ЗАВДАННЯ АСОЦІАТИВНОГО ХАРАКТЕРУ ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

ЗАВДАННЯ АСОЦІАТИВНОГО ХАРАКТЕРУ ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

(у процесі вивчення української літератури)

С.І. Мірошник,

завідуюча навчально-методичним кабінетом української мови й літератури (Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів)

У статті проаналізовано питання розробок завдань асоціативного характеру, тестів у психології та мето­дичній науці. Обґрунтовано значимість використання означених завдань у процесі вивчення української літе­ратури з метою розвитку творчої діяльності старшокласника. Ключові поняття: творча діяльність, асоціа­ція, творчі роботи асоціативного характеру.

Особливої актуальності в сучасності набула проблема формування в учнів досвіду творчої самостійної дія­льності. Це цілком закономірна соціальна потреба, оскільки суспільству необхідна інтелектуальна, компетентна особистість, здатна критично мислити, творчо діяти, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми чи створювати щось нове.

Завдання формування творчої, всебічно розвиненої особистості є одним із провідних серед поставлених пе­ред середньою загальноосвітньою школою у зв’язку з модернізацією змісту освіти. У „Концепції загальної се­редньої освіти (12-річна школа)“ наголошено на потребі розвитку учня „як життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життє­вих ситуаціях“ [1:6] та вказано на значущість вироблення умінь практичного і творчого застосування набутих знань школярами [1]. Зрозуміло, що вирішення цієї проблеми потребує принципової зміни підходів до органі­зації навчально-виховного процесу: школа має бути зорієнтована на використання розроблених освітніх техно­логій та методичних систем (комплексів методів і прийомів навчання, завдань і вправ), які спонукали б учнів до активної творчої діяльності. Власне, на це орієнтує вчителя-словесника й діюча програма з української літера­тури: „Потрібно навчити учнів творчо мислити, творчо діяти. Під час вивчення літератури учитель не вимагає нагромадження знань та вмінь, а розробляє такі методичні технології, в основі яких закладено постійне збага­чення учнів творчим досвідом, формування у них механізму самоорганізації саморозвитку“ [2:5].

У науковій літературі творчість найчастіше трактується як „діяльність людини, спрямована на творення ду­ховних і матеріальних цінностей. Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвит­ку“ [3:1234].

Дидактами чітко визначено творчий компонент змісту освіти в навчально-виховному процесі. На думку І.Я. Лернера, розумова діяльність учнів має творчий характер, коли відбувається:

- самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

- визначення нової проблеми у традиційній ситуації;

- бачення структури об’єкта, визначення його функцій;

- комбінування й перетворення раніше відомих способів діяльності у процесі розв’язування нової про­блеми;

- створення принципово нового методу, способу, підходу, пояснення [4:102].

Проблема формування й розвитку творчої діяльності учня в методиці викладання української літератури останнім часом висвітлювалась науковцями Н.Й. Волошиною, Є.А. Пасічником, Б.І. Степанишиним, Г.Л. Токмань та ін. Методисти вважають, що реалізації даного питання сприятиме, у першу чергу, використан­ня активних методів і прийомів навчання, навчальних занять нових видів, позакласна робота. Вважаємо, що означені способи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів варто доповнити такими, що мають спря­мування на розвиток асоціативного підґрунтя у процесі пізнання. Зрештою, цьому сприяє література як навча­льний предмет: „Кожен твір викликає у читачів (у даному разі в учнів) цілий ланцюг асоціацій, спогадів, думок, пов’язаних з їхнім життєвим досвідом, з тим, що вони бачать в житті... Художній твір, який вивчають у школі, можна порівнювати із сніговою кулею, що тягне за собою цілу лавину думок, проблем, дискусійних запитань“ [5:75-76].

У сучасній психології існує твердження, що асоціативність властива майже всім видам пізнавальної діяль­ності – мисленню, пам’яті, уяві. Асоціації трактуються як зв’язок між окремими нервово-психічними актами – уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття, образ, особа й та ін. викликає в пам’яті інше [3:26]. Згідно з теорією рекомбінації у процесі пізнавального творчого мисленнєвого пошуку особистість по-новому моделює і комбінує старі образи, набуті з допомогою відчуттів, сприймань [6:1]. Ця ро­бота здійснюється шляхом спроб і помилок. Для мозку людини властива складна аналітико-синтезуюча діяль­ність, у процесі якої утворюються нові тимчасові нервові зв’язки на основі наявних, тобто відбувається пере­групування асоціацій. Учений К.К. Платонов вважає, що роль асоціацій у мисленні будь-якого виду (особливо наочно-образного, наочно-дійового) чи іншої пізнавальної пошукової діяльності є вагомою [7].

Психологи також радять використовувати асоціації з метою розвитку пам’яті [8]. Важливу роль у за­пам’ятовуванні та відтворенні матеріалу, на їх думку, грає римування слів. У такому випадку слова, які за­пам’ятали раніше, римуються з іншими, новими, тобто використовуються як стрижневі.

