Система завдань з розвитку творчих здібностей старшокласників у процесі аналізу художнього твору

П. Розвозчик,

заслужений учитель України

Біла Церква

Система — це „сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія. Найважливішими рисами системи є розчленованість і цілісність” [9, с 475—476]. Вибудувати систему завдань — означає чітко визначити, чому вчити старшокласників і в якій послідовності.

Проблема класифікації завдань з літератури у школі давно вже знаходиться в центрі уваги вчених-методистів (К. Ушинський, В. Стоюнін, М. Рибникова, В. Голубков, Г. Гуковський, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, О. Бандура, Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, Б. Степанишин, В. Цимбалюк, В. Андреев, В. Паламарчук, Л. Мірошниченко та ін.). На сучасному етапі активно ведуть дослідження в цьому напрямі А. Ситченко, Г. Токмань, О. Корсакова, Л. Момот, Л. Шелестова, С. Мірошник та ін. Сучасна психологія стверджує, що дитина, спрямовуючи зусилля на виконання певних типів завдань, розвиває свої здібності, а тому зараз науковці роблять акцент на розвивальні завдання [1; 2; 3; 4; 8; 10; 11].

Через свою багатоаспектність та полі функціональність проблема класифікації завдань з літератури ще й досі потребує фундаментального розв'язання. У контексті даної теми нас цікавлять три найбільш вагомі, на нашу думку, класифікації — Є. Пасічника, А. Ситченка і Г. Токмань. Кожну з цих систем споріднює алгоритм творчого розвитку учня: „… основне призначення навчальних завдань — змінювати сам суб'єкт діяльності, тобто самого учня, формувати його як особистість, активно впливаючи на нього. У процесі реалізації завдань виробляється ставлення до навчальної інформації, вдосконалюються розумові сили учнів, здійснюється їх літературний розвиток” [5, с.95]. Додамо також, що, по суті, всі класифікації споріднюють такі вимоги до навчальних завдань:

• новизна;

• високий (або достатній) рівень складності;

• варіативність;

• диференціація;

• різноманітність;

• випереджувальність.

Водночас вагомими у цих класифікаціях є й концептуальні відмінності. „Традиційна” класифікація Є. Пасічника, побудована на основі положень Л.Виготського (уся людська діяльність поділяється на репродуктивну й творчу), містить два типи навчальних завдань — за характером пред'явлення (звичайні; тестові; ігрові) та формою організації (для всіх учнів; для окремих груп; для окремих дітей). Учений застерігає від недооцінювання завдань репродуктивного характеру і наголошує на оптимальному поєднанні репродуктивних і творчих завдань [5, с.95—107].

Г. Токмань класифікує навчальні завдання з літератури на основі екзистенціально-діалогічної концепції, виокремлюючи п'ять типів завдань за такими критеріями: 1) за змістом роботи; 2) за рівнем аналізу твору; 3) за ступенем самостійності мислення; 4) за відношенням до художнього тексту; 5) за формою завершення [8, с.101—109].

А. Ситченко будує систему навчальних завдань у контексті навчально-технологічної концепції літературного аналізу: перший тип завдань пов'язаний з діями на контекстне відтворення прочитаного; другий тип завдань передбачає визначення в тексті твору всіх його основних частин і встановлення часових зв'язків між ними; третій тип завдань означає дії на розкриття учнями найбільш виразних образних компонентів твору, авторських прийомів зображення, свого ставлення до прочитаного; четвертий тип завдань передбачає характеристику головних образів художнього твору, що вказує на зв'язок аналізу з синтезом; п'ятий тип аналізу розрахований на самостійну інтерпретацію учнями змісту прочитаного твору, пояснення його ідейно-художнього значення, а також на розвиток власних творчих здібностей школярів. При цьому спостерігається ступеневе ускладнення навчальних завдань у міру заглиблення учнів в аналітичний процес [7, с.148—149].

У розглянутих класифікаціях блоки завдань, пов'язаних з аналізом художнього твору, займають таку активну „територію”: часткову — в Є. Пасічника; домінантну — в Г. Токмань; стовідсоткову — в А. Ситченка.

