розвивається мовознавство (перший буквар староукраїнської мови Лаврентія Зизанія, „Граматика словенська „Мелетія Смотрицького, „Лексикон... Памва Беренди“ тощо).

У зв'язку зі створенням так званої уніатської (греко-католицької) церкви особливого значення набула полемічна література. Полеміка (від. грец. „войовничий, ворожий“) гостра суперечка під час обговорення, з'ясування яких-небудь проблем, питань.

Полемічна література кінця XVI початку XVII ст. являла собою публіцистичну дискусію між прихильниками й противниками унії.

- Іван Вишенський „Послання до єпископів“;

- Петро Скарга „Про єдність церкви Божої“;

- Герасим Смотрицький „Ключ царства небесного“ (1587);

- Василь Острозький (Суразький) „Книжиця“ (1588);

- Стефан Зизаній „Казання св. Кирила...“ (1596);

- Христофор Філарет „Апокрисис“ (1598);

- Захарій Копистецький „Палінодія, або Книга оборони“ (1622) та інші.

Українське бароко виникає на межі XVI XVII ст. (породжене кризою Відродження) і розвивається протягом двох віків.

Бароко (від італ. „химерний, вибагливий“) стиль в архітектурі й мистецтві, для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність; метою є справити сильне враження, викликати зворушення, хвилювання.

Характерні риси українського бароко:

- духовні (релігійні) складники переважають над світськими;

- широко задіюються антично-міфологічні образи: релігійна лірика перебуває під охороною давньогрецьких муз, Пресвята Діва часом ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна тощо;

- співіснують два ґатунки стилю: „високе“ бароко („серйозне“, пов'язане з книжною традицією) і „низове“ (жартівливо-бурлескне, пов'язане з народною стихією творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи).

Жанри українського бароко:

- полемічна література (твори І. Вишенського);

- „низькі“ комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії);

- „середні“, „вищі“ жанри (риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького);

- епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський); ораторська проза (проповіді І, Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);

- емблематична література, (що характеризується унаочненням абстрактних понять та ідей) (творчість Г. Сковороди);

- історико-мемуарна проза („Історія Русів“, „Літопис“ Самійла Величка); пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика: елегії, пісні).

Панегірик (від гр. „похвальне слово на урочистих народних зборах“) - жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи.

Епіграма (від гр. „напис“) - коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища.

Визначні представники українського бароко:

Іван Вишенський письменник-полеміст, автор трактатів, і послань; представники проповідницької прози Мелетій Смотрицький, Іоанникій Галятович, Лазар Баранович. Дмитро Тугітало та ін.;(Григорій Сковорода - філософ, поет, просвітитель, музикант.)

Проза

Мелетій Смотрицький (син Герасима Смотрицького)

Творча спадщина: „Граматика словенська“, „Тренос, або Плач єдиної святої Вселенської апостольської східної церкви“ (дід псевдонімом Теофіл Ортолог).

Ідея твору: українець буде щасливим, якщо житиме за Божими заповідями, буде вірним рідному краєві.