Аналіз художніх творів з української літератури

Тичина Павло “О панно Інно…”

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

У ранній юності Павло Тичина часто відвідував літературні вечори, які влаштовував у своєму будинку чернігівський поет Іван Коновал (Вороньківський). На одному з вечорів двадцятирічний Тичина, який учився в семінарії, познайомився з дочками хазяїна т- Полею та Інною Коновал — і закохався одразу в обох сестер. Особливо в серце запала Поля, але дівчина не відповіла йому взаємністю, і це стало справжнім потрясінням для молодого поета. Вірш «О панно Інно…» — це згадка про кохання, вияв яскравих емоцій у той час, коли ліричний герой залишився наодинці зі своїми спогадами.

Вид лірики: інтимна (любовна).

Жанр твору: ліричний вірш.

Провідний мотив твору: нестерпна туга ліричного героя за втраченим назавжди коханням. Ця туга у творі поєднана зі світлими спогадами про справжні почуття.

Композиція твору. Вірш складається із двох строф, але шістнадцять рядків твору — це вияв нескінченного напруження й хвилювання ліричного героя, що зливаються у своєрідну гармонію із природою.

Образи твору. Герой твору — людина витончена, лірично налаштована. Сніги асоціюються з холодом на душі, а вікно — з розлукою. Через вікно ліричний герой побачив силует дівчини і згадав двох сестер, яких він колись ніжно кохав. Ліричний герой згадує навіть не стільки сестер, скільки своє кохання. Любив — отже жив, відчував.

Мовні засоби твору. У поезії «О панно Інно…» автор використовує такі художні засоби:

неологізми «любив дитинно, злотоцінно», які допомагають зрозуміти силу почуттів;

метафори: «любові усміх квітне раз», «шепіт гаю»;

автор співставляє «Я — сам… Сніги», а колись «…Давно, Цвіли луги». Відтак читач розуміє, що це спогад про те, що було живим, квітучим;

порівняння «я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів» це підтверджують;

рефрен: «о панно Інно», «сніги, сніги, сніги»;

риторичні питання з недомовленням та використанням еліпсису: «Любив? Сестра чи Ви?» Речення неповні, бо зайві слова й непотрібні;

риторичні оклики «О панно Інно, панно Інно! А хтось кричить: ти рідну стрів!» звертають увагу читача на тендітні, витончені почуття героя, його національну ментальність («панно!»), дозволяють зрозуміти підтекст вірша;

Версифікація твору. Віршовий розмір твору п’ятистопний ямб. Чергування рядків різної довжини створює своєрідний ритмічний малюнок, дозволяючи виділити найбільш значимі за смислом сполуки слів. Римування — кільцеве (абба).

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги…

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги…

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — . ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги…

Твір «О панно Інно….» — це шедевр інтимної лірики, у якому розгортається своєрідна сюжетна картина: ліричний герой любив сестру, а зустрівши Інну, зрозумів, що перед ним рідна душа, про яку він завжди мріяв. Так кого ж він насправді кохав? Тепер він сам наодинці зі своїми спогадами й переживаннями, а на душі холод снігів і згадки про чудові літні дні, коли цвіли луги й шепотів гай. А головне — це спогади про життя душі — він умів кохати, , він любив.