Розвиток пізнавальних і творчих здібностей учнів на уроках літератури

Н. Підвисіцька,

вчитель української мови та літератури

Черкаська обл.

Урок рідної мови та літератури... Яким він має бути сьогодні? Що може стати першим кроком на шляху до глибокого взаєморозуміння між учителем та учнем?

Ці питання не раз змушували мене замислитися й шукати відповіді.

Розумію, що переді мною стоїть найвідповідальніше завдання не тільки плекати рідну мову, а й уміти донести кожне слово в тонких барвах, тонах і красотах, щоб будило воно дитячу душу до праці, благородних дій і вчинків.

Кожен урок повинен бути виховуючим, тобто реалізовувати виховний потенціал, закладений у невмирущих творах українських письменників, у культурі українського народу.

Тому, ідучи на урок, ставлю перед собою мету відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність.

Така мета вимагає нестандартного підходу до проведення уроків мови та літератури. Урок, на мою думку, має бути особистісно зорієнтований, тобто давати можливість кожній дитині по-своєму і самій пізнавати світ. На такому уроці кожен учень може максимально розкрити свій інтелектуальний, творчий потенціал, свої розумові здібності, духовні можливості.

Словниковий запас учнів має постійно збагачуватися словами-термінами, значення яких відразу запам'ятати важко. Тому вимагаю від учнів ведення короткого словника літературознавчих термінів. А після вивчення окремих розділів проводжу літературні диктанти.

Пропоную такі запитання:

1. Один із найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова. (Література)

2. Основне джерело, з якого розвинулася література. (Фольклор)

3. Слова, що вживаються в переносному значенні. (Тропи)

4. Втілення в образах тварин, рослин, предметів, явищ абстрактного поняття чи думки. (Алегорія)

5. Змалювання картин природи утворі. (Пейзаж)

Це сприяє самоконтролю знань з теорії літератури, дає змогу краще зрозуміти художній твір.

Література — предмет особливий, він передбачає напружену роботу не тільки думки й пам'яті, а й душі та серця. Кожна дитина, на мою думку, має в душі золоте зерно, яке, потрапляючи в родючий грунт, дає пагінці добра, правди, гідності, справедливості, честі, гордості, людяності. Треба тільки знайти його, це золоте зерно, торкнутися того єдиного дзвіночка, що наповнить життя одухотвореним змістом.

На уроках літератури, розглядаючи зміст твору, аналізуючи вчинки і почуття персонажів, намагаюсь через сприйняття авторської позиції вчити дітей мислити, творити, схилятися перед мудрістю, бути добрими і чесними, виховувати любов і повагу до батьків, пошану до людей.

Перший ступінь літературної освіти учнів — це шлях до книги. Відомий вислів: скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти — говорить про те, що перед учителем стоїть важливе проблема: навчити вдумливому, виразному, швидкому читанню.

Тому виховую в дітей інтерес до книжки, до читання як виду діяльності, що сприяє розвитку пізнавальних інтересів, поліпшенню грамотності.

Навчаю учнів працювати з допоміжними довідковими і літературними джерелами — і не просто сприймати інформацію, а аргументовано висловлювати власне бачення проблем, переконливо відстоювати свої погляди.

Мистецтво аналізу полягає в тому, щоб заново відкрити перед учнями художній твір, повернути досі не відомими гранями, викликати глибокі почуття й переживання. Тому по-новому підходжу до сучасного розуміння творів. Цікаво пройшли уроки літератури в 9 класі: урок-роздум „Яким я уявляю автора „Слова о полку Ігоревім”?, урок-диспут „У чому краса образу Наталки?” за п'єсою Котляревського „Наталка-Полтавка”), урок-суд „Еней — троянець чи запорожець, національний герой чи розважальний персонаж?”

Такі уроки розвивають в учнів емоційну культуру. Тільки на базі емоційно-пізнавальної активності формуються в дітей критерії оцінки життєвих явищ, виробляються моральні принципи.

Докладаю зусиль, щоб кожен урок був звернений до душі учня, насичений матеріалом, що викликає роздуми про життя, про духовний світ людини, про загальнолюдські цінності.

Характеризуючи образи твору, ставлю проблемні питання, наприклад:

— Самовбивство — розплата за гріхи, необдуманість чи щось інше? (за поемою Т. Шевченка „Катерина”?)

Щоб уроки не були схожі між собою, часто роблю музичні паузи, особливо при вивченні ліричних творів.

Щоб виробити з школярів уважне ставлення до художнього тексту, вміння в процесі читання глибоко сприймати написане, помічати деталі, застосовую на уроках різноманітні, цікаві для учнів прийоми перевірки знань прочитаного. Один з таких прийомів — робота з тестами, які використовую на всіх етапах опрацювання теми й особливо ефективно — для перевірки глибини засвоєння художніх текстів.

Українська література повинна відкрити учням світ культури.

Це здійсненне, якщо викладати її у взаємозв'язку з іншими видами мистецтва.

Тому при підготовці до уроків я розробляю картки-схеми міжпредметних зв'язків, враховуючи розвиток архітектури, живопису, музики, театру, історії, літератури.

Наприклад:

Тема уроку - „Новина” - шедевр світової новелістики. Життєва основа твору

Історія – доля українського селянства в XIX ст..

Музика – Моцарт „Реквієм” 7 частина

Живопис – В. Касіян „Новина”, І. Рєпін „Іван Грозний вбиває свого сина”

Література – Т. Шевченко „Гайдамаки”; Улас Самчук „Марія”; М. Гоголь „Тарас Бульба”

Словесна творчість — це могутній стимул духовного життя дитини, ефективний засіб розумового розвитку школяра, джерело натхнення в оволодінні культурою зв'язного мовлення, спосіб розвитку пізнавальних інтересів. Тому велику увагу приділяю написанню творчих робіт.

Практикую різні твори — розповіді на основі даного сюжету, побаченого або почутого, за даним початком або закінченням.

Часто пропоную й твори-описи, зокрема пейзажу, де особливо розкривається вміння учнів бачити, спостерігати. Особливо цікавими є пейзажі-етюди старшокласників на тему: „Про що шумів осінній ліс?”, „Світанкові барви”, „Під віконцем калина”, „Зоре моя вечірняя”.

Намагаюсь, щоб основний навчальний час був відведений саме розвитку вмінь учнів самостійно читати, спостерігати, мислити, аналізувати, узагальнювати, конспектувати, тому що все це сприяє розвитку пізнавальних здібностей учнів, формуванню особистості дитини.

Духовне формування майбутньої людини засобами художньої літератури — справа дуже відповідальна. Вона вимагає від учителя наполегливої праці і любові, адже він сіяч добра, правди, знань, творець дитячих душ. Мабуть, саме це мав на увазі І. Драч, коли у „Думі про вчителя” вустами свого героя сказав:

Нема жахливішої роботи, ніж учительська.

Нема виснажливішої роботи від учительської,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекоті і чаді.

Але нема щасливішої долі,

коли Людина з Твоїх рук, Учителю,

Іде у світ — на краплю світ людніє.