ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВЕЛИ ГРИГОРІЯ КОСИНКИ „НА БУРЯКИ“

Всі публікації стосовно письменника: Григорiй Косинка

Григорія Косинку можна назвати одним із найсамобутніших митців лірико-імпресіоністичної прози початку ХХ ст. У його творчості органічно пе-реплелися імпресіоністичні, реалістичні, експресіоністичні стильові тенден-ції.Талант Григорія Косинки найяскравіше розвинувся в жанрі новели.У ранніх новелах („На буряки“, „Заквітчаний сон“, „На золотих богів“, „Місячний сміх“, „За земельку“) він дотримувався тих канонів імпресіонізму, які утвердилися у світовій літературі, а пізніше вніс нові риси у свій стиль.Новелістика Косинки має автобіографічне підґрунтя. Уже в першій ранній новелі „На буряки“(1919 р.), до якої автор надає підзаголовок „Згадка з дитячих літ“, ми бачимо один день з життя малого хлопчика, переданий крізь призму вражень і відчуттів.У творі чітко виявляються імпресіоністичні прийоми композиції.Новела склада-ється з розкиданих фрагментів,які змінюють один одного в залежності від плину спогадів автора. Композиційна особливість твору полягає в тому, що він має художнє обрамлення: картини ранкового і вечірнього сну хлопчика.

Новела „На буряки“ починається виразно імпресіоністичним малюнком:

„Літо. Починає благословитись на світ. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава…

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, аж пахне, і сниться: біліє полями туман, а росою — молоко, холодне і смачне-смачне; пере-кликаються півні…“. Косинка будує малюнок на основі чуттєво-зорових вражень: смакових („солодкий сон“, „смачне-смачне“), нюхових („пахне“), дотикових („холодне“), слухових („перекликаються півні“), зорових („біліє полями туман“).У змалюванні ранкового сну автор вдається до алітерації та асонансу. Часте, ритмічне повторювання приголосних –ш- і –с- викликає асо-ціації з рівномірним диханням дитини у сні. Асонанс о навіює спокій, викликає відчуття чогось рідного, земного, смачного („а росою — молоко, холодне…“).

Мікрообраз молока несе на собі певне семантичне навантаження. Молоко — це світла, біла, смачна, солодка мрія. Вона контрастує з гіркою дійсністю: „ а підняті нерви дратує туман з росою і…“. Туман, що „біліє полями“, асоцію-ється з молоком, і це наштовхує на сумні роздуми. Автор подає свої думи в пер-спективі, наштовхуючи читача на відповідний настрій. Гіркі роздуми матері над долею сина підсилюються епітетом „ кривава сонячна смуга“ та метафорою „горить червоним полум'ям смуга неба“. Червоний колір асоціюється з небез-пекою, тривогою і контрастує з білим кольором — кольором молока — мрії. Протиставляється, таким чином, солодкий сон і сумна дійсність.

Письменник подає відчуття дня, доби, що поглиблює просторово-часові відношення. Перехід однієї частини доби в іншу знаменується коротким реченням на початку абзацу.“Починає благословлятись на світ“ — передається ранковий час. Художня деталь „холодний пісок“ теж вказує на це.Словосполу-чення „зверху пече сонце“ говорить про хід спекотного дня. Час після полудня передається безособовим реченням „Вечоріє“ на початку абзацу. Закінчується новела називним реченням „Ніч“. Завершилась доба. У кінці новели автор знову передає уривчастий малюнок дитячого сну. Уривчастість думок засвідчує синтаксична будова малюнка:

„О, танцюють зорі, блищать сапи, співають дівчата, — а попереду уквітчана любистком Пріся йде… Чорні коси з пшеничними колосками… сміється, жартує, лізе через перелаз…“. Косинка своєрідно будує речення: у кінці ставить три крапки або сполучник і та три крапки, передаючи швидкий перебіг думок, їх уривчастість, миттєвість почуттів. Такий синтаксичний прийом використовується в багатьох випадках („Треба попросити дядину — він до неї залицяється, щоб… той… два рядки…“; „… а під-няті нерви дратує туман з росою і…“). Як бачимо, весь миготливий ескіз має ознаки імпресіонізму, причому письменник намагається поєднати реалізм з романтичним зображенням (тут виявляється імпресіоністичне начало).