СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Українська література: комплексне видання для підготовки до ЗНО 2020

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

1. Автобіографія

опис автором свого особистого життя; художній життєпис. Якщо автор у художньому творі використовує події особистого життя як вихідний матеріал, такий твір називається автобіографічним.

2. Автор

1) особа, яка створила літературний твір;

2) персонаж, дійова особа художнього твору - образ Автора.

3. Агіографія

житія святих.

4. Акмеїзм

нереалістичний напрямок, в якому велика увага приділяється психологічному аналізу, а також чимале значення надається естетичній досконалості, красі життя людини. Загальна особливість - звернення до екзотичних тем і предметів.

5. Акровірш

вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово або словосполучення, найчастіше - це ім'я автора чи адресата; віршована загадка.

6. Алегорія

зображення абстрактного поняття за допомогою конкретного образу. Алегорія складається з двох елементів: 1) смислового - це якесь поняття або явище (мудрість, доброта, природа тощо), яке прагне зобразити автор, не називаючи його; 2) образно-предметного - це конкретний предмет, істота, зображена в художньому творі.

Зв'язок алегорії із зазначеним поняттям більш прямий і менш значний, ніж у сим- вола.

7. Алітерація

повторення у віршованій формі (рідше - в прозі) однакових приголосних звуків для підсилення виразності мови.

8. Алюзія

натяк на загальновідомий факт. Алюзії на літературні твори називаються ремінісценціями.

9. Амфібрахій

трискладова стопа з наголосом на другому складі.

10. Аналогія

подібність у якомусь відношенні між явищами та предметами.


11. Анапест

трискладовий віршовий розмір з наголосом на останньому складі.

12. Анафора

єдинопочаток; повторення слова або групи слів на початку декількох фраз чи стоп.

13. Анекдот

жанр фольклору: коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

14. Андеграунд

невизнані, найчастіше опозиційні офіційній ідеології напрямки в мистецтві та молодіжній моді.

15. Анонім

автор твору, який не назвав свого імені. Анонімною є народна творчість.

16. Антитеза

протиставлення людських характерів, обставин, композиційних елементів тощо. Для створення антитези використовуються антоніми.

17. Антологія

збірник вибраних творів (переважно віршів) різних авторів, що репрезентує певну епоху, літературний напрям тощо.

18. Антоніми

слова, протилежні за значенням, які використовуються в поезії як лексична антитеза.

19. Антропоморфізм

первісне уявлення про те, що тварини, речі та явища природи наділені властивостями людини, тобто мають волю, здатні відчувати й мислити тощо; вважається різновидом уособлення.

20. Апогей

найвищий ступінь, розквіт, найбільше піднесення чого-небудь.


21. Архаїзм

слово, його форма або мовний зворот, що на даному етапі розвитку мови застарів або зовсім вийшов із загального вжитку. У певному контексті архаїзми надають мові твору урочистого звучання.

22. Асонанс

багаторазове повторення у віршованій мові однакових голосних звуків для підсилення її благозвучності. Іноді асонансом називають неточну риму, яка побудована на співзвучності, на збігові тільки наголошених складів або навіть тільки наголошених голосних звуків.

23. Асоціація

зв'язок між уявленнями, при якому одне уявлення у свідомості людини викликає інші, зумовлений або подібністю, або контрастом, або суміжністю в часі чи просторі.

24. Афоризм

лаконічне виразне судження, яке містить узагальнення. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку.

25. Байка

невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків. Фабула байки коротка, динамічна і драматична.

26. Балада

ліро-епічний твір з драматичним сюжетом. Баладі властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації, стислість викладу матеріалу, "магічна" музичність. Балади пов'язані з народними легендами й переказами, поєднують у собі перекази й пісні.


27. Бард

народний співець-поет.

28. Билини (старини)

героїко-патріотичні пісні, де йдеться про подвиги богатирів та про події часів Давньої Русі (переважно XI-XVI ст.), які усно передавались із покоління в покоління.

29. Билинка

розповідь про зустріч із "нечистою силою" самого героя; один із видів легенд.

30. Білий вірш

неримований вірш з чітким розміром, ритмом.

31. Біографія

розповідь про життєвий шлях людини, життєпис (може бути науковим, художнім).

32. Бувальщина

коротка розповідь про незвичайні пригоди чи епізод із життя видатної людини. Іноді має фольклорне походження.

