Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Contra spem spero! (1890) - оптимістична віра у своє поетичне призначення
Леся Українка (1871 - 1913)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Українка Леся

18 травня 1890 року Леся писала братові Михайлу в Київ: “Любий Миша! ... От і знову беруся здіймати “сізіфів камінь” догори! Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного життя: “Я на гору круту крем'яную Буду камінь важенький здіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать”... Тепер знов ходжу на двох милицях, що болять ноги в ступнях, та ще й спина болить гірш, ніж перше... Пишу маленькі віршики для власної втіхи ...”

За таких обставин і настроїв збентеженої душі написано цей вірш, у якому кожний рядок - то крик наболілого серця й намагання вирватися із залізних обіймів хвороби.

Отже, імпульсом до створення поезії стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження готовності офірувати себе боротьбі проти кривди.

Леся Українка усвідомлювала, що її шлях як української поетеси буде нелегкий. Але наперекір долі, зловіщим осіннім хмарам і лютим зимовим морозам вона висловлює несхитне бажання мужньо стати на боротьбу, йти “на гору круту крем'яную” і нести “камінь важкий” нелегкої долі, сіяти на морозі квітки, поливати їх жагучими сльозами, аби вони зійшли навіть у лютий холод. Поетеса свідома великого покликання українського поета в суспільстві, де українське слово було гнане, де “кора льодовая міцна” покривала “сумний переліг” української культури. Свою місію вона вбачає у важкій справі розвою України, служінні суспільним темам, громадянським завданням:

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Таку програму дій ставить перед собою поетеса в цій поезії. Тому вірш і звучить як своєрідний гімн життю, як заклик до подвижництва, до самовідданої боротьби проти гніту і насильства, проти тьми і смерті:

Так! Я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Творчості Лесі Українки притаманна поетика символізму. Присутня вона і у вірші “Contra spem spero!”. Символ - це поєднання іманентного (внутрішня якість якого-небудь предмета) з трансцендентним (те, що виходить за межі цього предмета). Конкретний, сприйманий органами чуття образ набуває глибинного, багатозначного, абстрактного змісту. Символічними у “Contra spem spero!” є образи, поєднані в пари за принципом контрасту, - осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Вони тлумачаться багатозначно, тому що кожна пара символів - контрастна, побудована на антитезі й може розшифровуватися як через творчу долю Лесі Українки, так і через переживання кожного конкретного читача. Та при всій різноплановості у трактування цих образів беззаперечним є те, що рядки поезії сповнені мужністю, оптимізмом та вірою в добро. Оптимістичний мотив поезії утверджується і всіма художніми засобами: від категоричного “Ні!” на початку до рішучого “Так!” в останній строфі.

Від Шевченкового “Поховайте та вставайте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сієї слабосилої, хворої дівчини ...” (І.Франко.)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.