Концепція „великої літератури“ У.Самчука в діалозі-дискусії МУРу

Всі публікації стосовно письменника: УЛАС САМЧУК

У контексті усієї еміграційної літератури діяльність МУРу є одним з найяскравіших епізодів. Феномен організації полягає в тому, що її представники за три роки розглянули ті дискусійні питання щодо літературної творчості, які успадкували від Євшана, Єфремова, Франка, та ще й висвітлили низку власних концепцій. У поле зору потрапили такі проблеми, як „Неповорот назад“, „Проблема естетик“ (І. Костецький), „Національно-органічний стиль“, „Романтизм ХОРСа“, „Боротьба поколінь“, „В обороні великих“, „Опозиція неокласикам“ (Ю.Шерех), „Криза“ (Ю.Косач), „Романтизм ЗВЕНА“ (В.Кримський), „Ваплітянство“ (Т.Осьмачка), „Плужанство“ (В.Державин). Розглянувши такий широкий спектр питань, „мурівці“ не зуміли їх втілити в життя, бо діяльність організації була дещо схожа на радянський партком в міні- атюрі, який базувався на рецептах, патетичних гаслах, а не на конкретних діях.

Для кращого розуміння ідеологічних засад МУРу, закцентуємо нашу увагу на одній з найдискусійніших ідей, проголошеній У.Самчуком на І з'їзді в Ашшафенбурзі. Мова йтиме про концепцію універсальності, що в ідеалі мала б бути символом українського духу. В своїй основі національна література повинна була орієнтуватися на класиків-взірців: Гете, Шекспір, Ібсена, які були яскравими представниками своїх народів. „Велика література“, на думку У.Самчука, є виключно класичною спадщиною, яка в Україні представлена Т.Шевченком, І.Франком та Лесею Українкою. Самчук також вважає, що література повинна носити дещо канонізований характер: „Мораль, правда мають перебувати в класичній зрівноваженості“ [2, 246]. Що ж до бачення великої літератури, то він вважав її „моральним аеропагом, де судяться і дають присуд вселюдські моральні чи аморальні вчинки, і горе тим людям чи тим народам, які в тому судилищі не чи не досить заступлені“ [3, 45].

Після чіткого визначення тенденцій „великої літератури“ розпочалася дискусія, яка носила дещо конфліктний характер. Так, Остап Грицай у статті „Мала чи Велика література“ бере до уваги ідеї і концепцію універсальності „великої літератури“ У.Самчука, деталізує, заганяє її в конкретні рамки і дає чіткі поради стосовно подальшої роботи, щоб українська література набула статусу „великої“. У відкритому листі У.Самчук нагадує О.Грицаю, що літерату ра не терпить жодних рецептів і є виявом натхнення творчої особистості.

В опозицію У.Самчуку стає І.Багряний, який проголошує орієнтацію на Гете, Шекспіра, тобто Європу, нездоровим явищем. Своє ігнорування європейської традиції він пояснює тим, що це поширювач „хворої культури“, оскільки за основу бере народницьку ідеологію. У статті „Думки про літературу“ І.Багряний в радикальний спосіб закликає повернути літературу до народної місії: „Література не є справа приватна, а написане не в інтересах нації — злочин“ [1, 35].“Велика література потребує великої ідейності“ [1, 31].

Відповідаючи І.Багряному, У.Самчук зазначає, що нам „потрібне суспільство. Культурне, благородне. У нас багато плебсу. Ми топимось у примітивізмі. Ми інколи чванимось своєю недолужністю і на тисячу ладів відмінюємо нашу „народність“ [3, 99]. На захист У.Самчука став і Ю.Косач, але при цьому висловив невдоволення тим, що українській літературі ніколи не стати „великою“ через надмірну політизацію, в якій він звинувачує Д.Донцова.

Своєрідну опозицію до У.Самчука зайняли Ю.Шерех, В.Барка, розвинувши теорією „Національно-органічного стилю“, яка базується на ігноруванні Європи та відстоюванні народницько-просвітницьких принципів.

Як підсумок сказаному вище хочемо зазначити, що концепція „великої літератури“ У.Самчука хоч і мала за собою сильну базу (ідеалістичну естетику Шіллера і Гумбольдта), але була безперспективною. Це, напевно, розумів і сам У.Самчук оскільки його ідеї носили характер заїжджених постулатів. Теза про „велику літературу“ не давала вичерпної відповіді на питання: „Що буде далі? зі мною? з Україною? з літературою? І ще для кого і як писати?“, хоча це і було головним завданням МУРу.

Багряний І. Думки про літературу // МУР.— Збірник І.— Мюнхен; Карльсфельд.— 1946.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія.— К.: Либідь, 1997.— 360 с.

Самчук У. Велика література // МУР.— Збірник І.— Мюнхен; Карльсфельд.—1946.