33. Бурлеск

жанр гумористичної поезії, комічний ефект якої досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться "високим штилем", піднесено.

34. Ввідний епізод

включення до художнього твору сюжету, прямо не пов'язаного з основною розповіддю, але підпорядкованого основній думці твору.

35. Верлібр

вільний вірш - один із видів віршів, ритмічна єдність якого ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків (речення, синтагми) і на їх інтонаційній подібності. Верлібр не допускає переносів; не поділяється на стопи, рядки його мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих. Не має рим, не поділяється на строфи.

36. Вертеп

дуже популярний в Україні в XVIII-XIX ст. мандрівний ляльковий театр, що виступав з виставами на ярмарках у святкові дні. Спершу творцями й виконавцями вертепних драм були школярі й "мандрівні дяки", пізніше - мандрівні групи артистів.

37. Веснянки

давні за походженням обрядові, переважно танкові дівочі пісні, що виконувалися на святах на честь весни й початку польових робіт. У них - заклик весни з її дарами, мрії про одруження, імітація польових робіт (сіяння).

38. Вірш

невеликий за розміром твір, побудований за законами віршування.

39. Віршована мова

ритмічно організована мова з метою посилення її виразності й емоційності. Характеризується своєрідністю інтонації й особливим темпом, пов'язаним з більшою кількістю пауз, ніж це буває у прозі.


40. Водевіль

невелика п'єса, комедія, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність; розмови героїв чергуються з жартівливими піснями й танцями.

41. Воїнська повість

жанр давньоруської розповідної літератури, прозовий твір про боротьбу з іноземними загарбниками, в якому прославлялися мужні захисники вітчизни, показувався їх героїзм та відвага.

42. Вимисел художній

мистецька творчість як процес і наслідок творчої діяльності уяви художника, яка прямо не стосується реальності. Вимисел - необхідна риса художнього відображення життя.

43. Героїчні сказання

оповідь (різновид легенди) про героїв минулого, які реально існували, про їх подвиги. Основу цих сказань становлять реальні події.

44. Гіпербола

різке перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ, їх кількості, розмірів, сили тощо, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності з метою виявлення емоційного захоплення або презирства.

45. Гротеск

тип художньої образності, що грунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібно- го і карикатурного.

46. Гуманізм

відношення до людей, увага й любов до людини, повага до людської гідності.

47. Гумор

м'яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища.

48. Дактиль

трискладова стопа з наголосом на першому складі.

49. Двовірш (дистих)

найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об'єднаних римою.

50. Декадентство

нереалістичний напрямок в мистецтві наприкінці XIX - на початку XX ст., для якого характерні настрої песимізму, зневіри, містика, індивідуалізм.


51. Деталь художня

виразна подробиця, штрих, що особливо збуджує думку, викликає в уяві цілу картину, робить сприйняття дуже відчутним і яскравим.

52. Дилогія

твір, який складається з двох самостійних частин, пов'язаних між собою єдиним задумом, спільністю сюжетів і персонажів.

53. Діалектизм

елементи народної мови, місцеві говірки.

54. Діалог

розмова двох осіб.

55. Драма

1) один з основних родів художньої літератури (разом з епосом та лірикою), в якому розкриваються явища життя і характери героїв через вчинки та розмову (монолог, діалог, полілог) дійових осіб. Призначений для сценічного втілення;

2) один із жанрів драматичного мистецтва (поряд із комедією та трагедією), для якого характерне напруження дії, зіткнення думок і характерів.

56. Думи

народні ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події історії України (починаючи з XV ст.), виконувані народними співцями речитативом під акомпанемент кобзи, ліри, бандури. У думах немає поділу на строфи.

57. Езопова мова

особливий вид іносказання, мова натяків, яка маскує думку.

58. Еклога

вірш на тему із сільського життя.

59. Експозиція

компонент сюжету - введення в дію, зображення умов та обставин, які передують безпосередньому початку дій. Місце у творі довільне, але переважно на початку твору. В експозиції відбувається знайомство читача з часом, історичними умовами, персонажами.

60. Експромт

швидке створення твору будь-якого жанру "на очах" у слухачів.

61. Елегія

ліричний вірш, перейнятий настроєм суму.

62. Епіграма

невеликий вірш, що висміює якусь особу.

