Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Балада про соняшник
Іван Драч (народився 1936 року)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Драч Іван

Асоціативність - ускладнена і своєрідна якісна ознака поетичного стилю Івана Драча. “Балада про соняшник” - не виняток і ґрунтується па образній символіці, яка сягає корінням народних, дуже давніх, ще язичницьких вірувань про незвичайні перетворення в житті людей і в природі.

У баладі Івана Драча постають сюрреалістичні видива і стається дивне диво з сільським хлопчиком-соняшником, у якого “були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене”, він бігав наввипередки з вітром, рвав груші, купався коло млина, стрибав на одній нозі, щоб вилити воду з вуха — і ... раптом побачив сонце, “що їхало на велосипеді, обминаючи хмари в небі”:

В соняшника були руки і ноги.

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців із рогатки.

Це фантастичне видиво спричинилося до великого осяяння - глибокого пізнання поетичного осмислення таких, на перший погляд, буденних явищ, як сонце в небі. Але ж видиво тут незвичайне (сонце їде на велосипеді). Ось чому хлопчик-соняшник “застиг на роки й на століття в золотому німому заціпенінні: “Дайте покататися, дядьку!” Таке наївне прохання хлопчика не повинне дивувати: велосипед у кінці 50-х років минулого століття був для сільських мешканців невиданою розкішшю. А далі в душі ліричного героя зроджується найчарівніший і найфантастичніший у світі символ: “Поезіє, сонце моє оранжеве!” Він такий усемогутній, що здатний перетворити людину на рослину й навпаки. Поет утверджує думку, що сонце - символ краси мистецтва, краси народного духу, народної віри в нев'янучу квітку народної творчості - фольклору. Українська душа, доторкнувшись до свята творчості, у буденному плині життя породила естетику святкової миті відкриття й радості, яке воно приносить.

Отже, цей твір Івана Драча про обдарованість і талант. Ідея твору зрозуміла: “Тільки той творець зможе відкрити сонце поезії, хто, на це сонце поглянувши, навіки ним захопиться. Ясно, що ремісники від поезії, скільки б вони не придумували рим і положень, завжди стоятимуть за тисячі кілометрів від поезії.” (П.Тичина.)

“Нам дорога присутність в українській літературі цього реформатора й чарівника, бо талантами таких людей підноситься не лише художня писемність, але й усе розгалужене в землі й під зорями буття народу.” (Д.Павличко.)