Аналіз художніх творів з української літератури

Яновський Юрій “Подвійне коло”

Художній час і простір тут обмежені — дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі — у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати не себе, а артільну шаланду . З берега його майже не видно, допомогти товаришеві ніяк. Друзі-рибалки вже не вірять у його щасливе повернення. На березі залишається лише вірна дружина Мусія.

Автор короткими, але красномовними фразами передає цю непросту, напружену ситуацію: «…одежа на ній віялась, мов на кам’яній, вона була висока та сувора, як у пісні». Так точно дібраною лексикою підкреслено несхитність жінки вистояти до переможного кінця. Тому вона з надією дивиться на море, згадує своє життя з Мусієм, своїх синів.

Раптом з’являється шаланда, і Половчиха «дивилася та боялася роздивитися» — так автор передає її внутрішнє хвилювання. У композиції новели це кульмінаційний, вирішальний момент, адже невідомо, чи є там, біля шаланди, її Мусій. Сцена чекання на березі штормового моря — як символ краси вірності — викликає в уяві читача асоціації з українською народнопісенною творчістю, особливо з образом Ярославни — своєрідним символом вірності коханню.

Однак письменник більше зосереджує увагу на внутрішньому стані Половчихи, передає його укрупненими, лаконічними мазками: «її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей»; «вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі — висока й сувора, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили». Власне, емоції, переживання героїні рухають і сюжет. Тобто емоційне, ліричне начало виконує у творі чи не найосновнішу роль, воно наближує новелу до жанру героїчної поеми, бо тут оспівано негучний, повсякденний героїзм звичайних людей. І герой тут не лише жінка, стійка й вірна своїй родині, а також її чоловік, який, ризикуючи життям, кинувся рятувати громадське добро.

Під пером романтика вони — особливі, красиві у своїх вчинках і діях, у своїй життєвій позиції, хоча вибір кожного з них — зрозумілий і природний, як і всі загальнолюдські цінності.