63. Епіграф

короткий напис (цитата), який вміщується перед текстом; передає основну ідею, настрій або колізію твору. Епіграф задає тон, натякає на те, про що розповідатиметься у творі.

64. Епізод

невеличкий уривок, фрагмент, відносно завершена та самостійна частина літературного твору, що зображує закінчену дію або важливий у долі персонажа момент.

65. Епілог

коротке оповідання про те, що відбувалося з дійовими особами твору після закінчення основної сюжетної дії; заключна частина твору, в якій вказується напрям подальшого розвитку подій та доля героїв; іноді дається оцінка зображуваному.

66. Епітафія

надгробний напис, часто у віршованій формі.

67. Епітет

художнє означення, яке підкреслює певну властивість предмета або явища.

68. Епіфора

єдинозакінчення.

69. Епопея

прозовий жанр; роман (або цикл романів), який відображає великий період історичного часу або історичну подію у всій багатомірності і суперечності; велика форма епічного роду літератури. Епопея зображує події, в яких вирішуються долі нації, народу, всієї країни. Вона також показує життя і побут усіх прошарків зображуваного суспільства.


70. Епос

один із основних родів літератури, який відображає життя детально, частіше - у формі оповіді про людину, її долю і події, в яких вона брала участь. Основні види (жанри) епосу: епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис, байка.

71. Етюд

заготовка частин майбутнього твору мистецтва, виконаного з натури.

72. Жанр

літературний

форма, в якій проявляються основні роди літератури, тобто епос, лірика, драма та їх різновиди, наприклад, в епосі - билина, казка, роман, повість і т.д.

73. Зав'язка

початковий момент у розвитку подій, зображуваних у художньому творі (іноді - початок конфлікту); епізод, який визначає все наступне розгортання дії.

74. Загадка

жанр усної народної творчості; афористичний твір, що складається із стислого поетичного, часто ритмізованого вислову, в якому певний предмет чи явище зображується через його метафоричний еквівалент.

75. Задум

творчий начерк письменника, в якому намічається основа майбутнього твору; первинна загальна схема майбутнього твору (може не збігатися із втіленням).

76. Зачин (заспів)

стійка словесна формула, з якої починаються казки, билини та інші фольклорні твори епічного жанру.

77. Звукова

організація мови

цілеспрямоване застосування елементів звукового складу мови: голосних або приголосних звуків, наголошених і ненаголошених складів, пауз, інтонацій, повторів тощо.

78. Звукові повтори

повторення схожих звукових сполучень у художній мові, які використовуються для посилення художньої виразності.

79. Звуконаслідування

передавання за допомогою звуків, звукосполучень різноманітних шумів, голосів тварин, птахів тощо.

80. Зображувальні засоби

художні способи та прийоми відтворення дійсності, які дозволяють передавати її зримо, відчутно.

81. Зоопсихологізм

зображення предметів та явищ із здогадного письменником погляду тварини. При цьому автор прагне до максимально точного та повного відтворення можливих "думок" та "почуттів" саме тварини.

82. Ідеал

уявлення про досконалість; зображення прекрасного як належного.

83. Ідейність

вираження ставлення автора до зображуваного, авторське розуміння й оцінка відображеної в його творі дійсності; вираження в художньому творі думки автора про сутність виведених характерів та явищ.

84. Ідея

узагальнююча, центральна думка твору, його сенс; те, що хотів сказати автор.

85. Ідея авторська

тлумачення, яке дає автор відображеним ним фактам життя; їх суб'єктивна оцінка (може відповідати й не відповідати читацькому розумінню життя; може бути прогресивною й обмеженою).

86. Ідея об'єктивна

об'єктивне тлумачення поданого у творі письменником матеріалу (багатство реального змісту може бути ширшим, ніж висновки, зроблені автором).

87. Ілюзія

обман почуттів, дещо уявне, нездійсненне; мрія.

88. Імажинізм

нереалістична течія межі ХІХ-ХХ ст., у якій декларувалися естетичні принципи "чистого мистецтва" та самоцінність слова-образу.


89. Імпресіонізм

течія в мистецтві й літературі другої половини XIX - початку XX ст., представники якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб'єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів, переживань, але без заглиблення в їх суть.

