Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Українська література: комплексне видання для підготовки до ЗНО 2020
СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ
1. Автобіографія |
опис автором свого особистого життя; художній життєпис. Якщо автор у художньому творі використовує події особистого життя як вихідний матеріал, такий твір називається автобіографічним. |
||
2. Автор |
1) особа, яка створила літературний твір; 2) персонаж, дійова особа художнього твору - образ Автора. |
||
3. Агіографія |
житія святих. |
||
4. Акмеїзм |
нереалістичний напрямок, в якому велика увага приділяється психологічному аналізу, а також чимале значення надається естетичній досконалості, красі життя людини. Загальна особливість - звернення до екзотичних тем і предметів. |
||
5. Акровірш |
вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово або словосполучення, найчастіше - це ім'я автора чи адресата; віршована загадка. |
||
6. Алегорія |
зображення абстрактного поняття за допомогою конкретного образу. Алегорія складається з двох елементів: 1) смислового - це якесь поняття або явище (мудрість, доброта, природа тощо), яке прагне зобразити автор, не називаючи його; 2) образно-предметного - це конкретний предмет, істота, зображена в художньому творі. Зв'язок алегорії із зазначеним поняттям більш прямий і менш значний, ніж у сим- вола. |
||
7. Алітерація |
повторення у віршованій формі (рідше - в прозі) однакових приголосних звуків для підсилення виразності мови. |
||
8. Алюзія |
натяк на загальновідомий факт. Алюзії на літературні твори називаються ремінісценціями. |
||
9. Амфібрахій |
трискладова стопа з наголосом на другому складі. |
||
10. Аналогія |
подібність у якомусь відношенні між явищами та предметами. |
||
11. Анапест |
трискладовий віршовий розмір з наголосом на останньому складі. |
||
12. Анафора |
єдинопочаток; повторення слова або групи слів на початку декількох фраз чи стоп. |
||
13. Анекдот |
жанр фольклору: коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням. |
||
14. Андеграунд |
невизнані, найчастіше опозиційні офіційній ідеології напрямки в мистецтві та молодіжній моді. |
||
15. Анонім |
автор твору, який не назвав свого імені. Анонімною є народна творчість. |
||
16. Антитеза |
протиставлення людських характерів, обставин, композиційних елементів тощо. Для створення антитези використовуються антоніми. |
||
17. Антологія |
збірник вибраних творів (переважно віршів) різних авторів, що репрезентує певну епоху, літературний напрям тощо. |
||
18. Антоніми |
слова, протилежні за значенням, які використовуються в поезії як лексична антитеза. |
||
19. Антропоморфізм |
первісне уявлення про те, що тварини, речі та явища природи наділені властивостями людини, тобто мають волю, здатні відчувати й мислити тощо; вважається різновидом уособлення. |
||
20. Апогей |
найвищий ступінь, розквіт, найбільше піднесення чого-небудь. |
||
21. Архаїзм |
слово, його форма або мовний зворот, що на даному етапі розвитку мови застарів або зовсім вийшов із загального вжитку. У певному контексті архаїзми надають мові твору урочистого звучання. |
||
22. Асонанс |
багаторазове повторення у віршованій мові однакових голосних звуків для підсилення її благозвучності. Іноді асонансом називають неточну риму, яка побудована на співзвучності, на збігові тільки наголошених складів або навіть тільки наголошених голосних звуків. |
||
23. Асоціація |
зв'язок між уявленнями, при якому одне уявлення у свідомості людини викликає інші, зумовлений або подібністю, або контрастом, або суміжністю в часі чи просторі. |
||
24. Афоризм |
лаконічне виразне судження, яке містить узагальнення. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. |
||
25. Байка |
невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків. Фабула байки коротка, динамічна і драматична. |
||
26. Балада |
ліро-епічний твір з драматичним сюжетом. Баладі властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації, стислість викладу матеріалу, "магічна" музичність. Балади пов'язані з народними легендами й переказами, поєднують у собі перекази й пісні. |
||
27. Бард |
народний співець-поет. |
||
28. Билини (старини) |
героїко-патріотичні пісні, де йдеться про подвиги богатирів та про події часів Давньої Русі (переважно XI-XVI ст.), які усно передавались із покоління в покоління. |
||
29. Билинка |
розповідь про зустріч із "нечистою силою" самого героя; один із видів легенд. |
||
30. Білий вірш |
неримований вірш з чітким розміром, ритмом. |
||
31. Біографія |
розповідь про життєвий шлях людини, життєпис (може бути науковим, художнім). |
||
32. Бувальщина |
коротка розповідь про незвичайні пригоди чи епізод із життя видатної людини. Іноді має фольклорне походження. |
