Аналіз художніх творів з української літератури

Українка Леся “І ти колись боролась, мов Ізраїль…”

Всі публікації щодо:
Українка Леся

У творі «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» Леся Українка використовує біблійні легенди про те, як єврейський народ шукав землі обітованої. Протягом багатьох віків українці шукають собі пристановища на рідній землі. Нового Мойсея поетеса побачила в образі Богдана Хмельницького, який хоч ненадовго, але зумів об’єднати народ, показав йому шлях до створення власної держави.

Вид лірики: громадянсько-патріотична лірика.

Жанр твору: ліро-епічний вірш.

Провідний мотив твору. У творі засуджується байдужість людей до долі своєї батьківщини, висловлюється надія на те, що народ зуміє-таки знайти землю обі- товану в рідній стороні.

Композиція твору. Твір не ділиться на окремі строфи. У поезії є декілька частин, яким можна дати такі заголовки:

1. «І ти колись боролась, Україно моя!»

2. «І дух сказав: «Ти переміг, Богдане!»»

3. «Новий фараон пройшов живий через Червоне море…»

4. «Чи довго ще, о Господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?»

Образи твору. Поезія «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» — це великий монолог зболеного серця поетеси, яка намагається зрозуміти, чи довго ще її рідна Україна шукатиме землю обітовану в рідній стороні. Риторичні звернення, оклики, питання підсилюють почуття розпачу, безнадії і немарних сподівань на кращу долю народу, коли згине новий Вавілон у серцях і душах українців. У творі згадується Богдан Хмельницький, якому вдалося об’єднати у спільній боротьбі братів, що вже не впізнавали один одного. Персонажі твору — це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота співвітчизників стала певним лейтмотивом й одним із образів твору.

Мовні засоби твору. У творі використано такі мовні засоби: епітети: «сила невблаганна», «братів рідних», «земля обітована», «золотоверхе місто», «єгипетський полон», «новий Ізраїль», «дух величний», «вогняний стовп»; метафори: «заграю й ущухло Червоне море»;

порівняння: «і ти колись боролась, мов Ізраїль», «народами, що, мов леви в пустелі, рикали», «народи розбіглися, немов шакали ниці», «вихід з Єгипту, немов потоп», «вдень ішов, мов туча грізно-біла»;

символи: «дух часу», «червоне море», «фараон», «заповіт новий»; звертання: «ненависна чужинко», «Господи», «Україно моя», «ти переміг, Богдане»;

риторичні питання:

Але тепер? як маємо шукати Своєму народу землю? Хто розбив нам Скрижалі серця, духа заповіт?

Коли скінчаться той полон великий,

Що нас зайняв в землі обітованій?

І доки рідний край Єгиптом буде?

Коли загине новий Вавилон?

Версифікація твору. Твір написано білим віршем — неримованими рядками з чіткою внутрішньою метричною структурою.

Вірш «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» — це результат болючих роздумів авторки про долю нещасної батьківщини, народ якої почувається чужим на власній землі. Провідники нації не знаходять спільної мови між собою, люди блукають у темряві, мов отара овець, і кінця-краю цим поневірянням не видно.

Звертаючись до біблійних мотивів і образів, Леся Українка прагнула у світовому контексті осмислити історію рідної землі, вселити безмежну любов до батьківщини в серця співвітчизників, окреслити шляхи звільнення народу від тяжкої, рабської залежності.