При створенні системи творчих аналітичних завдань ми насамперед спиралися на основні концептуальні положення даних класифікацій. Запропонована нами система творчих аналітичних завдань базується на таких критеріях:

— відповідність тематики і видів творчих аналітичних завдань віковим та психологічним особливостям старшокласників;

— різноманітність видів аналітичних завдань;

— взаємозв'язок між різними типами і видами аналітичних завдань;

— відповідна послідовність використання аналітичних завдань залежно від типу аналізу та специфіки дослідження художнього твору.

Система творчих аналітичних завдань, яку ми пропонуємо, має таку структуру (шість типів):

1) випереджувальні аналітичні завдання (усне аналітичне повідомлення, реферат про творчість письменника (усний виступ на основі реферату), аналітичний огляд літературно-критичної статті (або кількох статей) про творчість письменника чи про якийсь конкретний художній твір; аналітичний відгук про твір митця та ін.);

2) критично-аналітичні завдання (анотація; аналітична замітка; аналітичне спостереження; рецензія; завдання на дослідження засобів творення того чи іншого художнього образу, композиційно-сюжетних елементів; завдання на з'ясування та дослідження проблематики твору; завдання на визначення основних мотивів ліричного твору та ін.);

3) текстуально-аналітичні завдання (завдання на опрацювання мікрофрагментів та макрофрагментів твору для дослідження образної системи, тематики, проблематики, портретів, пейзажів, художньої деталі, композиційно-сюжетних особливостей тощо);

4) конструювально-аналітичні завдання (завдання на побудову або творче модернізування таблиць, схем, алгоритмів, пов'язаних з тими чи іншими аспектами аналізу художнього твору);

5) аналітичні завдання на актуалізацію та закріплення творчих умінь і навичок (тестові завдання, завдання ігрового характеру тощо);

6) науково-дослідницькі завдання (наукова стаття; науково-дослідницька робота в МАН; есе-дослідження та ін.).

У системі творчих аналітичних завдань ми виділяємо змістовно-логічну та процесуальну складові. Основою змістовно-логічної складової системи є послідовність різних типів та видів творчих аналітичних завдань з наростаючою трудністю; співвідношення та взаємозв'язок між ними. А в основі процесуальної складової — послідовність роботи учня у засвоєнні вмінь та навичок аналізу художнього твору і послідовність методів та прийомів у роботі вчителя з керування творчо-аналітичною роботою старшокласників, спрямованою на розвиток їхніх творчих здібностей.

У процесі педагогічного експерименту в ЗОШ № 20 м. Білої Церкви (вчителі Гапієнко К. І. та Розвозчик М. В.) нами використано такий робочий варіант системи аналітичних завдань при вивченні п'єси І. Карпенка-Карого „Хазяїн” у 10 класі:

випереджувальні завдання — усні аналітичні виступи (на основі письмових рефератів): „Родина Тобілевичів — сузір'я талантів”, „І. Карпенко-Карий і театр корифеїв”, „Новаторство драматургії І. Карпенка-Карого”; усне повідомлення з теорії літератури: „Специфіка жанру соціальної комедії”; аналітичний огляд статті 3. Шевченко про драматургію Карпенка-Карого, аналітичні відгуки „Моральна деградація Г. Калитки (комедія „Сто тисяч”) та „Мої роздуми над образом Пузиря — „овечого генерала”;

критично-аналітичні завдання (блок завдань „Аналітичні спостереження”: „Завдяки яким видатним попередникам з'явилася і розвинулася драматургія І. Карпенка-Карого?”, „Чим відрізняються п'єси першого періоду творчості І. Карпенка-Карого від п'єс „Мартин Боруля”, „Сто тисяч”, „Хазяїн”?”, „Яка спорідненість образів Герасима Калитки й Терентія Пузиря?”, „Обставини створення комедії „Хазяїн”, „Історична основа соціальної комедії „Хазяїн”; завдання для диспуту (на основі аналітичних спостережень): „Пузир — володар свого багатства чи його жертва?”; усний аналітичний роздум „Честь і безчестя персонажів комедії „Хазяїн”;