||
33. Бурлеск |
жанр гумористичної поезії, комічний ефект якої досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться "високим штилем", піднесено. |
||
34. Ввідний епізод |
включення до художнього твору сюжету, прямо не пов'язаного з основною розповіддю, але підпорядкованого основній думці твору. |
||
35. Верлібр |
вільний вірш - один із видів віршів, ритмічна єдність якого ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків (речення, синтагми) і на їх інтонаційній подібності. Верлібр не допускає переносів; не поділяється на стопи, рядки його мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих. Не має рим, не поділяється на строфи. |
||
36. Вертеп |
дуже популярний в Україні в XVIII-XIX ст. мандрівний ляльковий театр, що виступав з виставами на ярмарках у святкові дні. Спершу творцями й виконавцями вертепних драм були школярі й "мандрівні дяки", пізніше - мандрівні групи артистів. |
||
37. Веснянки |
давні за походженням обрядові, переважно танкові дівочі пісні, що виконувалися на святах на честь весни й початку польових робіт. У них - заклик весни з її дарами, мрії про одруження, імітація польових робіт (сіяння). |
||
38. Вірш |
невеликий за розміром твір, побудований за законами віршування. |
||
39. Віршована мова |
ритмічно організована мова з метою посилення її виразності й емоційності. Характеризується своєрідністю інтонації й особливим темпом, пов'язаним з більшою кількістю пауз, ніж це буває у прозі. |
||
40. Водевіль |
невелика п'єса, комедія, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність; розмови героїв чергуються з жартівливими піснями й танцями. |
||
41. Воїнська повість |
жанр давньоруської розповідної літератури, прозовий твір про боротьбу з іноземними загарбниками, в якому прославлялися мужні захисники вітчизни, показувався їх героїзм та відвага. |
||
42. Вимисел художній |
мистецька творчість як процес і наслідок творчої діяльності уяви художника, яка прямо не стосується реальності. Вимисел - необхідна риса художнього відображення життя. |
||
43. Героїчні сказання |
оповідь (різновид легенди) про героїв минулого, які реально існували, про їх подвиги. Основу цих сказань становлять реальні події. |
||
44. Гіпербола |
різке перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ, їх кількості, розмірів, сили тощо, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності з метою виявлення емоційного захоплення або презирства. |
||
45. Гротеск |
тип художньої образності, що грунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібно- го і карикатурного. |
||
46. Гуманізм |
відношення до людей, увага й любов до людини, повага до людської гідності. |
||
47. Гумор |
м'яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища. |
||
48. Дактиль |
трискладова стопа з наголосом на першому складі. |
||
49. Двовірш (дистих) |
найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об'єднаних римою. |
||
50. Декадентство |
нереалістичний напрямок в мистецтві наприкінці XIX - на початку XX ст., для якого характерні настрої песимізму, зневіри, містика, індивідуалізм. |
||
51. Деталь художня |
виразна подробиця, штрих, що особливо збуджує думку, викликає в уяві цілу картину, робить сприйняття дуже відчутним і яскравим. |
||
52. Дилогія |
твір, який складається з двох самостійних частин, пов'язаних між собою єдиним задумом, спільністю сюжетів і персонажів. |
||
53. Діалектизм |
елементи народної мови, місцеві говірки. |
||
54. Діалог |
розмова двох осіб. |
||
55. Драма |
1) один з основних родів художньої літератури (разом з епосом та лірикою), в якому розкриваються явища життя і характери героїв через вчинки та розмову (монолог, діалог, полілог) дійових осіб. Призначений для сценічного втілення; 2) один із жанрів драматичного мистецтва (поряд із комедією та трагедією), для якого характерне напруження дії, зіткнення думок і характерів. |
||
56. Думи |
народні ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події історії України (починаючи з XV ст.), виконувані народними співцями речитативом під акомпанемент кобзи, ліри, бандури. У думах немає поділу на строфи. |
||
57. Езопова мова |
особливий вид іносказання, мова натяків, яка маскує думку. |
||
58. Еклога |
вірш на тему із сільського життя. |
||
59. Експозиція |
компонент сюжету - введення в дію, зображення умов та обставин, які передують безпосередньому початку дій. Місце у творі довільне, але переважно на початку твору. В експозиції відбувається знайомство читача з часом, історичними умовами, персонажами. |
||
60. Експромт |
швидке створення твору будь-якого жанру "на очах" у слухачів. |
||
61. Елегія |
ліричний вірш, перейнятий настроєм суму. |
||
