ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

Ефективна підготовка до ЗНО учнів 10-11 класів

Тема 26. Микола Хвильовий - Література XX ст.

Миколу Хвильового називають „основоположником української прози XX ст.”. Його світоглядні позиції стали поштовхом для активних дій на шляху осмислення суспільством ролі української літератури. Письменник обрав собі дорогу - бути лідером, щоб повести націю на боротьбу за право жити у вільному суспільстві, відродження національної літератури (основним мотивом у творчості М. Хвильового є мотив дороги); він висунув концепцію повноцінної національної літератури.

Погляди письменника:

— українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не копіювати досягнення інших літератур;

— письменник має бути обдарованим від природи;

— осуд масовизму й вульгаризації в літературі;

— проникнення ідеями „романтики вітаїзму” (життєлюбства);

— протест проти „диригентської палички” Москви.

„Я (Романтика)”

Жанр: новела.

Присвята: „Цвітові яблуні”

Ідейно-художній зміст

Твір надруковано в 1924 р. У новелі „Я (Романтика)” постає проблема гуманності й фанатичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької революції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості („Я - чекіст, але і людина”).

Новела сповнена неоромантичної атмосфери. У творі герої зображені в екстремальних ситуаціях. Наскрізний мотив канонади, що посилюється („доноситься глуха канонада”, „канонада все ближче й ближче”, „глуха канонада росте” „бухкали гармати”). Час дії - переважно „темна ніч”, місце дії - „фантастичний палац”.

Автор демонструє різні уявлення людей про світ (головний герой - чекіст-фанат, теософи - шукачі нового Месії і т.п.). Увага звернена на те, що жителі міста, у якому відбуваються події, для чекістів - просто хлам, непотріб, а самі чекісти в очах людей постають утіленням інквізиції.

Найважливіші стильові ознаки новели М. Хвильового:

— розповідь від першої особи;

— драматизм;

— внутрішні монологи героя;

— відсутність безпосередньої авторської оцінки;

— лаконізм;

— виразні художні деталі;

— глибокий психологізм;

— відмова від традиційного описового реалізму;

— часові зміщення;.

— символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник - пересторога Бога, що життя - короткотривале;

— історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.

Особливості композиції

— пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача у складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);

— три частини — життя у фронті соціальної грози; три частини - три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.

Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним „я”, ціною злочину його не побудувати.

Стислий переказ твору

„З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю.

...Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати - втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати - наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом. Мати каже, що я (її м’ятежний син) зовсім замучив себе...”

„Наше помешкання - палац розстріляного шляхтича. Я бандит - за одною термінологією, інсургент - за другою, просто і ясно дивлюся на княжі портрети, і в моїй душі нема й не буде гніву, бо я - чекист, але і людина”.

„Моїх товаришів легко пізнати: доктор Тагабат,

Андрюша,

третій - дегенерат (вірний вартовий на чатах)”.

[Трибунал одностайно приймає рішення про 6 чергових розстрілів]

„Андрюша нервово переходить із місця на місце і все поривається сказати, що так не чесно, що так комунари не роблять. Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша! Але коли Тагабат чітко підписався під постановою - „розстрілять” - мене раптово взяла розпука. Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, - це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. „І я, главковерх чорного трибуналу комуни, - нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії”. Але який вихід? Я не бачив виходу. Мабуть, правда була за доктором Тагабатом. ...Андрюша поспішно робив свій хвостик під постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивлявся в літери. Я подумав, що доктор - злий геній, зла моя воля, а дегенерат - патлач із гільйотини. А тоді подумав - нісенітниця, який він пал ач, це ж йому в моменти великого напруження я складав гімни. І відходила від мене моя мати, прообраз загірної Марії”.

„Тьма. Дивлюся на княжий маєток і згадую, що шість на моїй совісті.

Ні, неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!!”

[Через 2 дні оповідач поведе батальйон на фронт. А доти він знає, що потрібен саме тут.]

„Так: будуть сотні розстрілів, і я остаточно збиваюся з ніг! Я входжу в княжий маєток. Доктор Тагабат і вартовий п’ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку. Звертається до мене:

— Слухай, друже! Одпусти мене! На фронт! Я більше не можу тут.

В мені раптом спалахнула злість. Він не може? Він хоче бути подалі від цього чорного брудного діла? Хоче бути невинним, як голуб, віддає мені „своє право” купатися в калюжах крові? Кричу, що коли він ще раз про це скаже, то негайно розстріляю”.

„Увійшов дегенерат і сказав, що треба розібрати позачергову справу. Привели черниць, які на ринку вели одверту агітацію проти комуни. Я входив у роль, був в екстазі. Я гадаю, що в такім стані фанатики йшли на священну війну.

— Ведіть!

В кабінет ввалився цілий натовп черниць. Я стояв одвернувшись і смакував: всіх їх через дві години не буде! Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне:

— Роз-стрі-лять!

Але вертаюся і бачу - прямо перед і мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії. Я в тривозі метнувся - чи не галюцинація? І чую з натовпу зажурене: „Сину! Мій м’ятежний сину!” Мені погано, я схопився за крісло і похилився. Але в той момент мене оглушив регіт доктора Тагабата:

— „Мамо”?! Ах ти, чортова кукло!.. „Мамо”?! Ти, зраднику комуни! Зумій розправитися і з „мамоїо”, як умів розправлятися з іншими.

...Я остовпів. Стояв блідий перед мовчазним натовпом черниць, як зацькований вовк. Так! - схопили нарешті й другий кінець моєї душі! Вже не піду я на край города злочинно ховати себе. Я маю тепер одне тільки право:

— Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне "я"”.

„Конає вечір.

Різко кажу доктору: „Через годину я мушу ліквідувати останню партію засуджених. Я мушу прийняти отряд”. Тоді він іронічно й байдуже: „Ну і що ж? Добре!” Я хвилююсь, але доктор єхидно дивиться на мене - це ж у цій партії засуджених моя мати. Не витримую й шаленію, кричу, щоб не жартував зі мною. Але голос зривається, і я раптом почуваю себе жалким і нікчемним. Вартовий увійшов і доповів, що партію привели, розстріл призначений за містом”.

„Мовчазна процесія підходила до бору. До мене підійшов доктор, поклав руку на плече і сказав: „Ваша мати там! Робіть, що хочете!” Я подивився - з натовпу виділилася постать і тихо самотньо пішла на узлісся. „...Я вийняв з кобури мавзера й поспішно пішов до самотньої постаті”.

[Оповідач розстрілює матір.]

„Я положив її на землю й дико озирнувся. Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи „черниць”. Я поспішив до свого батальйону. Але раптом зупинився, повернувся й підбіг до трупа матері. Впав на коліна й припав устами до лоба. По щоці, пам’ятаю, текла темним струменем кров. Та раптом - дегенерат: „Ну, комунаре, підводься! Пора до батальйону!” В степу, як дальні богатирі, стояли кінні інсургенти. Я кинувся туди, здавивши голову.

...Ішла гроза. Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті. Йшла чітка, рясна перестрілка. ...Я зупинився серед мертвого степу:

— Там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни”.

Словник

ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти