Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Ефективна підготовка до ЗНО учнів 10-11 класів
Теоретика-літературні поняття - Давня українська література
Художній образ - узагальнена картина людського життя і навколишнього світу . (людина, природа, предмет, подія, явище), втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника. Ця картина створюється за допомогою естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного.
У широкому розумінні образ - специфічна, відмінна від повсякденної, форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві.
У вузькому розумінні образ - специфічна форма буття художнього твору в цілому й усіх складових його елементів зокрема.
„Образ - це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу й має естетичне значення“ (Л. Тимофєєв).
Класифікація образів за об'єктом змалювання:
✵ образи-персонажі: Мавка, Лукаш (Леся Українка „Лісова пісня“);
✵ образи-пейзажі: поле (М. Коцюбинський „Intermezzo“);
✵ образи - предмети: груша (І. Нечуй-Левицький „Кайдашева сім’я“);
✵ образи-емоції: моя втома (М. Коцюбинський „Intermezzo“);
✵ образи-поняття: ганьба, честь, обов’язок тощо;
✵ образи-події: розгортання конфліктів у творі.
Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то будь-який естетично значущий його елемент, будь-яке життєве явище, у ньому відтворене, може бути назване образом.
У літературному творі образами називають як окремі словесні уявлення, так звані „мікрообрази“, чи словесні образи (під якими найчастіше розуміють тропи та різноманітні синтаксичні фігури), так і більш значні смислові одиниці твору або його „макрообрази“, до яких відносять зображених у творі людей, тварин і т.д. (образи- персонажі, оповідачі, розповідачі), їхнє природне (образи-пейзажі) та речове (образи- інтер’єри) оточення.
В особливу групу образів літературно-художнього твору виокремлюють образи автора й читача.
Літературний тип - яскравий художній образ-персонаж, у якому багатство індивідуальних рис і властивостей органічно поєднане з відтворенням характерних рис людей певної групи.
Типізація є властивим для літератури способом проникнення в закономірності явищ і яскравого показу діяльності людей, їх думок, почуттів і переживань у формі живих образів.
Специфіка літературного типу залежить від світогляду, життєвого досвіду письменника.
Прототип (від грец. protos - перший і typos - відтиск) - реальна особа, письменницьке уявлення про яку стало першоосновою під час створення літературного типу, образу людини - героя твору.
Реальна людина, ставши предметом художнього відображення, перестає бути рівною собі, бо перетворюється, переосмислюється, доповнюється.
Тема художнього твору (від грец. „основа, положення“) — основний предмет розповіді, те, про що йдеться у творі.
Мотив у художньому творі (від італ. „привід, спонукання“) - тема ліричного твору (іноді другорядні теми, що доповнюють основну); найменший елемент сюжету.
Ідея твору (від грец. „вигляд, первообраз“) - ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір).
Конфлікт (від грец. „суперечка, сутичка“) - суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між персонажами і зумовлює розвиток подій у творі (сюжет).
Проблематика - сукупність проблем, порушених у творі.
Композиція (від грец. „складання, поєднання, створення, побудова“) — зумовлена змістом побудова художнього твору, розміщення і співвідношення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів. (Упорядковане розміщення логічно зв’язаних складових частин художнього твору.) |
Складові частини композиції
— портрет (змалювання зовнішнього вигляду персонажа);
— монологи, діалоги (розмови й роздуми героїв);
— сюжет (система подій у творі);
— пейзаж (опис природи);
— інтер’єр (опис обстановки, в якій діють персонажі в приміщенні);
— екстер’єр (поза приміщенням);
— авторські відступи (висловлення автором у прямій формі свого ставлення до зображуваного);
— заголовок;
— присвята;
— епіграф;
— вставні епізоди.
Сюжет (від франц. „тема, предмет“) - це художньо осмислена конкретна система пов’язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і зміст твору. (Сюжет ще визначають як конфлікт, що рухається, розвивається.) |
Сюжетні елементи:
Експозиція (від лат. „виклад, опис, пояснення“) - місце у творі, де читач знайомиться з часом, місцем подій, персонажами ще до початку конфлікту; введення в ситуацію, в якій розкривається конфлікт.
Види експозиції:
— пряма (на початку твору);
— затримана (у середині твору);
— зворотна (у кінці твору);
— розпорошена (фрагментарна) - подається фрагментами протягом твору.
Зав’язка - подія, з якої виростає, розпочинається основний конфлікт твору. Розвиток дій (перипетії) - кілька подій, що змінюють одна одну і в яких розгортається конфлікт, виявляються характери персонажів.
Кульмінація (від лат. „вершина“) - найвища точка у розвитку конфлікту, вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу.
Іноді трапляється передкульміпація.
Розв’язка - логічне завершення подій, що зазнали докорінного перелому в кульмінації.
Сюжетне обрамлення:
Пролог (передслово, передмова) - окремий розділ твору, в якому автор знайомить читача з фактами, Що мали місце задовго до початку змальованих подій, або створює загальний настрій, готує читача до сприймання твору.
Епілог (післяслово, післямова) — заключна частина твору, в якій розповідається про долю героїв після розв’язки.
Позасюжетні елементи:
✵ вставні епізоди (не пов’язані з основним ходом подій у творі);
✵ авторські відступи (форми розкриття й передачі почуттів та думок письменника з приводу зображуваного, які виражають ставлення автора до персонажів, переживання, роздуми над долею героїв чи повідомляють про задум і завдання, пояснюють тему, позицію);
✵ ліричні відступи (уводяться в текст з метою надання зображуваному схвильованості, задушевності тощо);
✵ публіцистичні відступи (міркування про актуальні суспільно-політичні проблеми епохи, сучасником якої є письменник);
✵ філософські відступи (філософські міркування з приводу зображуваного);
✵ історичні відступи (розповіді про події минулого);
✵ художнє обрамлення (сцени, якими починається і закінчується твір, що доповнюють його, надаючи додаткового смислу);
✵ присвята (короткий напис, окремий ліричний твір або лірична мініатюра в прозі, які присвячуються певним особам);
✵ епіграф (афоризм або цитата, уміщена перед текстом усього твору чи його розділів);
✵ заголовок (стисла, глибоко змістовна і виразна назва твору, у якій завжди виражена тема або ідея).
Тропи — художньо-виражальні засоби
Епітет (від грец. „додаток, прикладка“) - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.
Постійні епітети - епітети, що часто стоять при тих самих словах (найчастіше трапляються у фольклорних творах, наприклад: битий шлях, козак молоденький, ясні зорі).
Порівняння - троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.
Метафора (від грец. „перенесення“) - троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними. (Метафора - ніби приховане порівняння. але: тут не порівнюються два явища, а ознаки одного переносяться на інше.)
Персоніфікація - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.
Алегорія (від грец. „інший“ та „говорю“) - інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.
Метонімія (від грец. „перейменування“) - троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію (місто замість людей, які в ньому живуть), з’їв три тарілки.
Синекдоха (від грец. „співвіднесення“) - троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!
Гіпербола (від грец. „перебільшення“) - художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра).
Оксиморон (оксюморон) (від грец. „дотепно-безглузде“, „нісенітниця“) - свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій - не своїй землі (Т. Шевченко).
Символ (від грец. „знак, натяк“) - предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна - символ життя, молодості та ін.