90. Імпровізація

швидкий, без попередньої підготовки, твір на задану тему (може бути усним і письмовим); поетичний відгук на подію.

91. Інверсія

непрямий порядок слів у реченні з метою надання певному слову особливої виразності.

92. Індивідуальний

особистий, притаманний тільки одній окремій людині, суб'єкту.

93. Індивідуум

1) кожний самостійний організм; 2) окрема людина, особистість.

94. Інтермедія, (Інтерлюдія)

смішні побутові сценки з народного життя, які виконувались артистами в перервах (антрактах) між діями драми на серйозні, переважно релігійні теми. Інтермедія в історично-літературному плані - прямий попередник новітньої реалістично-побутової п'єси.

95. Інтер'єр

зображення внутрішнього простору приміщення.

96. Інтонація

тон, спосіб вимови, який дозволяє передати ставлення того, хто говорить, до предмета мовлення; смислова мелодія мови.

97. Іронія

іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане у контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином приховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали.

98. Історизм

здатність художньої літератури передавати певну історичну епоху в конкретних людських долях і подіях.

99. Казка літературна (авторська)

епічний твір чарівно-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру, написаний певним автором. Виражає погляд на світ, притаманний конкретному письменнику, а не всьому народові. Авторська казка тісно пов'язана з народною.

100. Казка фольклорна (народна)

народний епічний твір чарівно-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру із своєрідною традиційною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному викриттю негативних образів.

101. Каламбур

гра слів, заснована на використанні омонімів у комічному чи сатиричному контексті.

102. Катарсис

"очищення", "просвітлення" людської душі під впливом страждань.

103. Кільце

повторення у кінці твору яких-небудь елементів його початку (звукових, лексичних, синтаксичних, смислових).

104. Кіноповість

повість, що написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму.

105. Класик

видатний, загальновідомий письменник, діяч науки або мистецтва, творчість якого є зразком у певній галузі.


106. Класицизм

літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики - принцип раціоналізму та "наслідування природи". Для класицизму характерно: прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів; сувора ієрархія жанрів; вимога трьох єдностей: дії, часу, місця.

107. Класична література

зразкова, найбільш цінна в ідейному та художньому сенсі література як минулого, так і сучасного.

108. Колізія

зіткнення протилежностей (інтересів, принципів життя окремих осіб) у художньому творі, яке виражається в окремих подіях.

109. Коломийки

(від назви міста і річки Коломиї на Івано-Франківщині) дуже поширені, особливо на західноукраїнських землях, короткі, переважно дворядкові з жіночою римою пісні, часто жартівливого характеру, виконувані за усталеною мелодією як приспівки до танцю або без нього. Кожен 14-складовий рядок коломийки відзначається цезурою після 8-го складу.

110. Колорит

характерна особливість художнього твору, епохи, місцевості тощо.

111. Колядки

давні за походженням обрядові величальні пісні, які церква приурочила до зимових різдвяних свят, хоч у них значне місце займають мотиви весняної сільськогосподарської праці. Колядковий вірш - це переважно 10-складовий двоколійний вірш з дворядковою строфою.

112. Комічне

смішне.

113. Компіляція

укладання твору з творів інших авторів.

114. Композиція

співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна побудова, розміщення та взаємозв'язок частин, образів, епізодів; побудова твору, зумовлена його змістом і жанровою формою.

115. Контекст

система значень та понять, яка виражає набагато більше, ніж безпосередній сенс слів, що її складають. Контекст визначає єдність смислового змісту та мовленнєвої форми.

116. Конфлікт

гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, покладене в основу дії. Розвиток конфлікту дає рух сюжетній дії.

117. Крилаті слова

влучні вислови, що набули великої популярності: висловлювання видатних осіб, цитати з художніх творів, назви істот, подій, що стали символічними.

118. Кульмінація

момент найвищого напруження дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характер героїв гранично ясно.

119. Лаконізм

гранична стислість вислову, спрямованість і точність мови, що може сягати афористичності.

120. Легенда

один із жанрів фольклору, народний переказ про подію, в основі якої - фантастичний, незвичайний образ або уявлення, що сприймається як достовірне. Сюжет легенди базується на реальних або ймовірних фактах.

121. Лейтмотив

деталь, конкретний образ, багато разів повторюваний, згадуваний, який проходить через усю творчість письменника чи окремий твір.