За методом „локі“ для запам’ятовування нових слів потрібно уявити місце, в яке розміщуємо кожний образ. Потім, щоб згадати перелік слів (фраз), необхідно подумки пройтися цими місцями й уявити образ, який вони

містять. На дієвість такого методу вказував і К. Ушинський: „Учіть дитину п’яти словам, і вона довго буде му­читись над ними, а зв’яжіть двадцять таких слів із картинкою, і вона запам’ятає їх блискуче“ [8].

Оскільки творчість є складним явищем, що не зводиться лише до уяви, мислення чи почуттів, у її „розгор­танні“ відбувається синтез усіх названих процесів, неважко зрозуміти, що наукова методика стоїть перед необ­хідністю розробки технологій, які б мали виразну спрямованість на розвиток асоціативно-образного мислення, творчості школярів.

Асоціативність мислення, творчої уяви, фантазії дітей використовуються в розробках ігрових методик з ме­тою розвитку літературно-творчої діяльності та художньо-словесних здібностей учнів. Наприклад, така система завдань розроблена науковцями Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педпрацівників для розвитку практичної словесної творчості учнів [9]. У систему ігрових завдань включені такі: „Пошук асоціацій“, „Створення асоціативних ланцюжків“, „Пошук порівнянь“, „Пошук варіантів закінчення твору-мініатюри“, тощо. Основним цільовим призначенням цієї навчально-розвиваючої системи є формування чита­цьких і літературно-творчих здібностей учнів 5-11 класів та розвиток здатності дітей до творчості взагалі. Ди­дактичною метою цих завдань є творення нових словесних конструкцій (метафоризації), що досягається за ра­хунок розвитку асоціативного підґрунтя творчої уяви, покращення якісних показників асоціативного потоку -широти, глибини, швидкості, керованості, які є важливими для будь-якої сфери творчої діяльності; формування здатності бачити в одному предметі (явищі, образі) ознаки й функції інших предметів, уміння спонтанно й лег­ко породжувати фантастичні образи на ґрунті буденних подій.

Методист К.Н. Баліна пропонує власну методику дослідження жанрових особливостей, змісту, мови худож­ніх творів та аналізу персонажів на основі асоціативних ігор [10].

Враховуючи специфіку літератури як шкільного предмета й виду мистецтва, пропонуємо вчителям-словесникам впроваджувати в навчально-виховний процес завдання асоціативного характеру (творчі роботи). Такі письмові роботи ми умовно називаємо творами асоціативного характеру, оскільки в них старшокласники викладають власні думки, роздуми, враження чи укладають особисті уявні образи, етюди, замальовки, моноло­ги тощо, які є асоціаціями на певний літературний образ, твір, уривок з нього.

Цілеспрямоване використання у процесі навчання таких завдань, на нашу думку, допоможе розвинути в кожного школяра нестандартність мислення, творчі обдарування, зорієнтує старшокласника на пошук нових ідей, фактів, образів, тобто, сприятиме творчому самостійному становленню старшокласника.

Дещо подібна практика описана в посібнику Б.І. Степанишина, коли учні писали твори-роздуми відразу піс­ля прочитання художнього твору, не знайомлячись із відгуками літературної критики про нього [11]. У таких творчих роботах школярі висловлювали власні думки, роздуми, висновки, викликані літературним твором.

Асоціативний твір-замальовка за уривком із художнього твору

Мета: розвивати асоціативне підґрунтя мислення, уяви, формувати вміння й навички творчої діяльності.

Школярам пропонується до уваги обраний учителем уривок із твору, який має важливе значення у змісті твору: образ-символ, репліка, монолог-роздум чи слова-характеристика, що розкривають ідейне навантаження художнього твору, сутність характеру чи дій персонажа, вираження ідейно-естетичного ідеалу митця тощо. По­трібно за певний час створити твір-образ, що є асоціацією на почуте, чи висловити власні думки й почуття, які викликав уривок із твору. Досить часто у власних доробках школярі поєднують ці два види роботи: створюючи власний образ, вони доповнюють твір роздумами, судженнями про нього чи навпаки.

Яскравим зразком уривку з твору, що сприяє утворенню у старшокласників асоціативних образів, „карти­нок“, „замальовок“ чи роздумів є, для прикладу, опис собору в романі Олеся Гончара „Собор“ чи образ Марії, яка працює на полі (за повістю У. Самчука „Марія“). Варто використати саме в цьому плані багато „замальовок“ із повісті М. Коцюбинського „Тіні забутих предків“ чи уривки з роману у новелах Ю. Яновського „Вершники“. Такий вид роботи допоможе, на нашу думку, не лише розвинути самостійну творчу діяльність школярів, а й глибше проникнути в ідейний задум письменника, розкрити характер чи особливості певного персонажа, його світобачення, вагомість у творі, тобто, сприятиме повноцінній літературній освіті.

Асоціативний твір „Продовження художнього твору“

Мета: розвивати й розширювати асоціативне підґрунтя творчої уяви, фантазії, формувати вміння й навички укладання власного бачення розгортання сюжету, розвитку образу тощо.