62. Епіграма |
невеликий вірш, що висміює якусь особу. |
||
63. Епіграф |
короткий напис (цитата), який вміщується перед текстом; передає основну ідею, настрій або колізію твору. Епіграф задає тон, натякає на те, про що розповідатиметься у творі. |
||
64. Епізод |
невеличкий уривок, фрагмент, відносно завершена та самостійна частина літературного твору, що зображує закінчену дію або важливий у долі персонажа момент. |
||
65. Епілог |
коротке оповідання про те, що відбувалося з дійовими особами твору після закінчення основної сюжетної дії; заключна частина твору, в якій вказується напрям подальшого розвитку подій та доля героїв; іноді дається оцінка зображуваному. |
||
66. Епітафія |
надгробний напис, часто у віршованій формі. |
||
67. Епітет |
художнє означення, яке підкреслює певну властивість предмета або явища. |
||
68. Епіфора |
єдинозакінчення. |
||
69. Епопея |
прозовий жанр; роман (або цикл романів), який відображає великий період історичного часу або історичну подію у всій багатомірності і суперечності; велика форма епічного роду літератури. Епопея зображує події, в яких вирішуються долі нації, народу, всієї країни. Вона також показує життя і побут усіх прошарків зображуваного суспільства. |
||
70. Епос |
один із основних родів літератури, який відображає життя детально, частіше - у формі оповіді про людину, її долю і події, в яких вона брала участь. Основні види (жанри) епосу: епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис, байка. |
||
71. Етюд |
заготовка частин майбутнього твору мистецтва, виконаного з натури. |
||
72. Жанр літературний |
форма, в якій проявляються основні роди літератури, тобто епос, лірика, драма та їх різновиди, наприклад, в епосі - билина, казка, роман, повість і т.д. |
||
73. Зав'язка |
початковий момент у розвитку подій, зображуваних у художньому творі (іноді - початок конфлікту); епізод, який визначає все наступне розгортання дії. |
||
74. Загадка |
жанр усної народної творчості; афористичний твір, що складається із стислого поетичного, часто ритмізованого вислову, в якому певний предмет чи явище зображується через його метафоричний еквівалент. |
||
75. Задум |
творчий начерк письменника, в якому намічається основа майбутнього твору; первинна загальна схема майбутнього твору (може не збігатися із втіленням). |
||
76. Зачин (заспів) |
стійка словесна формула, з якої починаються казки, билини та інші фольклорні твори епічного жанру. |
||
77. Звукова організація мови |
цілеспрямоване застосування елементів звукового складу мови: голосних або приголосних звуків, наголошених і ненаголошених складів, пауз, інтонацій, повторів тощо. |
||
78. Звукові повтори |
повторення схожих звукових сполучень у художній мові, які використовуються для посилення художньої виразності. |
||
79. Звуконаслідування |
передавання за допомогою звуків, звукосполучень різноманітних шумів, голосів тварин, птахів тощо. |
||
80. Зображувальні засоби |
художні способи та прийоми відтворення дійсності, які дозволяють передавати її зримо, відчутно. |
||
81. Зоопсихологізм |
зображення предметів та явищ із здогадного письменником погляду тварини. При цьому автор прагне до максимально точного та повного відтворення можливих "думок" та "почуттів" саме тварини. |
||
82. Ідеал |
уявлення про досконалість; зображення прекрасного як належного. |
||
83. Ідейність |
вираження ставлення автора до зображуваного, авторське розуміння й оцінка відображеної в його творі дійсності; вираження в художньому творі думки автора про сутність виведених характерів та явищ. |
||
84. Ідея |
узагальнююча, центральна думка твору, його сенс; те, що хотів сказати автор. |
||
85. Ідея авторська |
тлумачення, яке дає автор відображеним ним фактам життя; їх суб'єктивна оцінка (може відповідати й не відповідати читацькому розумінню життя; може бути прогресивною й обмеженою). |
||
86. Ідея об'єктивна |
об'єктивне тлумачення поданого у творі письменником матеріалу (багатство реального змісту може бути ширшим, ніж висновки, зроблені автором). |
||
87. Ілюзія |
обман почуттів, дещо уявне, нездійсненне; мрія. |
||
88. Імажинізм |
нереалістична течія межі ХІХ-ХХ ст., у якій декларувалися естетичні принципи "чистого мистецтва" та самоцінність слова-образу. |
||
89. Імпресіонізм |
течія в мистецтві й літературі другої половини XIX - початку XX ст., представники якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб'єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів, переживань, але без заглиблення в їх суть. |
||
90. Імпровізація |
швидкий, без попередньої підготовки, твір на задану тему (може бути усним і письмовим); поетичний відгук на подію. |
||
91. Інверсія |