122. Лексика

сукупність усіх слів мови, або окремого твору, або творчості певного письменника.


123. Лінгвістика

наука про мову, мовознавство.

124. Лірика

один із основних родів літератури, який відображає життя за допомогою відтворення окремих думок, почуттів і переживань, викликаних тими чи іншими обставинами; особливий рід літературно-художніх творів. Характерна особливість лірики - віршована мова.

125. Лірична проза

твір будь-якого прозового жанру, емоційно насичений, пронизаний авторським почуттям.

126. Ліричний герой

образ автора (його ліричне "Я"), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Ліричний герой не тотожний авторові.

127. Ліричний відступ

композиційно-стилістичний прийом, який полягає у відхиленні автора від прямої сюжетної лінії, авторська мова, розмірковування, висловлення, яке виражає безпосереднє ставлення автора до зображуваного.

128. Література художня

особливий вид суспільної свідомості; мистецтво слова; вид мистецтва, що відтворює образну, чуттєву, суб'єктивну картину світу і зберігає відбиток людської душі; письмова форма словесного мистецтва, одна з форм художнього освоєння та відображення світу, дійсність в образах.

129. Література

художній спосіб пізнання дійсності.

130. Літературна мова

художньо оброблена, зразкова форма загальнонаціональної мови; мова літератури.

131. Літературний герой (персонаж)

образ людини в художньому творі.

132. Літературний портрет

один із засобів творення образу, зображення героя: його обличчя, фігури, одягу, манери поведінки.

133. Літературний процес

історичний розвиток, функціонування руху національної та світової літератури.

134. Літопис

послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником; найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.

135. Літота

художнє применшення величини, сили, значення явища.

136. Лубок

народна картинка, що друкувалася з вирізаної на липовій дошці основи.

137. Лубочна література

пояснювальні тексти до лубочних картин, які продавалися на базарах. Сюжети та герої - примітивні.

138. Мадригал

короткий ліричний (рідше сатиричний) вірш на тему кохання; дотепний віршований комплімент (іноді іронічний), адресований жінці.

139. Макаронічна мова

мова, засмічена іншомовними словами (варваризмами) або словами, зміненими на зразок іншомовних.

140. Манускрипт

рукопис будь-якого розміру та вигляду: на папері, папірусі, тканині, у згортках чи окремих аркушах.

141. Медитація

форма філософської лірики; вірш, в якому поет висловлює свої думки про пережите, про життя і смерть тощо.

142. Мемуари

хронікальна та фактографічна оповідь від особи автора; у цій оповіді відбиваються справжні події, які колись реально відбувалися, а тепер пригадуються.

143. Метафора

переносне значення слова, засноване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або контрастністю. Різновидом метафори є уособлення (уподібнення неживих предметів істоті) та уречевлення (уподібнення істоти неживим предметам).

144. Метод художній

особливий тип образного бачення світу, його відтворення та перетворення; особливий принцип добору та узагальнення життєвого матеріалу, виявлення в ньому головного; загальний тип підходу письменника до дійсності. Основні методи: реалістичний та нереалістичний.

145. Метонімія

накладання на переносне значення слова його прямого значення внаслідок суміжності (вивчати Шевченка, переписувати Сковороду тощо).

146. Містерія

масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд, яка виконувалась у святковий день на майдані в містах середньовічної Західної Європи. Між сценами вставлялися світські (нерелігійні) інтермедії.

147. Містифікація

свідоме зазначення неправдивого авторства з метою літературної та суспільно- політичної дискусії або літературної гри.

148. Міф

ранній вид усної народної творчості, який відображає в образах прагнення людини зрозуміти походження світу та життя на землі і пояснити його, виходячи з переконання в існуванні божественних сил; сказання, яке передає уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про богів і героїв; певне уявлення про світ, світовідчуття давньої людини, втілене і передане в образах.

149. Мова художнього твору

основний засіб зображення картин життя, художніх характерів, художніх образів, які використовує у своїй творчості письменник. До засобів мови художнього твору належать поетична лексика, поетичний синтаксис та евфонія - особливості звучання.

150. Модернізм

термін, який характеризує напрям у мистецтві початку - середини XX століття. Основна властивість модернізму - прагнення митців нереалістичного напрямку до оновлення застарілих художніх систем. Модернізм об'єднує різні нереалістичні течії: експресіонізм, імпресіонізм, футуризм, акмеїзм, сюрреалізм тощо.

