ВИВЧЕННЯ РОДИННИХ ВИХОВНИХ ТРАДИЦІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Всі публікації стосовно письменника: МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ

Сьогодення вимагає значних змін у функціонуванні та ставленні до вивчення української мови та літератури у школах країни в цілому та різних її регіонах. Навчання української літератури потребує неординарного підходу до методики викладання, а звідси докорінної перебудови.

Етнокультурознавчий компонент повинен бути інтегративним за своїм змістом і містити найважливіші відомості з народознавства, пов’язані з історією, культурою, побутом і традиціями українського народу з етики, естетики, екології, риторики, перебувати в найтіснішому зв’язку з літературою й історією.

Яскравим прикладом використання родинного виховного досвіду українців на уроках української літератури є повість М.Стельмаха „Гуси-лебеді летять”. Сам образ головного героя повісті має глибоке виховне значення, і вчитель, розкриваючи цей образ шляхом розповіді, періодично має наголошувати саме на цьому виховному аспекті. Доцільно було б згадати, що Михайлик — це хлопчик, якому хочеться знати все. Наслухавшись казок, легенд, розповідей свого діда Дем’яна та бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих розповідей (традиції турботи про старших). Він любить зорі у небі, запах поля, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші, прислухається до звуків гусей-лебедів у весняному небі (традиції шанобливого ставлення до природи). Підростаючи, Михайлик все більше прилучається до праці в господарстві, в усьому допомагає батькам і він гордий з цього (традиції залучення до хатніх і господарських робіт).

Необхідно привернути увагу учнів до впливу на малого Михайлика його матері, яку він дуже любив і до мови якої весь час прислухався (традиції любові і пошани до батьків, традиції пошанної пареміографії).

Необхідно також акцентувати увагу на описі автором свята першого снопа. Цей акт посвячення хлопця в женці М.Стельмах передає як щось гарне, як вікову хліборобську традицію, давній сільський звичай (побутово-обрядове свято).

Найкращим другом Михайлика є Люба. Між ними існують такі світлі, чисті дитячі стосунки, така тепла, щира дружба, що вже самі вони є неоціненним матеріалом для вчителя, який має на меті виховати в учнів почуття товариськості і приятелювання (родинно-громадські традиції, традиції шанобливого ставлення до жінок, слабших).

Слід звернути увагу школярів на великий потяг Михайлика до науки, книжки, рідного слова (традиції родинно-мовні, пошанної пареміографії).

Таким чином, родинний виховний досвід — це об’єктивне педагогічне явище, специфічний спосіб акумуляції та передачі наступним поколінням знань про родину та родинний побут, джерело інтелектуального та морального формування особистості, основний механізм стабілізації родинних стосунків.