текстуально-аналітичні завдання: дослідження ролі художніх деталей у комедії: історії з кожухом („… кожух, аж торохтить! ...через цей кожух...швейцар не пускав Терентія Гавриловича у земський банк!”)та халатом (новий, вишитий халат, за який дружина Пузиря віддала двісті сімдесят п'ять карбованців, чоловік, думаючи, що заробить удвічі більше, відразу продав Золотницькому за сто); відмова Пузиря дати гроші на спорудження пам'ятника Котляревському („...Котляревський мені без надобності!”), несподіваний вияв „щедрості” заради „Станіслава второй степені на шию”; обмеженість „овечого генерала” („...я на степах у Гоголя не бував!”); безглузда скнарість мільйонера („Фельшара краще... Ой... фельшара, лікаря не треба”); його нечесність, цинізм („Обіщать можна все, аби вирятував”; прочитання та аналіз мікрофрагментів для характеристики образів і визначення проблематики твору (дія перша, ява II: Феноген просить у Маюфеса прикупити для нього п'ятсот десятин землі, тобто виявляється, що Феноген, як і його хазяїн, вміє „заробити свіжу копійку”; дія перша, ява XIII: глибше розкривається характер Пузиря: він „приціляється купити Капустяне — родове помістя Золотницьких, хвалиться, що треба поїхати в місто по орден Станіслава, але шкодує за це виставити шампанське; виявляється, що Пузир — земський гласний, але допомагати голодним не хоче: „Чудні люде! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їм кишені роздирають. Чудні люде!”; не хоче він давати гроші й на пам'ятник Котляревському; дія друга, ява X: Соня зізнається Калиновичу: „...я задихаюсь перед цим великим хазяйським колесом...”; Калинович говорить про шлях освіти для народу і зізнається в коханні до Соні; дія друга, ява XI: Ліхтаренко й Феноген домовляються про „співпрацю”; дія друга, ява XII: честь Зозулі проти безчестя Ліхтаренка та Феногена;

конструювально-аналітичні завдання: скласти алгоритми аналізу образів Пузиря, „хазяйського колеса”; побудувати таблицю „Порівняльна характеристика образів” (варіанти: Пузир — Калитка; Пузир — Золотницький; Ліхтаренко — Феноген; Соня — Калинович);

тестові завдання:

Тести відкритої форми

1. З'ясуйте місце і роль творчості І. Карпенка-Карого в розвитку української драматургії (обсяг відповіді — 7—10 речень).

2. Поміркуйте, чому І.Карпенко-Карий у листі до сина дав таке визначення твору „Хазяїн”: „Комедія дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху...”.

3. Поясніть назву комедії І. Карпенка-Карого „Хазяїн”. Поміркуйте, чи утворі Пузир володарює над Молохом, чи навпаки.

4. Дайте характеристику образу Пузиря з комедії „Хазяїн” через розвиток сюжету.

5. З'ясуйте, про яку бідність говорить Пузиреві учитель Калинович: Я лічу вас далеко біднішим від себе”.

6. Поміркуйте: комічним, трагічним чи закономірним фіналом комедії „Хазяїн” є передчасна смерть Пузиря.

Тести закритої форми

1. Конфлікт у творі І. Карпенка-Карого „Хазяїн”, який передано словами „Я задихаюсь перед цим великим хазяйським колесом...”, розгортається:

а) між Пузирем і вчителем Калиновичем;

б) між Пузирем і його дочкою Сонею;

в) між Ліхтаренком і Феногеном;

г) між Ліхтаренком і Пузирем.

2. Слова персонажа комедії І. Карпенка-Карого „Хазяїн” „Це комерческий гендель!.. Тут вор у вора краде!...” виражають життєвий принцип:

а)Пузиря;

б) Ліхтаренка;

в)Калиновича;

г) Зозулі.

3. Виберіть визначення комедії як жанру драматичного твору:

а) комедія — це кількаактна п'єса, що ґрунтується на гострому непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації; конфлікт твору має глибокий філософський зміст;

б) комедія — це одноактна п'єса з анекдотичним сюжетом, наповнена динамічними діалогами, піснями, танцями;

в) комедія — це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається у постійній напрузі; герої — переважно звичайні люди; автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків, дій;

г) комедія — це твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

4. Що змушує Пузиря дати гроші на притулок для бідних дітей і поряд з тим відмовити у пожертвуванні на пам'ятник Котляревському:

а) розрахунок;

б) забудькуватість;

в) заклопотаність;

г) скнарість.

5. Яким чином Золотницький „витягує” з Пузиря гроші на пам'ятник Котляревському:

а) купує в нього ділянку землі;

б) купує овець;

в) купує новий халат;

г) купує старий кожух.