151. Монолог

мова однієї людини в художньому творі, розгорнуте висловлювання одного персонажа або оповідача.

152. Напрям літературний

тип духовно-практичного освоєння світу, який має змістову структуру, особливості художньої форми і складає якісно своєрідний етап у поступальному художньому розвитку. Конкретно-художня форма розвитку художнього методу.

153. Нарис

наближена до документальної оповідь про реальну подію або людину; роль вимислу в нарисі мінімальна.

154. Народність

близькість художнього твору, його духу широким народним масам; художнє втілення народних уявлень, інтересів, оцінок у тематиці, проблематиці, ідеях, пафосі, сюжеті, характерах, засобах художньої виразності, відтворення народної психології; зображення та оцінка подій з погляду народу.

155. Неологізм

новоутворені слова та вислови мови, які відбивають основні поняття, явища або посилюють виразність мови; створюються на основі наявних форм відповідно до законів мови.

156. Неокласицизм

тенденція в розвитку літератури і мистецтва, яка проявляється після занепаду класицизму як літературного напряму.

157. Неоромантизм

романтизм у нових умовах, художній метод в літературі й мистецтві, коли митець, не задовольняючись реальністю, створює картини бажаного життя, витвореного мрією.

158. Несюжетні елементи

вставні епізоди та ліричні (авторські) відступи. їх основна функція - розширити рамки зображуваного, дати можливість авторові висловити свої думки і почуття з приводу різних явищ життя, які не пов'язані з сюжетом.

159. Новела

один із жанрів епосу; близька до оповіді жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв'язки. Характеризується динамічністю інтриги та увагою до особистості героя, його свідомості та вчинків.

160. Образ художній

особлива форма відображення дійсності мистецтвом; зображення людського життя, окремих його сторін в індивідуалізованій формі. Об'єднує в собі загальне і часткове, узагальнення та індивідуалізацію.

161. Ода

вірш величального характеру на честь якоїсь особи або події.

162. Октава

восьмивірш; строфа з восьми рядків, шість з яких пов'язані перехресною римою, а два заключні - парною римою.


163. Опис

вид оповіді, в основі якої - зображення статичної картини.

164. Оповідання

прозовий твір малого обсягу з динамічним розвитком сюжету. Звичайно в оповіданні зображується один епізод або подія з життя героїв; дійових осіб в оповіданні небагато; описані події відбуваються в обмеженому часі.

165. Оповідач

умовний образ людини, від особи якої ведеться розповідь (оповідач може не збігатися з образом автора).

166. Оповідь

зображення дій та подій зовнішнього до оповідача світу; мова персоніфікованого оповідача або авторська мова (весь текст, крім прямої мови персонажів), включає в себе опис, міркування, характеристику, непряму мову персонажів.

167. Особистість

стійка система соціально значущих рис, які характеризують індивіда як людину тієї чи іншої спільноти або суспільства.

168. Парадокс

міркування, яке різко відрізняється від традиційного, загальноприйнятого, а іноді суперечить здоровому глузду; почасти - різновид дотепу.

169. Паралелізм

один із видів повтору (синтаксичного, лексичного, ритмічного); композиційний прийом, який підкреслює зв'язок кількох елементів художнього твору; аналогія.

170. Пафос

емоційно-оцінювальне ставлення письменника до зображуваної ним дійсності, яке відзначається великою силою почуттів; емоційне звучання, настрій твору, який визначає його загальну тональність. Розрізняють пафос героїчний, трагічний, комічний; утверджувальний, заперечний, піднесений.

171. Пейзаж

опис, картина природи, в якій розгортається дія. Пейзаж може підкреслювати або передавати душевний стан персонажів, при цьому внутрішній стан людини уподібнюється або протиставляється природі.


172. Переказ

усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Перекази за своїм змістом близькі до легенд і сказань, але відзначаються більшою мірою фактичної достовірності і відсутністю казково-фантастичних елементів.

173. Переносне

додаткове значення слова, яке виникає внаслідок подібності предметів, явищ, ознак, значення.

174. Персонаж

загальна назва будь-якої дійової особи літературного твору. Розрізняють головні, другорядні та епізодичні персонажі.

