Особливості поетичної творчості групи „Бу-Ба-Бу“

Літературна група „Бу-Ба-Бу“ (бурлеск, балаган, буфонада) було створенао в квітні 1985 року як відгук на події того часу й більшою мірою як опозиція існуючій офіціозній літературі. Її засновниками стали троє молодих поетів (на той час їм було по 24-25 років): Ю.Андрухович із Івано-Франківська, В.Неборак зі Львова та О.Ірванець із Рівного. До цього вони вже друкувалися в періодиці, й у кожного були власні, але дуже схожі погляди на шляхи подальшого розвитку української поезії. І ці погляди знайшли відображення в творчості бубабістів.

Оглядаючи поетичну творчість групи „Бу-Ба-Бу“ з позицій початку XXIст., можна відзначити в ній такі особливості.

Збагачення тематики й проблематики. Так, об'єднуючою для них стає тема міста. Найбільш цілісний характер вона має в Ю.Андруховича. Усі його збірки („Небо і площі“, „Середмістя“, „Екзотичні птахи і рослини“) прагнуть одухотворити повсякденний побут, оживити старий, порослий мохом камінь, прочитати на його гранях життєпис предків. У таких віршах як „Фортечний провулок“, „Замок“, „Вулиця Єреванська“, „Ринок“, „Бібліотека“ та подібних поет не просто оспівує місто та його елементи, а розкриває їхню сутність, показує їхній зв'язок із людиною. В.Неборак, звертаючись до урбаністичної тематики, дуже часто наповнює її філософськими роздумами про сутність і сенс життя, про місце людини у світі великого індустріального міста, про щастя й зміст людського існування, про примхливість людської долі.

У своїх віршах бубабісти порушують і проблему патріотизму та псевдопатріотизму (О.Ірванець „Любіть!..“), розмірковують над завданням поезії й поета (О.Ірванець „Поезію приймаю як професію“, „У тихій хаті…“), торкаються теми злочинності (Ю. Андрухович „Кримінальні сонети“, „Мафія“, „Павло Мацапура, злочинець“).

Розширення меж поетичного мовлення шляхом залучення сучасної лексики, просторіч, вульгаризмів.

[…] Лахмітник Місьо о четвертій ранку

зарізав панну Касю, лесбіянку

(як він гадав, а втім, йому видніш)

(Ю.Андрухович „Ніжність“) [1, c.47]

Урізноманітнення строфіки (від звичайних катренів до строфоїдів та сонетоїдів).

Реформування ритміки за допомогою „апунктуації“ (відсутність розділових знаків, що, у свою чергу, залучає читача до співпраці).

Використання прийомів постмодернізму (стилізація, ремінісценція, медитативність, метафоричність) і неоавангардизму (бурлеск, карнавалізм, епатажність) у поєднанні з традиціями народнопісенної творчості та української класики.

Аналіз доробку Ю.Андруховича, В.Неборака та О.Ірванця свідчить, що група внесла значні зміни в сучасну українську поезію і стала гідним прикладом для послідовників. Її поява сприяла демократизації літературного процесу, що проявилося, зокрема, у виникненні пізніше численних літературних угруповань, а також викликала ажіотаж серед літераторів старшого покоління, критиків, літературознавців.

Андрухович Ю., Ірванець О., Неборак В. Бу-Ба-Бу: Т.в.о./…/ри.— Львів, 1995.— 225 с.