Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Євген Маланюк (1897 - 1968)
Твори українських письменників-емігрантів

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Євген Филимонович Маланюк, видатний поет української еміграції, культуролог, літературний критик народився в Архангороді (зараз Ново-Архангельськ) на Херсонщині в родині українського активіста-просвітятина.

Особливе місце у формуванні Маланюка відіграло Єлисаветградське реальне училище, у якому він навчався разом із Юрієм Яновським та виявив неабиякий інтерес до літератури, математики. Після училища Є.Маланюк вступає до Петербурзького політехнічного інституту, звідки з початком Першої світової війни переходить до Київської військової школи. На фронті був командиром кулеметної сотні 2-го Туркестанського полку. Під чаг визвольних змагань України перебуває у складі Армії УНР. Після поразки УНР у складі тієї ж армії емігрує до Польщі, де певний час перебував у таборах для інтернованих вояків поблизу м. Каліш. Там бере участь у створенні літературного угруповання “Веселка”. Пізніше переїздить до Чехо-Словаччини, навчається в Подєбрадах в Українській господарській академії. Після Другої світової війни опинився на території Західної Німеччини, долучився до діяльності МУР (Мистецького українського руху), але врешті-решт опинився у Сполучених Штатах Америки, був почесним головою об'єднання українських письменників “Слово”. Через таку широку географію переміщення Маланюка назвали “українським Одіссеєм”.

Помер 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку. Похозано в “українському пантеоні” в Баунд-Бруці.

Загальна характеристика творчості. Лірика Є.Маланюка має багато спільного з творчістю Павла Тичини і представників “Празької школи”. З Тичиною його єднає симфонізм, вільне володіння художніми засобами класичної мови і несподіваними її версифікаціями. А з “пражанами” - історіо- софічні мотиви, заглибленість у прадавню історію часів Київської Русі, обстоювання будівничих чинників, заперечення руйнації, відмова від традицій сентименталізму, надмірної чутливості. Ліричний герой Є.Маланюка - це вольова особистість, безкомпромісний максималіст. Образ України подається у різних значеннях, часто контрастних. Євген Маланюк виступає “пое- том-державником”, який словом будував “імперію українського духу”. Але в той же час наукова точність вислову його поезій поєднується з емоційністю, а інколи - бурею пристрасті. Крім того, поет виробив власну мову символів. Саме символізм визначає одну з провідних рис поетичного мовлення Маланюка - лаконічність. В одному із віршів подав самохарактеристику, назвавши себе “імператором залізних строф”.

Збірки І періоду творчості перейняті “державницьким запалом”, осмисленням сенсу української історії, причин бездержавності: “Стилет і стилос” (1925), “Гербарій” (1926), “Земля й залізо” (1930), “Земна мадонна” (1934), “Перстень Полікрата” (1939), “Вибрані поезії” (1943).

Збірки II періоду творчості перейняті трагічним світосприйняттям, намаганням осягнути глибину людських почуттів, переживаннями втягнутої у вир історії особистості: “Влада” (1951), “Поезії в одному томі” (1954), “Остання весна” (1959), “Серпень” (1964), “Перстень і посох” (1972).

Перша збірка Євгена Маланюка мала назву “Стилет і стилос” і з'явилась у 1925 році. Молодий поет повен пошуків свого шляху в літературі. Назва збірки символічна: стилет - це невеличкий кинджал із тонким тригранним лезом, стилос - це паличка для писання на вощаній дощечці. Учорашній вояк УНР відкладає тригранний клинок - стилет і бере до рук мирне перо - стилос Що стане визначальним у його творчості — краса чи служіння суспільним інтересам? Та в назві збірки ці символи не протиставляються один одному, а стоять поряд, бо для поета вони рівновеликі. Меч вояка за державність України поет змінив на перо, але мирний стилос у його руках стає стилетом.