непрямий порядок слів у реченні з метою надання певному слову особливої виразності. |
||
92. Індивідуальний |
особистий, притаманний тільки одній окремій людині, суб'єкту. |
||
93. Індивідуум |
1) кожний самостійний організм; 2) окрема людина, особистість. |
||
94. Інтермедія, (Інтерлюдія) |
смішні побутові сценки з народного життя, які виконувались артистами в перервах (антрактах) між діями драми на серйозні, переважно релігійні теми. Інтермедія в історично-літературному плані - прямий попередник новітньої реалістично-побутової п'єси. |
||
95. Інтер'єр |
зображення внутрішнього простору приміщення. |
||
96. Інтонація |
тон, спосіб вимови, який дозволяє передати ставлення того, хто говорить, до предмета мовлення; смислова мелодія мови. |
||
97. Іронія |
іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане у контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином приховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали. |
||
98. Історизм |
здатність художньої літератури передавати певну історичну епоху в конкретних людських долях і подіях. |
||
99. Казка літературна (авторська) |
епічний твір чарівно-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру, написаний певним автором. Виражає погляд на світ, притаманний конкретному письменнику, а не всьому народові. Авторська казка тісно пов'язана з народною. |
||
100. Казка фольклорна (народна) |
народний епічний твір чарівно-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру із своєрідною традиційною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному викриттю негативних образів. |
||
101. Каламбур |
гра слів, заснована на використанні омонімів у комічному чи сатиричному контексті. |
||
102. Катарсис |
"очищення", "просвітлення" людської душі під впливом страждань. |
||
103. Кільце |
повторення у кінці твору яких-небудь елементів його початку (звукових, лексичних, синтаксичних, смислових). |
||
104. Кіноповість |
повість, що написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму. |
||
105. Класик |
видатний, загальновідомий письменник, діяч науки або мистецтва, творчість якого є зразком у певній галузі. |
||
106. Класицизм |
літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики - принцип раціоналізму та "наслідування природи". Для класицизму характерно: прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів; сувора ієрархія жанрів; вимога трьох єдностей: дії, часу, місця. |
||
107. Класична література |
зразкова, найбільш цінна в ідейному та художньому сенсі література як минулого, так і сучасного. |
||
108. Колізія |
зіткнення протилежностей (інтересів, принципів життя окремих осіб) у художньому творі, яке виражається в окремих подіях. |
||
109. Коломийки |
(від назви міста і річки Коломиї на Івано-Франківщині) дуже поширені, особливо на західноукраїнських землях, короткі, переважно дворядкові з жіночою римою пісні, часто жартівливого характеру, виконувані за усталеною мелодією як приспівки до танцю або без нього. Кожен 14-складовий рядок коломийки відзначається цезурою після 8-го складу. |
||
110. Колорит |
характерна особливість художнього твору, епохи, місцевості тощо. |
||
111. Колядки |
давні за походженням обрядові величальні пісні, які церква приурочила до зимових різдвяних свят, хоч у них значне місце займають мотиви весняної сільськогосподарської праці. Колядковий вірш - це переважно 10-складовий двоколійний вірш з дворядковою строфою. |
||
112. Комічне |
смішне. |
||
113. Компіляція |
укладання твору з творів інших авторів. |
||
114. Композиція |
співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна побудова, розміщення та взаємозв'язок частин, образів, епізодів; побудова твору, зумовлена його змістом і жанровою формою. |
||
115. Контекст |
система значень та понять, яка виражає набагато більше, ніж безпосередній сенс слів, що її складають. Контекст визначає єдність смислового змісту та мовленнєвої форми. |
||
116. Конфлікт |
гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, покладене в основу дії. Розвиток конфлікту дає рух сюжетній дії. |
||
117. Крилаті слова |
влучні вислови, що набули великої популярності: висловлювання видатних осіб, цитати з художніх творів, назви істот, подій, що стали символічними. |
||
118. Кульмінація |
момент найвищого напруження дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характер героїв гранично ясно. |
||
119. Лаконізм |
гранична стислість вислову, спрямованість і точність мови, що може сягати афористичності. |
||
120. Легенда |
один із жанрів фольклору, народний переказ про подію, в основі якої - фантастичний, незвичайний образ або уявлення, що сприймається як достовірне. Сюжет легенди базується на реальних або ймовірних фактах. |
||
121. Лейтмотив |
