Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Задивляюсь у твої зіниці
Василь Симоненко (1935 - 1963)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: патріотична й громадянська.

Твір побудовано у формі звернення сина до матері-України. Про близькість, нерозривність зв'язку з батьківщиною свідчить дієслово “задивляюсь” у першій строфі твору. Ліричний герой немовби зупиняється серед життєвого виру, аби подивитися в материні очі й набратися в них натхнення, спокою, упевненості, долучитися до її героїчного минулого:

Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, наче рань.

Крешуть в них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.

Україна для поета - найдорожче у світі. Він називає її дивом, своєю молитвою, віковою розпукою, оскільки стільки віків доводилося їй виборювати своє право на існування, хоч ця боротьба не припинилася й досі: Україно, ти моя молитва.

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Ліричний герой віддає любій матері всю свою душу й серце, він не перестає захоплюватися її красою, самодостатністю:

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

У цих стосунках зайві всі недруги, амбітні держави-сусіди. Усамітненій сповіді в любові до матері не повинно бути сторонніх:

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Заключний акорд вірша звучить так:

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

Таким бачить своє майбутнє ліричний герой твору - кровне єднання з державою: він залишиться крапелькою крові на малиновім козацькім стягові.

Україна у творі Василя Симоненка постає дужою, величною, вродливою, гордою, зі своєю історією, мовою, традиціями, культурою. Саме вона наділила ліричного героя духовою міццю, незглибимою душею, незборимою жагою до життя. Такою гордою, самодостатньою, незалежною Україною має пишатися кожен із нас.

Вірш “Ти знаєш, що ти — людина ...” прозвучав як гнівна інвектива на адресу Сталіна і його осатанілих поплічників, які всіма силами намагалися розтоптати людську гідність, нівелювати особистість, перетворити людину на гвинтик і коліщатко страшної “совєтської” системи. Саме розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність очищає від бруду і підносить на невидані й недозволені на той час висоти В.Симоненко. Навіть сьогодні перевертає душу і примушує замислитися над, здавалося б, простими і збаналізованими від своєї загальновживаності словами цей твір:

Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя - едина.

Очі твої - одні.

Вірш починається і закінчується приблизно однаковими словами. Такий прийом називається обрамлення. Використовує автор також риторичні запитання.

Цей простий вірш в викликом і застереженням не лише для тих, хто свідомо нищить людську гідність іншого, цей вірш є і повсякденним нагадуванням кожному з нас про те, щоб ми самі не позбавляли себе цього гордого імені своєю часто не вельми ґречною поведінкою. Кожному з нас не є зайвим ще раз подумати, чи так я живу, переглянути своє ставлення до життя і до інших людей, щоб могли про нас сказати добре слово.

Перефразовуючи самого Симоненка, можна твердити, що найскладніша поезія - проста. І хоч щодо жанрів і віршових форм він залишався традиційним, та сила його поезії у щирості й правдивості, а ще в безмежній любові до людини.

Стилю Василя Симоненка притаманна афористичність. Він ніби готував свої рядки для бронзових чи гранітних літер і, здається, вимагав од поезії не лише нових відкриттів світу, а й створення моральних, політичних, загальнолюдських обов'язків і прав, які мають у майбутньому суспільстві заступити юридичні закони:

1) “Україно, ти для мене диво. І нехай пливе за роком рік. Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік”;

2) “Хай мовчать Америка й Росія, коли я з тобою говорю”;

3) “Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати”;

4) “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”;

5) “Бо величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем”;

6) “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!”;

7) “Ти знаєш, що ти - людина? Ти знаєш про це чи ні?”.

“Не якимись формальними новаціями вразив нас Симоненко, не вишуканим мереживом слів, а тією внутрішньою красою, істинністю почуттів, інтелектуальною наповненістю, щирим юнацьким поривом, що властиві його найкращим поезіям.” (О.Гончар.)

“Василь Симоненко коротким життям заробив чесне безсмертя, хоч про свою дочасну і позачасну славу ніколи не думав.” (Д.Павличко.)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.