175. Підтекст

неявний смисл, який може не збігатися з прямим смислом твору.

176. Пірихій

допоміжна стопа, що складається з двох ненаголошених складів.

177. Повість

прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя; середня епічна форма. За обсягом повість більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя; в повісті більше дійових осіб.

178. Поезія

особлива організація художньої мови, яка відзначається ритмом і римою - віршовою формою. Почасти термін поезія вживається у значенні "твори різних жанрів у віршах".

179. Поема

великий віршований твір із сюжетно-оповідною організацією, повість або роман у віршах, багаточастинний твір, у якому присутні епічне і ліричне начала. Поему відносять до ліро-епічного жанру літератури.

180. Позитивний

персонаж твору, в якому автор втілює своє уявлення про моральні цінності, герой

181. Порівняння

форма поетичної мови, що ґрунтується на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити одне з них за допомогою іншого.

182. Портрет

зображення зовнішності героя твору (обличчя, фігури, одягу, манери поведінки) як засіб його характеристики; різновид опису.

183. „Потік”

безпосереднє відтворення думок, переживань, почуттів, асоціацій як єдиного по- свідомості" току "зсередини".

184. Приказка

жанр народної творчості; влучний образний вислів, влучний натяк на судження.

185. Прислів'я

короткі сталі афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища.

186. Притча

невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі; притча споріднена з байкою. Є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань народу (у фольклорі), автора (в літературному творі) і використовується з метою прямої настанови читачу в питаннях суспільної поведінки.

187. Проблема

складне питання, поставлене в літературному творі.

188. Проблематика

сукупність проблем, порушених у творі. Проблеми можуть мати різний рівень - головна та інші проблеми, що її доповнюють, розкривають.

189. Проза

всі види невіршованої організації мови. На відміну від віршів прозова мова немелодійна, неритмічна. Виділяють три основні жанрові форми прози: оповідання, повість, роман.


190. Пролог

своєрідний вступ до твору, в якому йдеться про події, прямо не пов'язані з основною дією, але такі, що впливають на розуміння основних питань твору (пейзаж місцевості, де відбуватиметься дія, розповідь про минуле героя тощо).

191. Прототип

реальна особа, що стала основою для створення літературного образу.

192. Псевдонім

вигадане ім'я, використовуване письменником для приховування справжнього імені з певних причин.

193. Психологічний аналіз

глибоке, детальне відтворення внутрішнього світу персонажа, його почуттів, думок, переживань, спонукань.

194. Публіцистика

особливий вид літератури, звернений до найактуальніших проблем, вирішення яких має велике значення для суспільства.

195. Реалізм

один із творчих методів у літературі та мистецтві, що за допомогою типізації відбиває життя в образах, які відповідають суті явищ життя.

196. Реалістичний твір

твір, у якому автор прагне відтворити і зобразити життя достовірно, в правдоподібних образах; прагне об'єктивності, узагальнення, типізації.

197. Ремарка

авторське пояснення в тексті драматичного твору, що коротко характеризує місце дії, портрет, вчинки героїв, їхні інтонації тощо.

198. Ремінісценція

несвідомий або цілеспрямований спогад про інший твір; його перероблене відтворення з метою викликати асоціації у читачів.

199. Ретардація

уповільнення розвитку сюжетної дії за допомогою введення несюжетних компонентів: описів, ліричних відступів тощо.

200. Рефрен

повторення якогось рядка або групи рядків у кінці строфи.

201. Рід літератури

спосіб зображення дійсності у художніх творах. У художній літературі визначають три основні роди: епос, лірика, драма.

202. Рима

повтор звуків, які пов'язують закінчення двох або більше рядків; співзвучність у кінці рядків.

203. Ритм

повторюваність у віршованій мові однорідних звукових, інтонаційних, синтаксичних особливостей (може бути мелодійним і немелодійним); періодичне повторення якихось елементів віршованої мови через певні проміжки; впорядкованість звукового складу вірша.

204. Риторичне заперечення

заперечна відповідь на ймовірну репліку уявного співрозмовника.

205. Риторичне звертання

звернення до уявного співрозмовника.

206. Риторичний оклик

вислів, мовлений з особливою окличною інтонацією, за допомогою чого передаються різні емоційні оцінки зображуваного.

207. Риторичне запитання

запитання, яке не передбачає відповіді; воно виступає як ствердження і посилює емоційність висловлювання.