деталь, конкретний образ, багато разів повторюваний, згадуваний, який проходить через усю творчість письменника чи окремий твір. |
||
122. Лексика |
сукупність усіх слів мови, або окремого твору, або творчості певного письменника. |
||
123. Лінгвістика |
наука про мову, мовознавство. |
||
124. Лірика |
один із основних родів літератури, який відображає життя за допомогою відтворення окремих думок, почуттів і переживань, викликаних тими чи іншими обставинами; особливий рід літературно-художніх творів. Характерна особливість лірики - віршована мова. |
||
125. Лірична проза |
твір будь-якого прозового жанру, емоційно насичений, пронизаний авторським почуттям. |
||
126. Ліричний герой |
образ автора (його ліричне "Я"), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Ліричний герой не тотожний авторові. |
||
127. Ліричний відступ |
композиційно-стилістичний прийом, який полягає у відхиленні автора від прямої сюжетної лінії, авторська мова, розмірковування, висловлення, яке виражає безпосереднє ставлення автора до зображуваного. |
||
128. Література художня |
особливий вид суспільної свідомості; мистецтво слова; вид мистецтва, що відтворює образну, чуттєву, суб'єктивну картину світу і зберігає відбиток людської душі; письмова форма словесного мистецтва, одна з форм художнього освоєння та відображення світу, дійсність в образах. |
||
129. Література |
художній спосіб пізнання дійсності. |
||
130. Літературна мова |
художньо оброблена, зразкова форма загальнонаціональної мови; мова літератури. |
||
131. Літературний герой (персонаж) |
образ людини в художньому творі. |
||
132. Літературний портрет |
один із засобів творення образу, зображення героя: його обличчя, фігури, одягу, манери поведінки. |
||
133. Літературний процес |
історичний розвиток, функціонування руху національної та світової літератури. |
||
134. Літопис |
послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником; найдавніший вид оповідної давньоруської літератури. |
||
135. Літота |
художнє применшення величини, сили, значення явища. |
||
136. Лубок |
народна картинка, що друкувалася з вирізаної на липовій дошці основи. |
||
137. Лубочна література |
пояснювальні тексти до лубочних картин, які продавалися на базарах. Сюжети та герої - примітивні. |
||
138. Мадригал |
короткий ліричний (рідше сатиричний) вірш на тему кохання; дотепний віршований комплімент (іноді іронічний), адресований жінці. |
||
139. Макаронічна мова |
мова, засмічена іншомовними словами (варваризмами) або словами, зміненими на зразок іншомовних. |
||
140. Манускрипт |
рукопис будь-якого розміру та вигляду: на папері, папірусі, тканині, у згортках чи окремих аркушах. |
||
141. Медитація |
форма філософської лірики; вірш, в якому поет висловлює свої думки про пережите, про життя і смерть тощо. |
||
142. Мемуари |
хронікальна та фактографічна оповідь від особи автора; у цій оповіді відбиваються справжні події, які колись реально відбувалися, а тепер пригадуються. |
||
143. Метафора |
переносне значення слова, засноване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або контрастністю. Різновидом метафори є уособлення (уподібнення неживих предметів істоті) та уречевлення (уподібнення істоти неживим предметам). |
||
144. Метод художній |
особливий тип образного бачення світу, його відтворення та перетворення; особливий принцип добору та узагальнення життєвого матеріалу, виявлення в ньому головного; загальний тип підходу письменника до дійсності. Основні методи: реалістичний та нереалістичний. |
||
145. Метонімія |
накладання на переносне значення слова його прямого значення внаслідок суміжності (вивчати Шевченка, переписувати Сковороду тощо). |
||
146. Містерія |
масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд, яка виконувалась у святковий день на майдані в містах середньовічної Західної Європи. Між сценами вставлялися світські (нерелігійні) інтермедії. |
||
147. Містифікація |
свідоме зазначення неправдивого авторства з метою літературної та суспільно- політичної дискусії або літературної гри. |
||
148. Міф |
ранній вид усної народної творчості, який відображає в образах прагнення людини зрозуміти походження світу та життя на землі і пояснити його, виходячи з переконання в існуванні божественних сил; сказання, яке передає уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про богів і героїв; певне уявлення про світ, світовідчуття давньої людини, втілене і передане в образах. |
||
149. Мова художнього твору |
основний засіб зображення картин життя, художніх характерів, художніх образів, які використовує у своїй творчості письменник. До засобів мови художнього твору належать поетична лексика, поетичний синтаксис та евфонія - особливості звучання. |
