Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020


Богдан-Ігор Антонич (1909 - 1937)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. Народився в сім'ї греко- католицького священика в с. Новиця на Лемківщині (Австро-Угорщина). Під час навчання у Львівському університеті на філософському факультеті (слов'янська філологія) почав наполегливо вивчати українську мову. Перший вірш опублікував 1931 року в журналі “Вогні”. Б.-І. Антонич є автором шести книг поезій. Перша збірка віршів “Привітання життя” вийшла 1931 року. Першорядним українським поетом визнали після виходу збірки “Три перстені” (1934). Окрім цього, устиг видати “Книгу Лева” (1936). Упорядкував ще три: “Зелена Євангелія”, “Ротації”, “Велика гармонія”, які було опубліковано після смерті поета. Пробував себе в прозі (незакінчена новела “Три мандоліни”, фрагмент повісті “На другому березі”). Склав лібрето до опери “Довбуш”. Чудово малював, грав на скрипці і писав музику, що вплинуло на його лірику. Помер у 1937 році. Поховано у Львові.

У творчості Богдана-Ігоря Антонича найвиразніше проступають риси символізму і міфологічної поетики.

Міфологізм - спосіб поетичної реалізації міфологічного мислення в художньому творі, який засновано на індивідуальному використанні відомого міфу в новому контексті.

Характеризуючи світогляд поета, слід виходити із його розуміння ролі митця в суспільстві, призначення поезії. Антонич убачав її завдання й мету не в ідеологічній обслузі тієї чи іншої партії, а в здатності творити на рівні загальнолюдських гуманістичних ідей, у прагненні злитися з природою. Богдан-Ігор Антонич, який “хотів і мав відвагу йти самітно і бути собою”, заявив про себе як поет із оригінальною системою образного мислення, надзвичайно емоційною вразливістю на найтонший рух природи. Антонич сповідував ідею неподільної, гармонійної єдності людини і природи, людини і космосу, прагнув пізнати і відтворити рух незнищенної матерії в безконечній змінності форм. Сам поет зазначав, що на його творчості позначився вплив Болта Вітмена (американського поета): “Несмілий підходжу до традицій моєї землі. Це не значить, щоб я національний стиль розумів як щось скам'яніле й невідсіжуване. Тут тобі хвала, сивобородий міністре республіки поетів, Боте Вітмене, що навчив ти мене молитись стеблинам трави. Разом з тобою звеличую найтайніше і найдивніше явище: факт життя і факт існування”. Зокрема, малюючи автопортрет, поет в однойменному вірші декларує своє пантеїстичне світовідчуття:

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля.

Антонич відчуває себе частинкою природи: “Я не людина, я рослина, а часом я мале лися”. Поет визнає своїми богами кущі, дерева, звірів, квіти, потоки, а щоб мати з ними добрі стосунки, він вивчає їхню мову, переймає їхню віру. Таке поєднання біологізму й української національної стихії є витвором суто антоничівського світогляду.

Ірина Вільде про Богдана-Ігоря Антонина: “Антонин як поет дійсно “нелегкий”, Щоб його зрозуміти й відчути, треба вчитись в його поезії. І коли можна порівняти поезію до музики, то Антонин вам не Штраус, а Вагнер. А чи твори Вагнера втрачають що-небудь на тім, що вони не для всіх приступні? Хай буде небагато, але хай будуть вибрані. Поезії Антонина теж потребують “вибраних” читачів.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.