ОЛЕСЬ ГОНЧАР

ОЛЕСЬ ГОНЧАР

(1918-1995)

О. Гончар народився у слободі Суха (тепер Кобеляцького району) Полтавської області у сім'ї робітників. Батько працював у приміському колгоспі й загинув під час війни від німецької авіабомби. Коли хлопцеві було лише три роки, матері не стало. Олександр переїхав до її батьків, навчався в рідному селі, потім у с. Хорішках. Після закінчення семирічки в с. Бреусівка Козельщинського району працював у редакції районної газети. Протягом 1933-1937 років О. Гончар навчався в Харківському технікумі журналістики, після його закінчення працював недовго вчителем, потім в обласній молодіжній газеті „Ленінська зміна”. Почав друкувати оповідання і вступив на філологічний факультет Харківського університету. Публікуються його новели, повість „Стокозове поле”.

У 1941 році, незважаючи на „броню”, третьокурсник О. Гончар добровольцем у складі студентського батальйону пішов на фронт. Був двічі поранений. Нагороджений орденами Слави і Червоної Зірки, трьома медалями „За відвагу”, медаллю „За оборону Києва”.

Демобілізувавшись, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський університет (у Харківський його не взяли через втрачені документи). З 1946 року працював асистентом кафедри української літератури, згодом переїхав до Києва, де вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України і став професійним літератором.

За трилогію „Прапороносці” О. Гончар отримує дві Державні (Сталінські) премії СРСР. Один за одним виходять його твори „Земля гуде”, „Микита Братусь”, „Щоб світився вогник”, „Таврія”, „Перекоп”, збірки новел та нарисів. З 1959 року Гончар — голова правління Спілки письменників України, потім секретар, депутат Верховної Ради СРСР та України. Його роман „Людина і зброя” отримав у 1962 році. Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка, а роман у новелах „Тронка” — Ленінську премію 1964 року. За роман „Собор” (1968) письменника розкритикували. Великою популярністю у читачів користувалися романи „Циклон” і „Берег любові”, повість „Бригантина”. У 1973 році О. Гончар очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої ради Миру.

У 1978 році О. Гончара обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці. Роман „Твоя зоря” отримав Державну премію 1982 року У 1990 році письменник здійснює справжній крок мужності — принципово виходить з КПРС, куди вступив 1946 року. Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О. Гончара „Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років”.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.