У процесі композиційного аналізу художнього твору учням пропонується на певному етапі зупинитись, „за­бути“, як розвиваються події у творі далі, й „вималювати“ власне продовження сюжету. Таку „зупинку“, напри­клад, можна зробити, опрацьовуючи зміст роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні“ перед зу­стріччю Чіпки Варениченка з панським сторожем, коли головний персонаж уперше вчинив великий гріх, вили­ваючи образу і ненависть до існуючого ладу у вбивство ні в чім невинної людини. Страшно й від того, що влас­ний вчинок не викликав ніякого осуду скоєного в душі Чіпки, навіть гірких роздумів. Тому, на нашу думку, перед згаданим уривком із твору слід запропонувати дітям скласти власне бачення подальших подій, не зміню­ючи часовий вимір твору. Вважаємо, що цей вид роботи не лише сприятиме реалізації творчої самостійної дія­льності учнів, а допоможе їм замислитись над проблемами, що сформували характер головного персонажа, ле­жать в основі його поведінки та дозволить їм замислитись, переглянути власні вчинки, вироблений стиль спіл­кування з оточуючими.

Асоціативний твір-образ „Створення образу“

Мета: розвивати уяву, здатність спонтанно й легко вимальовувати нові художні образи, формувати вміння й навички творчої діяльності.

Під час аналізу художнього твору, в якому наявні яскраві чи символічні образи, можна запропонувати стар­шокласникам створити власний образ особистості, природи тощо. Скажімо, з цією метою можна використати уривок з автобіографічної повісті О. Довженка „Зачарована Десна“ з описом річки дитинства письменника й поставити завдання написати власний образ ріки (в художньому стилі), що є близькою кожному з учнів, а зма­лювання О. Гончарем рідної М. Баглаю вулиці є поштовхом до учнівських творів „Вулиця мого дитинства (юності)“ тощо. Аналізуючи поезію Д. Павличка „Коли ми йшли удвох з тобою“, доцільно запропонувати оди-надцятикласникам описати образ власного кохання (у поетичній чи прозовій формі) чи картинку особистої зу­стрічі з коханою людиною.

Часто, створюючи той чи інший образ, учні вдаються до асоціацій пам’яті, переосмислюючи почуте чи по­бачене раніше, створюючи на його основі новий образ. Поштовхом до цього є уважна, вдумлива робота учнів зі змістом твору, вдало дібраний та виразно продекламований уривок із прозового твору чи ліричний твір, що ви­кликає такі асоціативні спогади, думки, почуття. Це не є випадковістю, оскільки, як зазначив І.Я. Франко у тра­ктаті: „Із секретів поетичної творчості“, художня література через багатство мови та смислових образів може викликати безмежно велику кількість і різнорідність зворушень, більшу, ніж твір будь-якого іншого виду мис­тецтва.

Асоціативний імпресіоністичний твір „Опис емоційного стану персонажа“

Мета: розвивати образне мислення, вміння адекватно виражати емоційний стан, що переживається персо­нажем, його думки, роздуми, почуття; формувати творчу діяльність.

Для виконання завдання цього виду учням пропонується певний уривок із твору, де автор досить стисло описав внутрішній стан персонажа чи взагалі випустив це з поля зору. Таке завдання можна використати, аналізуючи образ Івана Іскри, коли він блискавкою летів до Б. Хмельницького після рішення суду в м. Полтаві про страту Марусі Чурай, доповнивши, розгорнувши його думки, чи для глибшого розуміння ідейного наван­таження роману Ю. Яновського „Вершники“ уявні роздуми старої Половчихи на березі розбурханого моря. Цей вид діяльності сприятиме глибшому проникненню старшокласника у внутрішній світ персонажа художнього твору, розумінню його вчинків.

За твердженням психологів, традиційна дитяча гра як вид творчої діяльності не зникає, як така. У старшому віці вона набуває іншої форми, втілюючись у художньо-словесній творчості. Практика свідчить, що старшокла­сники займають активну позицію при написанні творів асоціативного характеру. Впровадження таких завдань, на наш погляд, не лише допомагає формуванню творчої самостійної діяльності учнів, а й розкриває їх обдару­вання, розвиває вміння відчувати силу слова, працювати з ним. Водночас це сприяє розвитку їх образного мис­лення, усуває небезпеку штампів, кліше.

1. Концепція загальної середньої освіти (12-ти річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки Ук­раїни. – 2000. - №2. – С. 3-22.

2. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. Українська література. 5-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 156 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.

4. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

5. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній школі. – К.: Вища школа, 1978. – 247 с.

6. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политизат, 1990. – 494 с.

7. Платонов К.К. Занимательная психология. – С.-П.: Питер, 1997. – 284 с.

8. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001.–280 с.

9. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей учнів 5-11 класів / Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - №2. – С. 9-13.

10. Баліна К.Н. Художній твір крізь призму асоціацій // Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладан­ня зарубіжної літератури в навчальних закладах України: Збірник матеріалів конференції / За ред. Ю.І. Ковбасенка. – К., 2001. – С. 9-14.

11. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. – К.: РВу Проза, 1995. – 254 с.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.