Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020


Пантелеймон Куліш (1819 - 1897)
Література кінця ХVIII-початку ХХ століття

Всі публікації щодо:
Куліш Пантелеймон

Прозаїк, пост, драматург, літературний критик, історик, фольклорист, педагог, редактор, видавець, організатор літературного процесу Пантелеймон Куліш народився в містечку Воронежі на Чернігівщині в родині заможного хлібороба. Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії стає студентом філософського факультету Київського університету, але провчився там усього два роки. У 1841 році побачило світ його гумористичне оповідання “Циган”, яке було надруковане в альманасі “Ластівка”. Учителює в Луцьку, Рівному, Києві, збирає народну творчість, пише оповідання-ідилію “Орися” і починає працювати над романом “Чорна рада”, а з 1845 року живе й працює в Петербурзі. Відвідуючи Київ, познайомився з Шевченком і брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, за що був заарештований і висланий до Тули. Звільнили у 1850 році з подальшою забороною працювати в освіті та друкуватися. Незважаючи на це, розпочинає видавничу справу, видає двотомну збірку “Записки о Южной Руси” (1856-1857), яка була написана українським фонетичним правописом, що його уклав сам автор і який назвали “кулішівкою”. У 1857 році виходить російською й українською мовами “Чорна рада”. Водночас письменник видав альманах “Хата” та готує до виходу журнал “Основа”, перекладає твори Шекспіра, Байрона, Гете. У 1862 році в Петербурзі виходить його перта поетична збірка “Досвітки. Думи і поеми”. Останні роки свого життя займався в основному перекладами. Помер Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка (“Ганнина Пустинь”), де й похований.