Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Поезія Рідна мати моя (Пісня про рушник)
Андрій Малишко (1912 - 1970)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Малишко Андрій

Присвячена материнській любові й відданості, материнській печалі й величі. Образ матері тут набуває узагальненого значення й асоціюється з образом України, яка для ліричного героя така ж ласкава, щедра, любляча і в розмаїтті кольорів, звуків, стихій озивається в пісні до кожної чутливої душі.

З глибинних джерел фольклору черпає Андрій Малишко барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У її погляді — тривога і смуток, надія на щасливе майбутнє її дорослої дитини, побажання добра й затишку в невідомих краях. Красу материнської душі поет розкриває за допомогою виразних поетичних деталей: мати “ночей не доспала”, рушник синові “на щастя, на долю дала”. Любовно вимальований і портрет матері за допомогою простих, але виразних епітетів:

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Мати журиться, розлучаючись із сином, але вірить у його світлу долю, і цю віру автор утілює в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини і материнське благословення одночасно.

Вишитий рушник - народнопоетичний символ. Він відомий і шанований у народі здавна. Дівчина дарувала милому на дорогу хустину, мати, проводжаючи дорослу дитину у великий світ, давала “на щастя, на долю” рушник. Рушникам оздоблюють світлиці, їх подають на сватанні, на рушник стають молодята під час весілля.

З цим образом пов'язані в ліричного героя найсвітліші спогади про матір, дитинство і рідні краї. Він і крізь роки бачить “зелені луги”, “росянисту доріжку”, чує музику “солов'їних гаїв”, “тихий шелест трав, щебетання дібров”. Ці художні деталі створюють ніжний пастельний пейзажний малюнок, який виповнює серце кожної людини світлими почуттями.

“Пісня про рушник” сприймається як монолог сина, який знаходить у душі найніжніші слова, щоб подякувати матусі за всі її турботи, вірну любов і безмежну ласку.

У поезії використано анафору “І”, якою починається 14 рядків з 18, виконуючи роль градації (посилення смислової значимості) синівських почуттів до рідної людини. А ще такий повтор надає поезії мелодійності й особливого пісенного ліризму:

Я візьму той рушник, пристелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

“Пісня про рушник” була створена як пісня до кінофільму “Літа молодії” і стала народною.

Саме близькість до фольклору визначає такі якості поезії Малишка, як пісенність, прозорий і чіткий вислів, розмовні інтонації. Лексика в Андрія Малишка проста і в той же час романтично піднесена, як і в народній пісні. Типовими для його поезії є синонімічні повтори (стежки-доріжки, рута-м'ята, хліб-сіль тощо), образи-символи (зоря, сонце, веселка, барвінок), які уособлюють красу рідної землі, простих людей, силу його синівської любові до них. Як і в народній поезії, у Малишка немає складних синтаксичних конструкцій.

“Людина полум'яного темпераменту, творчого шаленства, він згорів дочасно. Упав на півшляху. Полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев'янучу красу своїх пісень ... Вогнистий син України, улюбленець народу ... співець життя, молодості, любові - такий він для нас, незабутній Андрій Малишко.” (Олесь Гончар.)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.