Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Григорій Квітка-Основ'яненко (1778 - 1843)
Література кінця ХVIII-початку ХХ століття

Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій

Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 року в селі Основа (звідси і псевдонім) поблизу Харкова в дворянській родині, де бував у гостях Г. Сковорода. Через хворобливість широкої освіти не здобув, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Але завдяки самоосвіті став навіть членом Товариства наук при Харківському університеті. У Харкові минуло його життя, написані всі твори. Тривалий час не міг знайти заняття до душі, часто переходив з військової служби на цивільну і знову записувався в полк. Літературну діяльність розпочав у 1816 році, писав українською та російською мовами. Став основоположником художньої прози в новій українській літературі і відомим драматургом. Був одним із організаторів та видавців першого в Україні науково-літературного журналу “Украинский вестник”, першої збірки українських прислів'їв та приказок. Для життя, громадської діяльності, світогляду, творчості характерні різкі контрасти і суперечності (належав до знатних кіл, але товариства знаті не любив, заявляючи, що у вищому світі “обезьян много, но ... людей мало”, відмовився від батьківської спадщини на користь брата, а свою решту використав виключно на громадські та культурно-освітні потреби). Через усю його творчість проходить просвітительська думка, що основною причиною громадської апатії, відсутності ідеалів служіння на благо суспільству й інфантильності, властивої панівним верствам, є неуцтво. Його дім завжди був притулком науки і мистецтва, де часто перебували харківські та приїжджі літератори, актори, художники. Стійко і наполегливо боровся з мракобіссям та несправедливістю, за що був постійно цькований реакційною критикою та місцевими вельможами і доведений в останні роки свого життя до важкого психічного стану.

Помер 8 серпня 1843 року, похований у Харкові.

Усі українські повісті й оповідання Квітки-Основ'яненка побудовані у формі імітації розповіді людини з демократичного середовища, мудрого старожила з харківської околиці Грицька Основ'яненка. Така своєрідна манера створює ілюзію живої розповіді, надає її тону щирості, довірливості, дає можливість поглянути на життя очима простого селянина, трактувати зображуване з позицій його інтересів та естетичних уподобань, посилює правдивість творів.

За принципами й способом художнього зображення дійсності прозові твори Г. Квітки-Основ'яненка діляться на дві групи:

-   бурлескно-реалістичні оповідання й повість (оповідання “Салдацький патрет”, “Пархімове снідання”, сатирично-реалістична повість “Конотопська відьма”);

-   сентиментально-реалістичні повісті (“Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”).