||
150. Модернізм |
термін, який характеризує напрям у мистецтві початку - середини XX століття. Основна властивість модернізму - прагнення митців нереалістичного напрямку до оновлення застарілих художніх систем. Модернізм об'єднує різні нереалістичні течії: експресіонізм, імпресіонізм, футуризм, акмеїзм, сюрреалізм тощо. |
||
151. Монолог |
мова однієї людини в художньому творі, розгорнуте висловлювання одного персонажа або оповідача. |
||
152. Напрям літературний |
тип духовно-практичного освоєння світу, який має змістову структуру, особливості художньої форми і складає якісно своєрідний етап у поступальному художньому розвитку. Конкретно-художня форма розвитку художнього методу. |
||
153. Нарис |
наближена до документальної оповідь про реальну подію або людину; роль вимислу в нарисі мінімальна. |
||
154. Народність |
близькість художнього твору, його духу широким народним масам; художнє втілення народних уявлень, інтересів, оцінок у тематиці, проблематиці, ідеях, пафосі, сюжеті, характерах, засобах художньої виразності, відтворення народної психології; зображення та оцінка подій з погляду народу. |
||
155. Неологізм |
новоутворені слова та вислови мови, які відбивають основні поняття, явища або посилюють виразність мови; створюються на основі наявних форм відповідно до законів мови. |
||
156. Неокласицизм |
тенденція в розвитку літератури і мистецтва, яка проявляється після занепаду класицизму як літературного напряму. |
||
157. Неоромантизм |
романтизм у нових умовах, художній метод в літературі й мистецтві, коли митець, не задовольняючись реальністю, створює картини бажаного життя, витвореного мрією. |
||
158. Несюжетні елементи |
вставні епізоди та ліричні (авторські) відступи. їх основна функція - розширити рамки зображуваного, дати можливість авторові висловити свої думки і почуття з приводу різних явищ життя, які не пов'язані з сюжетом. |
||
159. Новела |
один із жанрів епосу; близька до оповіді жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв'язки. Характеризується динамічністю інтриги та увагою до особистості героя, його свідомості та вчинків. |
||
160. Образ художній |
особлива форма відображення дійсності мистецтвом; зображення людського життя, окремих його сторін в індивідуалізованій формі. Об'єднує в собі загальне і часткове, узагальнення та індивідуалізацію. |
||
161. Ода |
вірш величального характеру на честь якоїсь особи або події. |
||
162. Октава |
восьмивірш; строфа з восьми рядків, шість з яких пов'язані перехресною римою, а два заключні - парною римою. |
||
163. Опис |
вид оповіді, в основі якої - зображення статичної картини. |
||
164. Оповідання |
прозовий твір малого обсягу з динамічним розвитком сюжету. Звичайно в оповіданні зображується один епізод або подія з життя героїв; дійових осіб в оповіданні небагато; описані події відбуваються в обмеженому часі. |
||
165. Оповідач |
умовний образ людини, від особи якої ведеться розповідь (оповідач може не збігатися з образом автора). |
||
166. Оповідь |
зображення дій та подій зовнішнього до оповідача світу; мова персоніфікованого оповідача або авторська мова (весь текст, крім прямої мови персонажів), включає в себе опис, міркування, характеристику, непряму мову персонажів. |
||
167. Особистість |
стійка система соціально значущих рис, які характеризують індивіда як людину тієї чи іншої спільноти або суспільства. |
||
168. Парадокс |
міркування, яке різко відрізняється від традиційного, загальноприйнятого, а іноді суперечить здоровому глузду; почасти - різновид дотепу. |
||
169. Паралелізм |
один із видів повтору (синтаксичного, лексичного, ритмічного); композиційний прийом, який підкреслює зв'язок кількох елементів художнього твору; аналогія. |
||
170. Пафос |
емоційно-оцінювальне ставлення письменника до зображуваної ним дійсності, яке відзначається великою силою почуттів; емоційне звучання, настрій твору, який визначає його загальну тональність. Розрізняють пафос героїчний, трагічний, комічний; утверджувальний, заперечний, піднесений. |
||
171. Пейзаж |
опис, картина природи, в якій розгортається дія. Пейзаж може підкреслювати або передавати душевний стан персонажів, при цьому внутрішній стан людини уподібнюється або протиставляється природі. |
||
172. Переказ |
усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Перекази за своїм змістом близькі до легенд і сказань, але відзначаються більшою мірою фактичної достовірності і відсутністю казково-фантастичних елементів. |
||
173. Переносне |
додаткове значення слова, яке виникає внаслідок подібності предметів, явищ, ознак, значення. |
||
174. Персонаж |
загальна назва будь-якої дійової особи літературного твору. Розрізняють головні, другорядні та епізодичні персонажі. |
