Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Новела Intermezzo (1908) - ідейно-естетичне кредо письменника
Михайлo Коцюбинський (1864-1913)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Історія створення. У 1908 році М.Коцюбинський продовжував працювати в статистичному бюро Чернігівського земства, готував і редагував “Сельскохозяйственные обзоры по Черниговской губернии”, що налічували близько 450 сторінок щорічно. Чимало сил і часу відбирала громадська робота в товаристві “Просвіта”. Служба й активна громадська робота розхитують і без того неміцне здоров'я письменника. “Я так запрацювався, так утомився, що не витримую далі і мушу вийти з ради товариства”. — пише він у листі до Є.Чикаленка. “Я дуже втомлений, і так хочеться мені спочити серед природи!.. Може б, вдалося мені щось написати серед сільської тиші”. Євген Чикаленко запросив Коцюбинського до себе в маєток, що в селі Кононівка. Самоспостереження М.Коцюбинського в цей період і лягли в основу новели. “Цілий ранок сидів на човні у болоті, серед комишів, робив студію. Близько був до природи, а безлюддя заспокоїло мої нерви”, - пише Коцюбинський в листі до дружини. 9 вересня 1908 року він ставить крапку в кінці новели і відправляє її в редакцію “Літературно-наукового вісника”. “Intermazzo” - чи не єдиний у світі твір, присвячений не людям, а “кононівським полям”.

Окрім цього, новела була написана після буремних подій революції 19051907 рр., коли в суспільстві запанувала атмосфера апатії та втоми від репресій, смерті, крові та безпідставних убивств: “Взагалі переживаємо подлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без крій, дивиться на мур, що стоїть перед нею”. (М.Коцюбинський.)

Тема новели - митець і суспільство. Ліричний герой новели - демократично настроєний інтелігент, який, незважаючи на особистий психічний стан, знов іде до людей, повертається обличчям до життя, бо його світогляд, моральність не дозволяють стояти осторонь суспільства та громадських проблем.

Проблема новели - митець у критичній, екстремальній ситуації.

Використання засобів інших видів мистецтва у творі.

Intermezzo - це музичний жанр, невеличка музична п'єса, що виконується між окремими частинами значного музичного твору (симфонії, опери) і співає хвалу життю, любові до всього живого. Однойменна назва новели використана тут у розумінні перепочинку, надихаючої перерви. Окрім цього, музика як така присутня в текстах багатьох описів. Це дало підстави С.Петлюрі сказати, що новела “Intermezzo” - “це симфонія звуків і барв”. Образи і звуки в новелі поділяються на дві групи:

-   перша пов'язана з важкими (мінорними) почуттями: Моя утома, Залізна рука города, Людське горе;

-   друга - з оптимістичними (мажорними) почуттями: Сонце, Ниви у червні, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонок.

“Intermezzo” за жанром - новела, але, як і драма, має дійових осіб, про які зазначалося вище. Дійові особи передбачають сцену, де вони повинні діяти. Такою сценою в новелі виступає душа ліричного героя, де розігрується справжня драма почуттів. При зображенні образів автор використовує прийом градації. Наприклад, на початку змушеного відпочинку ліричний герой тільки мимохіть фіксує своє оточення: “Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені”. Усе це, звичайно, існувало до його приїзду, та й зараз існує немовби окремо, саме по собі, не стосується на ліричного героя, ні його приїзду. Ще через деякий час він уже стверджує: “На небі сонце - серед нив я”. Герой новели вже серед тієї краси, його полонили ниви. А далі відбувається гармонійне єднання його єства з тим, що несе життя всьому на землі - із сонцем. Воно змінює не тільки настрій героя, а просочується в найпотаємніші куточки його серця, надає іншого смислу буттю, стає для нього “бажаним гостем”. Нарешті, коли настає повне нервове й емоційне відродження, герой, готовий до нової діяльності, стверджує: “Погаси сонце й засвіти друге на небі”. Це звучить як заключний мажорний акорд.

У такій же градації подано й образ утоми. Спершу вона цілком заволодіває героєм, а потім під тиском життєстверджувальних сил природи поступово відступає, часом нагадуючи про себе то хмаринкою, то тінню, але врешті повністю поступаючись сонцю.

Отже, у новелі йдеться не тільки про природу, а про дещо більше. По суті, показано душу ліричного героя. Дійові особи, що зазначені одразу після заголовка, - це символи його суперечливих почуттів, які викликані шинниками і природними, і соціальними. Переживання ці передано майже з науковою, з точки зору психології, точністю: утома - рівновага - відновлення життєвих сил.

Від живопису в новелі “Intermezzo” запозичено імпресіоністичну манеру письма. Автор витончено і переконливо відтворює суб'єктивні Ераження та спостереження, мінливі почуття та переживання, складаючи при цьому картину дійсності наче з окремих мозаїчних частинок.

Сюжет і композиція. Митець, головний герой новели, утомившись від незліченних “треба” і безконечних “мусиш”, від болю, радощів і злоби людської, від жаху й бруду їхнього існування, жадаючи спокою та самотності, виривається із залізних обіймів міста й опиняється на самоті серед природи. Але й тут виявляється, що він не може бути повністю ізольованим від дійсності, яка так його дратувала. Він ховається від людей: “Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний”. Урешті чари природи, її животворні сили сприяють і фізичному, і моральному оздоровленню героя.

Особливістю композиції є те, що розповідь ведеться від першої особи, являючи собою суцільний внутрішній монолог у період найбільшої концентрації духовної енергії героя.

Кульмінаційним моментом у композиції твору є зустріч ліричного героя з селянином. Митець не роздратувався, не злякався його, не втік, а почав з ним дружню розмову. Герой новели починає пожадливо, кваплячи селянина- оповідача (“говори, говори!”), фіксувати у своїй пам'яті, як робочий матеріал, повні жаху картини селянських бідувань. Він повернувся у світ людей, у світ громадянських змагань: “Йду поміж людей. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає ...” Мужик, з яким відбулася зустріч, символізує тут саме життя - таке звичайне і таке жахливе, від якого тікав герой.

Інтермецо закінчилося: функція імпресіонізму тут не лише у “роздвоєнні” особистості, айв умінні “зібрати” її знову в щось єдине.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.