208. Розвиток дії

система подій, які випливають із зав'язки; протягом розвитку дії конфлікт, як правило, загострюється.


209. Розв'язка

вирішення конфлікту або вказівка на можливі шляхи його вирішення; заключний момент у розвитку художньої дії твору. Як правило, у ній або вирішується конфлікт, або демонструється його принципова невирішуваність.

210. Розмір

віршований

послідовно виражена форма віршового ритму (визначається кількістю складів, наголосів, стоп - залежно від системи віршування).

211. Роман

великий епічний твір, у якому зображається всебічна картина життя великої кількості осіб у певний період часу; одна з великих форм епічного роду літератури.

212. Романтизм

літературний напрям у художній літературі, який виявляється у зображенні ідеального героя, його духовного світу та ідеалів, заради яких герой вступає у боротьбу.

213. Романтичний герой

герой романтичного твору, який страждає від відчуження, від неможливості змінити своє становище та навколишній світ. Він ідеальний: красивий зовнішньо і з багатим духовним світом, здійснює вчинки відповідно до своїх ідеалів, жертвує собою в ім'я ідеалів та людей, суспільства.

214. Сарказм

зла, в'їдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

215. Сатира

вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного.


216. Силабо-тонічна система віршування

система віршування, яка визначається кількістю складів, наголосів та їх розміщенням у віршовому рядку.

217.. Символ

предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища.

218. Символізм

нереалістична течія рубежу ХІХ-ХХ ст. Основна властивість - освоєння "речей у собі", віра в ірраціональну магію поетичного слова.

219. Синкретизм

злитість, нерозчленованість, характерна для первинного стану в розвитку чого-небудь, наприклад первісного мистецтва (пісня, танок).

220. Синоніми

слова, близькі або тотожні за значенням.

221. Співомовка

короткий гумористичний вірш, часто побудований на народному анекдоті, приказці.

222. Спондей

допоміжна двоскладова стопа з обома наголошеними складами.

223. Стиль

сукупність елементів художньої форми; наскрізний принцип художньої форми. Стильова визначеність характерна і для окремого твору (стиль твору), і для творчої індивідуальності письменника (стиль письменника), і для групи творів авторів (стильова тенденція, стильова течія).

224. Стопа

поєднання наголошеного складу з групою ненаголошених, яке повторюється в кожному рядку вірша.

225. Строфа

група рядків вірша, пов'язаних смислом, римою, ритмом.

226. Сюжет

система подій у художньому творі, подана в певному зв'язку, яка розкриває характери дійових осіб та ставлення письменника до зображуваних життєвих явищ; послідовність подій, яка складає зміст твору.

227. Тавтологія

повторення слова або кількох слів, словосполучень, частин тексту, близьких за значенням.

228. Тема

предмет зображення; те, про що написаний твір.

229. Тип

художній образ, який увібрав найбільш суттєві риси людей певної епохи, соціального середовища тощо.

230. Трагедія

один з жанрів драми, розвиток дії якого надзвичайно загострений; закінчується крахом життєвих цінностей героя, а то й його смертю.

231. Традиція

наступність між явищами життя чи літератури.

232. Тропи

слова та вислови, що використовуються в переносному значенні (порівняння, епітет; метафора, метонімія, іронія, гіпербола, літота тощо).

233. Усмішка

різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею; доброзичливий гумор.

234. Фейлетон

художньо-публіцистичний жанр літератури сатиричного характеру, в основі якого лежить реальний факт.

235. Фольклор (усна народна творчість)

сукупність різних видів і форм словесної творчості, яка побутує в усній формі та створюється колективно.

236. Характер художній

образ людини (особи) у творі, поданий з достатньою повнотою, в єдності загального та індивідуального, об'єктивного та суб'єктивного; сукупність зовнішніх та внутрішніх рис особистості героя.

237. Хорей

двоскладовий віршовий розмір з наголосом на першому складі.

238. Хроніка

прозовий жанр літератури, який відображає суспільно-історичні, військово-історичні або сімейно-побутові події у хронологічному порядку.

239. Хронотоп

художній час і художній простір; просторово-часова організація твору.

240. Цитата

дослівний витяг з тексту.

241. Ямб

двоскладовий віршовий розмір з наголосом на другому складі.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.