6. Ким, на вашу думку, є Золотницький:

а) патріот України;

б) успішний підприємець;

в) письменник;

г) поміщик-ліберал;

„аналітично-дослідницькі завдання: написати есе-дослідження „Сучасна інтерпретація образу Пузиря”, „Проблематика комедії І.Карпенка-Карого „Хазяїн”; написати наукову статтю „Образи Пузиря („Хазяїн” І. Карпенка-Карого) і Гобсека („Гобсек” О. де Бальзака): спроба компаративного аналізу”.

Вважаємо, що одним із оптимальних видів навчальних занять, на якому можна ґрунтовно проаналізувати комедію І. Карпенка-Карого „Хазяїн”, є семінар-дослідження (основний шлях аналізу — пообразний). Пропонуємо таку систему аналітичних запитань та коментарів:

1. Образ Пузиря та засоби його змалювання. Що є наскрізною дією комедії „Хазяїн”? Завдяки чому досягається епічна глибина твору? Яким є образ Пузиря — комедійний чи сатиричний? Який прийом творення образу Пузиря постійно використовує автор і навіщо? До яких прийомів творення комічного звертається у цій п'єсі І. Карпенко-Карий?

Наскрізною дією комедії є нестримна гонитва за наживою, рух „хазяйського колеса”, який спрямовує центральний персонаж Терентій Гаврилович Пузир. У процесі аналізу образу варто з'ясувати, яким є образ Пузиря — комедійним чи сатиричним. І. Франко зазначав, що постать Пузиря „змальована більш епічним, ніж драматичним стилем”. Епічна глибина досягається не тільки тим, що дії головного персонажа перенесені фактично за сцену, драматургічна інтрига ніби прихована від читача і глядача; домінантним тут є прийом протиставлення, який супроводжує образ Пузиря від першого й до останнього рядка комедії). Цей прийом драматург використовує для того, щоб підкреслити разючу невідповідність між статками мільйонера („овечого генерала”, — як він себе жартома величає) і примітивністю його дрібновласницької психології. Пузир залишився „глитайчиком Терешком” в усьому: і в малому, і в великому. Щоб відтворити це, І.Карпенко-Карий вдається до низки таких прийомів комізму, як гумор, іронія, сарказм, гротеск...

2. Порівняльна характеристика образів Феногена та Ліхтаренка.

Як ці персонажі беруть участь у рухові „хазяйського колеса”? Хто з них є „правою рукою” хазяїна”? Яка заповітна мрія Феногена? Чому він називає Ліхтаренка „ідолом у комерції”? Чи поступаються один одному у розмахові крадіжок і шахрайства Феноген і Ліхтаренко ?

Ці образи поряд з образом Пузиря найвиразніші у комедії. Збагачення будь-яким шляхом — життєва мета цих „вірнопідданих” „овечого генерала”. Обидва вони — одним миром мазані, тобто два чоботи — пара. Про одного з них — Ліхтаренка — Пузир каже: „Я знаю, що він більше всіх краде, та зате і мені велику користь дає!” Для Феногена Пузир — ідеал хазяїна. І його заповітна мрія — стати хазяїном. Шляхом здирства і крадіжок він зібрав кругленьку суму. Феноген переконаний у тому, що всі довкола крадуть. Автор підводить до думки про те, що людина, яка вважає всіх злодіями, насамперед нечесна сама.

3. Образ Золотницького.

Як ви сприймаєте цей образ? Яка роль цього персонажа в комедії? Чи є він втіленням ідеалу „інтелігентного, чесного хазяїна”?

4. Характеристика образів Соні та Калиновича.

Місце любовної інтриги в комедії.

Яка роль любовної інтриги у п'єсі? У чому відмінність її змалювання І. Карпенком-Карим у „Хазяїні”, на відміну від його драм „Безталанна”, „Наймичка”, а також драм М.Кропивницького та М. Старицького?

І. Карпенко-Карий відмовився від тієї усталеної ролі, яка належала в комедії любовній інтризі. І хоч вона наявна в „Хазяїні”, але посідає дуже незначне місце. В образах Соні, Калиновича, Золотницького автор втілив ідеї гуманізму, просвіти.

5. Образи наймитів, їхнє місце у п'єсі.

Яка роль двох картин у п'єсі, де автор показує наростання протесту найманих робітників, селян проти нелюдських умов існування?

Це питання найкраще можна розкрити через аналіз двох картин: у першій картині (друга дія) головна дійова особа — „юрба робочих”, що прийшла до Пузиря шукати захисту від свавілля Ліхтаренка, а друга картина розповідає про бунт селян у Мануйлівці, які не витримали знущань Ліхтаренка).

