Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Тигролови
Іван Багряний (1906 - 1963)
Твори українських письменників-емігрантів

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

“Тигролови” (1944) - зразок українського авантюрного роману (у 1946 році був перевиданий під назвою “Звіролови”).

Роман “Тигролови” мав широкий читацький резонанс. Він вийшов в Англії, США, Канаді. Твір назвали повістю “лицарства і хоробрості, несподіваною у нашій незугарній літературі”. Ним автор розпочав головну тему у своїй прозі — тему невпокореної людини, тему волі до вчинку і здійснення його, тему екзистенційного вибору.

В основу твору покладено автобіографічні події: відбування заслання на Далекому Сході. Утікач із ГУЛАГу, автор “Тигроловів” майже два роки жив із тайгою одним життям, глибоко пізнав і полюбив цей далекий і суворий край та його мешканців, не тільки людей, а й тварин. А його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало рис характеру Івана Багряного.

Місце дії: Далекий Схід, дике Приамур'я, Зелений Клин, куди так манило безземельних, спраглих за волею українців.

Сюжет захоплюючий і динамічний, постійно тримає читача в емоційному напруженні. Він побудований на полюванні майора НКВС Медвина - новітнього тигролова - за гордим і неприрученим тоталітарною системою молодим “тигром” України Григорієм Многогрішним, який у тайзі знайшов земляків, друзів і кохання.

Пригоди головного героя розпочинаються тоді, коли він утікає з “ешелону смерті” - етапного спецешелону ОДПУ-НКВС, що мчав до Колими й Магадану смертників ГУЛАГу Страх і потворність, що були розчинені в атмосфері тодішнього суспільства, реалізуються в образі-символі страшного дракона, який зробив загальновідомим початок цього твору: “Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон ...

Шістдесят коробок-вагонів - шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова - велетенський двоокий циклоп - надпотужний паротяг “Й.С.” (Йосип Сталін). Ззаду - такий же надпотужний паротяг “Ф.Д.” (Фелікс Дзержинський). На тендері прожектор - довгий вогненний хвіст. Біля кожного вагона - щетина ба гнетів. Наїжачився ними дракон, мов їжак. Ні, мов дракон! І гнався зі скреготом”. Цей ешелон-дракон став утіленням тоталітаризму, зла, тупої, руйнівної жорстокості. Окрім нього, у романі зображено ще “Тихоокеанський експрес нумер один”, який “віз, заколисуючи, екзальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний казковий край, у дивне золоте “Ельдорадо”. Він стає символом ілюзорності світу, у якому переміг соціалізм.

У першому “драконі” міркують про своє майбутнє звичайні люди, яких перетворено на зеків, безправних “остів”, а в другому - розважаються і милуються краєвидами Батьківщини представники панівної влади, нового суспільства: авантюристи, пройдисвіти, контрабандисти, розтратники, бюрократи. У першому - засуджений на 25-літнє ув'язнення Григорій Многогрішний, який тікає з поїзда, “стрибнув у певну смерть, але не здався. Дев'яносто дев'ять шансів проти одного було за те, шо від нього залишаться самі шматки, але стрибнув”. У другому - майор НКВД Медвин - “професійний тигролов”, що їде на пошуки безстрашного й відчайдушного втікача, який кинув виклик самій системі.

Григорій Многогрішний, нащадок славного українського гетьмана Дем'яна Многогрішного, першого політкаторжанина, із жорстокої, занедбаної Богом і людьми реальності потрапляє на розкішний острівець у тайзі, що зветься Зеленим Клином. Тут живуть колишні українці, утікачі й вигнанці, які були розкуркулені радянською владою. У стихії пралісу, у стані постійного змагання за життя, вони створили свій український світ, наповнений моральною чистотою й гармонією. Атмосфера в родині старого Сірка, яка врятувала й прийняла Григорія, тепла, домашня, як довколишня мати-природа. Тут немає брехні й підступності, продажності й користі. Справжнє значення мають тільки особисті якості людини, що складають її суть. Воля і вчинок - от найважливіші еталони, що поціновуються серед цих людей.

З теплотою змальована вся сім'я далекосхідних українців Сірків. Старий Сірко - несхибний мисливець, справжній господар тайги. Його працьовита дружина, “в очіпку, рясній стародавній спідниці”, охороняє затишок і тепло у хаті. Юна амазонка Наталка, “бистроока, мов горлиця”, вціляє на полюванні не гірш за батька, а тайменя в річці ловить, як ніхто. Гриць - “густобровий, кремезний парубок”, молодий, спритний мисливець, відданий чоловічій дружбі й родині.