||
175. Підтекст |
неявний смисл, який може не збігатися з прямим смислом твору. |
||
176. Пірихій |
допоміжна стопа, що складається з двох ненаголошених складів. |
||
177. Повість |
прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя; середня епічна форма. За обсягом повість більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя; в повісті більше дійових осіб. |
||
178. Поезія |
особлива організація художньої мови, яка відзначається ритмом і римою - віршовою формою. Почасти термін поезія вживається у значенні "твори різних жанрів у віршах". |
||
179. Поема |
великий віршований твір із сюжетно-оповідною організацією, повість або роман у віршах, багаточастинний твір, у якому присутні епічне і ліричне начала. Поему відносять до ліро-епічного жанру літератури. |
||
180. Позитивний |
персонаж твору, в якому автор втілює своє уявлення про моральні цінності, герой |
||
181. Порівняння |
форма поетичної мови, що ґрунтується на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити одне з них за допомогою іншого. |
||
182. Портрет |
зображення зовнішності героя твору (обличчя, фігури, одягу, манери поведінки) як засіб його характеристики; різновид опису. |
||
183. „Потік” |
безпосереднє відтворення думок, переживань, почуттів, асоціацій як єдиного по- свідомості" току "зсередини". |
||
184. Приказка |
жанр народної творчості; влучний образний вислів, влучний натяк на судження. |
||
185. Прислів'я |
короткі сталі афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища. |
||
186. Притча |
невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі; притча споріднена з байкою. Є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань народу (у фольклорі), автора (в літературному творі) і використовується з метою прямої настанови читачу в питаннях суспільної поведінки. |
||
187. Проблема |
складне питання, поставлене в літературному творі. |
||
188. Проблематика |
сукупність проблем, порушених у творі. Проблеми можуть мати різний рівень - головна та інші проблеми, що її доповнюють, розкривають. |
||
189. Проза |
всі види невіршованої організації мови. На відміну від віршів прозова мова немелодійна, неритмічна. Виділяють три основні жанрові форми прози: оповідання, повість, роман. |
||
190. Пролог |
своєрідний вступ до твору, в якому йдеться про події, прямо не пов'язані з основною дією, але такі, що впливають на розуміння основних питань твору (пейзаж місцевості, де відбуватиметься дія, розповідь про минуле героя тощо). |
||
191. Прототип |
реальна особа, що стала основою для створення літературного образу. |
||
192. Псевдонім |
вигадане ім'я, використовуване письменником для приховування справжнього імені з певних причин. |
||
193. Психологічний аналіз |
глибоке, детальне відтворення внутрішнього світу персонажа, його почуттів, думок, переживань, спонукань. |
||
194. Публіцистика |
особливий вид літератури, звернений до найактуальніших проблем, вирішення яких має велике значення для суспільства. |
||
195. Реалізм |
один із творчих методів у літературі та мистецтві, що за допомогою типізації відбиває життя в образах, які відповідають суті явищ життя. |
||
196. Реалістичний твір |
твір, у якому автор прагне відтворити і зобразити життя достовірно, в правдоподібних образах; прагне об'єктивності, узагальнення, типізації. |
||
197. Ремарка |
авторське пояснення в тексті драматичного твору, що коротко характеризує місце дії, портрет, вчинки героїв, їхні інтонації тощо. |
||
198. Ремінісценція |
несвідомий або цілеспрямований спогад про інший твір; його перероблене відтворення з метою викликати асоціації у читачів. |
||
199. Ретардація |
уповільнення розвитку сюжетної дії за допомогою введення несюжетних компонентів: описів, ліричних відступів тощо. |
||
200. Рефрен |
повторення якогось рядка або групи рядків у кінці строфи. |
||
201. Рід літератури |
спосіб зображення дійсності у художніх творах. У художній літературі визначають три основні роди: епос, лірика, драма. |
||
202. Рима |
повтор звуків, які пов'язують закінчення двох або більше рядків; співзвучність у кінці рядків. |
||
203. Ритм |
повторюваність у віршованій мові однорідних звукових, інтонаційних, синтаксичних особливостей (може бути мелодійним і немелодійним); періодичне повторення якихось елементів віршованої мови через певні проміжки; впорядкованість звукового складу вірша. |
||
204. Риторичне заперечення |
заперечна відповідь на ймовірну репліку уявного співрозмовника. |
||
205. Риторичне звертання |
звернення до уявного співрозмовника. |
||
206. Риторичний оклик |
вислів, мовлений з особливою окличною інтонацією, за допомогою чого передаються різні емоційні оцінки зображуваного. |