6. Позасценічні образи, їхнє значення.

Хто з персонажів належить до другорядних та позасценічних? Яка роль цих образів у поетиці І. Карпенка-Карого драматурга?

Позасценічні персонажі — Петро Михайлов, Чобіт, Чоботенко, Крачковський, чабан Клим та ін. Поділ персонажів на головні та другорядні є умовним, оскільки через головні, другорядні та позасценічні образи автор подав широку картину суспільного життя, складних і суперечливих відносин між людьми, втягнутими у сферу дії „хазяйського колеса”.

7. Композиція комедії та її окремих дій; місце кожної дії в розгортанні сюжету, в побудові твору.

У чому виявилося новаторство твору „Хазяїн”? Що таке „внутрішня драма”? За якими трьома сюжетними лініями можна аналізувати композицію комедії?

Новаторський підхід до проблеми інтриги в драматичному творі виявився в ослабленні подійно-фабульних елементів, незначній ролі зовнішньої дії, наявності „внутрішньої драми”, створенні своєрідного емоційного темпоритму, часовій і подієвій компактності. Композицію комедії можна аналізувати за трьома найсуттєвішими сюжетними лініями: 1) участь Пузиря у злісному банкрутстві П.Михайлова; 2) „загнуздання” мануйлівських мужиків у Пузиреві „упряжку”; 3) доля Соні.

8. Прийоми комізму у п'єсі „Хазяїн”.

Що є основним джерелом смішного в комедії „Хазяїн”? Які прийоми комізму використовує у п'єсі І.Карпенко-Карий?

Характери персонажів — основне джерело смішного. Основні прийоми комізму — прийоми контрасту, протиставлення слів і вчинків, контрастне зіставлення персонажа і речей, які йому належать і вичерпно його характеризують, гіпертрофії якоїсь риси, якості дійової особи, елементи трагікомічного та гротеску [6, с.170—189].

Зрозуміло, що шкільне вивчення кожного наступного художнього твору вимагатиме нового робочого варіанту аналізу, і все це пов'язано з жанровою специфікою, ідейно-художніми особливостями твору, рівнем підготовки вчителя та учнів, концентрацією їхніх інтелектуальних зусиль та емоційної наснаги, оптимальним вибором шляхів, методів і принципів аналізу. Важливе місце у цьому переліку належить і цілісній, добре продуманій системі навчальних аналітичних завдань. Науковці слушно зауважують: „Готуючи систему завдань до уроку, вчитель, по-перше, повинен чітко усвідомити, яку мету він переслідує, ставлячи певне завдання перед учнями; по-друге, вибрати оптимальний варіант завдання; по-третє, уникнути одноманітності, урізноманітнивши їх типи і давши можливість школяреві виявити своє „Я” [8, с 109].

Запронована нами модель системи завдань у контексті аналізу художнього твору та один із її робочих варіантів безпосередньо зорієнтовані на поглиблення і розвиток аналітичних умінь, які повинні стати визначальною складовою творчих здібностей старшокласника — ерудованого читача-дослідника.

Література

1. Корсакова О. Способи формування в учнів досвіду перетворювальної діяльності // Рідна школа. — 2001. — №1. —С 31—42.

2. Корсакова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. —1999. — №2. — С 35—39.

3. Мірошник СІ. Розвиток творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури: Автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата пед. наук. — К.,2004. — 22 с.

4. Момот Л., Шелестова Л. Творчий розвиток учнів у процесі навчання// Шлях освіти. — 1998. — №1. — СЮ—12.

5. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с

6. Поважна В. М. Багатогранність змістовної форми художнього тексту. — К.: Вища школа, 1978. — 255 с

7. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу: Монографія. — К.: Ленвіт, 2004. — 304 с

8. Токмань Г. Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція. — К.: Міленіум, 2002. — 320 с

9. Філософський словник/за ред. В. І. Шинкарука. — К., 1973.— 600 с.

10. Цимбалюк В. І. Література і учнівська творчість: Посібник для вчителів. — К.: Рад. школа, 1985. — 104 с.

11. Цимбалюк В. І. Письмові творчі роботи з української літератури у 8—10 класах: Посібник для вчителів. — К.: Рад. школа, 1981. — 126 с.