Увесь побут Сірків пов'язаний з Україною, яку залишили дуже давно й живуть на Далекому Сході не один десяток літ. На нових землях Сірки освоїлися, тяжкою працею нажили достатку: “Жили ми тут ліпше, як вдома. Це була наша друга Україна, нова Україна, але щасливіша”. Національно свідомі українці, відчуваючи історичний зв'язок із материкового Україною, давали новим поселенням українські назви. Характеризуючи представників Сіркового роду, письменник указує на генетичну спадковість національної вдачі. Ще від прадіда передавалися Сірковим нащадкам волелюбність, працьовитість, мужність, патріотизм. Тому розповідь матері про родовід сповнена гордості: “То є плем'я Сіркове!” Вони ніколи не цуралися свого національного походження і дітей виховували в любові до України. Тому так докладно автор виписує внутрішній уклад життя цих людей: “У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні страсні хрести випалені на стелі ... На стіні рясно карток - дівчата у вишиваних сорочках, у намисті, парубки в шапках і киреях”. Мова, одяг, мораль, спосіб мисленья і вчинки цих людей свідчать, що в 30-ті роки українці Зеленого Клину ще зберігали свою ментальність, власне обличчя навіть в умовах Сибіру, куди їх заганяли влада, злидні та безземелля.

На тлі розкішної багатовікової природи та в затишку родинного взаєморозуміння й поваги розцвітає кохання Григорія й доньки Сірка Наталки. Гарною парою став славний нащадок гетьманського роду для красуні з тайгових нетрів. Він постає, зі сторінок роману справжнім лицарем. Блискуче володіє зброєю і, одержавши в подарунок від старого Сірка гвинтівку, показує вищий пілотаж у стрільбі. Знесилений довгими блуканнями тайгою, змучений і знеможений, він, не роздумуючи, кидається рятувати людину від розлютованої ведмедиці і без будь-якої зброї перемагає її. Плавання в сибірських ріках, сон на снігу, моментальна реакція, блискавичний маневр під час полонення живої тигриці, вправна їзда на конях, атлетичне, мускулясте тіло - риси, що прикрасять будь-якого чоловіка, були притаманні Григорію Многогрішному, образ якого з такою теплотою виписаний автором.

Поряд із ним Наталка, чиє почуття вірне, рука надійна і невтомна, душа - незаймано чиста. Разом вони переходять незміряні простори тайги, долають укриті снігами сопки, переправляються через Амур, перетинаючи кордон і залишаючи позаду лемент газет “про велику озброєну до зубів банду ворогів народу”, і виходять на головну магістраль свого життя. “Шлях їм прослався вперед, в невідоме. Десь навколо світу. Приготовані на всі труднощі, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всі кораблі за собою та й вірили в свою зорю, що присвічувала їм шлях, - шлях у життя. Шлях туди - десь на ту велику далеку, для одного з них зовсім не знану сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за тую далеку, за гую незнану, за тую омріяну Україну”.

Але сюжет роману далекий від мрійливої сентиментальності. Він напружений і динамічний. Сірки займаються незвичною і небезпечною справою - виловлюванням тигрів у тайзі, гордих, незалежних і сильних звірів. Тільки ці люди не вбивають тигрів, а лише ловлять їх. У двобої з тиграми вони рівновеликі, такі ж горді й незалежні.

Ще ці сильні й горді люди протистоять силам зла, яке уособлює в собі майор НКВС Медвин, і перемагають. Медвин женеться за Григорієм, підступно вистежуючи його в тайзі, готовий у будь-який момент убити. Та в цьому двобої перемагає Григорій, бо сміливі мають щастя.

“Тигролови зробили велике діло. Вони здерли з радянського раба шкуру зека, оста, “совєтського человека” і показали під нею незломлену. горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя і боротьби. Здоров'я, сила, лицарськість і любов до людини та до свого народу - ці прикмети є в “Тигроловах”. Цією повістю Багряний стверджує жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами.

“Щедра і прихильна критика в англосакській і німецькій пресі свідчить про те, що “Тигролови” стали новим - і саме українським - словом у пригодницькому жанрі світової літературі.” (Ю.Лавріненко.)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.