||
207. Риторичне запитання |
запитання, яке не передбачає відповіді; воно виступає як ствердження і посилює емоційність висловлювання. |
||
208. Розвиток дії |
система подій, які випливають із зав'язки; протягом розвитку дії конфлікт, як правило, загострюється. |
||
209. Розв'язка |
вирішення конфлікту або вказівка на можливі шляхи його вирішення; заключний момент у розвитку художньої дії твору. Як правило, у ній або вирішується конфлікт, або демонструється його принципова невирішуваність. |
||
210. Розмір віршований |
послідовно виражена форма віршового ритму (визначається кількістю складів, наголосів, стоп - залежно від системи віршування). |
||
211. Роман |
великий епічний твір, у якому зображається всебічна картина життя великої кількості осіб у певний період часу; одна з великих форм епічного роду літератури. |
||
212. Романтизм |
літературний напрям у художній літературі, який виявляється у зображенні ідеального героя, його духовного світу та ідеалів, заради яких герой вступає у боротьбу. |
||
213. Романтичний герой |
герой романтичного твору, який страждає від відчуження, від неможливості змінити своє становище та навколишній світ. Він ідеальний: красивий зовнішньо і з багатим духовним світом, здійснює вчинки відповідно до своїх ідеалів, жертвує собою в ім'я ідеалів та людей, суспільства. |
||
214. Сарказм |
зла, в'їдлива насмішка, вищий ступінь іронії. |
||
215. Сатира |
вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного. |
||
216. Силабо-тонічна система віршування |
система віршування, яка визначається кількістю складів, наголосів та їх розміщенням у віршовому рядку. |
||
217.. Символ |
предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища. |
||
218. Символізм |
нереалістична течія рубежу ХІХ-ХХ ст. Основна властивість - освоєння "речей у собі", віра в ірраціональну магію поетичного слова. |
||
219. Синкретизм |
злитість, нерозчленованість, характерна для первинного стану в розвитку чого-небудь, наприклад первісного мистецтва (пісня, танок). |
||
220. Синоніми |
слова, близькі або тотожні за значенням. |
||
221. Співомовка |
короткий гумористичний вірш, часто побудований на народному анекдоті, приказці. |
||
222. Спондей |
допоміжна двоскладова стопа з обома наголошеними складами. |
||
223. Стиль |
сукупність елементів художньої форми; наскрізний принцип художньої форми. Стильова визначеність характерна і для окремого твору (стиль твору), і для творчої індивідуальності письменника (стиль письменника), і для групи творів авторів (стильова тенденція, стильова течія). |
||
224. Стопа |
поєднання наголошеного складу з групою ненаголошених, яке повторюється в кожному рядку вірша. |
||
225. Строфа |
група рядків вірша, пов'язаних смислом, римою, ритмом. |
||
226. Сюжет |
система подій у художньому творі, подана в певному зв'язку, яка розкриває характери дійових осіб та ставлення письменника до зображуваних життєвих явищ; послідовність подій, яка складає зміст твору. |
||
227. Тавтологія |
повторення слова або кількох слів, словосполучень, частин тексту, близьких за значенням. |
||
228. Тема |
предмет зображення; те, про що написаний твір. |
||
229. Тип |
художній образ, який увібрав найбільш суттєві риси людей певної епохи, соціального середовища тощо. |
||
230. Трагедія |
один з жанрів драми, розвиток дії якого надзвичайно загострений; закінчується крахом життєвих цінностей героя, а то й його смертю. |
||
231. Традиція |
наступність між явищами життя чи літератури. |
||
232. Тропи |
слова та вислови, що використовуються в переносному значенні (порівняння, епітет; метафора, метонімія, іронія, гіпербола, літота тощо). |
||
233. Усмішка |
різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею; доброзичливий гумор. |
||
234. Фейлетон |
художньо-публіцистичний жанр літератури сатиричного характеру, в основі якого лежить реальний факт. |
||
235. Фольклор (усна народна творчість) |
сукупність різних видів і форм словесної творчості, яка побутує в усній формі та створюється колективно. |
||
236. Характер художній |
образ людини (особи) у творі, поданий з достатньою повнотою, в єдності загального та індивідуального, об'єктивного та суб'єктивного; сукупність зовнішніх та внутрішніх рис особистості героя. |
||
237. Хорей |
двоскладовий віршовий розмір з наголосом на першому складі. |
||
238. Хроніка |
прозовий жанр літератури, який відображає суспільно-історичні, військово-історичні або сімейно-побутові події у хронологічному порядку. |
||
239. Хронотоп |
художній час і художній простір; просторово-часова організація твору. |
||
240. Цитата |
дослівний витяг з тексту. |
||
241. Ямб |
двоскладовий віршовий розмір з наголосом на другому складі. |
||